Ухвала суду № 45368447, 17.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року справа №805/983/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Томах О.О.,

за участі представника відповідача Кононенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі № 805/983/15-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 509760,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2015 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 509760,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70 (далі - Постанова № 70) не виконав нормативи по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, становить 444468,00 грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому була нарахована пеня станом на 16.03.2015 року у розмірі 65292,31 грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у загальному розмірі 509760,31 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано скаргу тим, що відповідачем не виконані вимоги чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу створення робочих місць для інвалідів, що є порушенням відповідачем правил здійснення господарської діяльності, та як наслідок - стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі - Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 36404613.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875-ХІІ, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с.6), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 535 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 5 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ становить 21 особи. Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 16 робочих місць з працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, внаслідок невірного обчислення кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону, відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 5 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, ТОВ «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З урахуванням вимог ст. 20 Закону позивач нарахував ТОВ «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» адміністративно-господарські санкції у розмірі 444468,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.7).

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХІІ строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 444468,00 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, станом на 16 березня 2015 року розмір нарахованої пені становить 65292,31 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с.8-9).

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом 2013 року до центру зайнятості подавались звіти про наявності вакансій для інвалідів за період з вересня 2013 року по грудень 2013 року за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316 (а.с.31-57), та звіти за період з січня 2013 року по серпень 2013 року за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, разом з характеристиками вакансій та вимог до претендентів (а.с.67-130). Тобто, відповідач належним чином інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом, доказів того, що відповідач, відмовило інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку позивачем не надано.

Проте, вищенаведені заходи не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі заходи зі створення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, не працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не є його провиною, оскільки воно виконало усі передбачені законодавством заходи. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України 20.06.2011 року за результатами адміністративної справи № 21-60а11 з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин, відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 509760,31 грн.

Доводи апелянта про те, що звітування відповідача перед центром зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для вказаної категорії осіб, колегія суддів не приймає через необґрунтованість, оскільки сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

В повному обсязі ухвала виготовлена 17 червня 2015 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі № 805/983/15-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИБУДІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 509760,31 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов