Постанова № 45368316, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 рокусправа № 804/19251/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі № 804/19251/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» (далі - ТОВ НВП «Алмет») 21 листопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003432203 від 27 серпня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №3205/124/04-03-22-03/31197615 від 21 липня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що операції з придбання ТОВ НВП «Алмет» від ТОВ «Вторметалінвест» та ТОВ «Дніпро - Трейд Плюс» товару не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків. Суд акцентує увагу на тому, що платник податку повинен бути обачливим та керуватись розумною обережністю при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на безпідставне неврахування судом першої інстанції доказів, що містяться в матеріалах справи та підтверджують реальність господарських операцій між ним та його контрагентами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Алмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметалінвест» за період березень 2013 року, з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» за період травень 2014 року та відображення їх в господарських операціях або їх подальшої реалізації.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №3205/124/04-03-22-03/3197615 від 21 липня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.191, п.п.14.1.231, п.14.1. ст.14, п.185.1, ст.185, п.186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ НВП «Алмет» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 796000 грн., в т.ч. за березень 2014 року - 364000 грн., за травень 2014 року - 432000 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ «Вторметалінвест» та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс».

Згідно з вказаним актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями які здійсненні на підставі нереальних господарських операцій з ТОВ «Вторметалінвест» та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», без мети настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року №0003432203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 796000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 398000,00 грн. (т.1 а.с.42)

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи свідчать про те, що позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договорів поставки придбав у ТОВ «Вторметалінвест» та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» алюмінієвий прокат, профіль, полосу.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару.

Щодо правовідносин з ТОВ «Вторметалінвест», це договір поставки від 24 лютого 2014 року №24/02/14-1 (т.1 а.с.45-47), видаткові накладні (т.1 а.с.83-119), акт прийому-передачі векселя (т.1 а.с.47), рахунки на оплату (т.1 а.с.48-82), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.157-193).

Щодо правовідносин з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», це договір поставки від 30 квітня 2014 року №30/04/14-1 (т.1 а.с.194-195), видаткові накладні (т.1 а.с.240-250, т.2 а.с.1-33), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.78-121).

ТОВ ТОВ «Вторметалінвест» виписано позивачу податкові накладні за березень 2014 року, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с.120-156);

ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» виписано позивачу податкові накладні за травень 2014 року, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.2 а.с.34-77).

Обставини використання придбаного в господарській діяльності позивача підтверджуються договорами (т.2 а.с.144-148,162-163), та специфікаціями до них (т.2 а.с.149-151,164-168), видатковими накладними (т.2 а.с.152-154,169-181), податковими накладними (т.2 а.с.155-157,182-199), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.158-161,200-209).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вторметалінвест» та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, використання у власній господарській діяльності.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення вчинені контрагентом, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Між тим суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв це до уваги та дійшов помилкового висновку про безтоварність спірних господарських операцій позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, робіт/послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі № 804/19251/14 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27 серпня 2014 року №0003432203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» судовий збір у розмірі 2619 (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 08 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 19 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко