Постанова № 45368223, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/20841/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ -21"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі № 804/20841/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ -21" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ -21" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.12.2014 №0000802201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки ДПІ щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "ВЕЛТРЕЙД-М" та вказував на реальність цих господарських взаємовідносин, за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання та формувався податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт отримання товару від ТОВ "ВЕЛТРЕЙД-М", а отже й правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним постачальником.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ -21" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду щодо не підтвердження факту реальності спірних господарських операцій.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СМУ-21" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з ТОВ "ВЕЛТРЕЙД-М" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено Акт № 275/04-10-22-01-13440143 від 25.11.2014р.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення розміру податкового кредиту за липень 2014 року на загальну суму 19181,55грн., внаслідок чого занижено розмір податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 19181,55 грн.

Такі висновки контролюючого органу, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ "СМУ-21 відобразило у податковому обліку господарські операції з "ВЕЛТРЕЙД-М" з приводу поставки товарів.

Вказані господарські взаємовідносини ОДПІ вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ТОВ "СМУ-21" права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій ОДПІ зроблено з огляду на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, складених за формою 1-ТН, відсутні відомості про ПІБ, посади відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, зокрема, не встановлено водія/експедитора, що прийняв товар та водія/експедитора, що здав товар. Відсутність осіб водія/експедитора, що прийняв товар та водія/експедитора, що здав товар унеможливлює підтвердження отримання та здачі вантажу." Таким чином, ОДПІ поставлено під сумнів здійснення перевезення товару у липні 2014р. Відповідальною особою не залишено засвідчувального підпису при виконанні вантажно-розвантажувальних операціях будівельних матеріалів, тому вантажно-розвантажувальні операції вважаються не здійсненими. Також ОДПІ вказує на, що підприємство зареєстровано в місті Запоріжжя, а пункт навантаження знаходиться в Дніпропетровській області Новомосковського району в СМТ Губиніха, де ніяким чином не могла знаходитись печатка підприємства на момент відпуску ТМЦ. Також згідно бази даних АІС "Податковий блок" у підприємства ТОВ "Велтрейд-М" відсутні об'єкти оподаткування у місті Новомосковськ.

Також, позивачем не надано інформації щодо осіб, які їздили по службовому відрядженню до м. Запоріжжя для складання та підписання Договору купівлі-продажу відповідних товарів.

За таких обставин, за позицією ДПІ, приймання, перевезення та передачі товару від ТОВ „Велгрейд - М" до ТОВ „СМУ-21" не відбувалось.

Крім цього, згідно бази даних Єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ "ВЕЛТРЕЙД - М" (код за ЄДРПОУ 39104135) протягом 2014 року здійснювало закупівлю різних товарних груп (спанбон, клей, морозиво) та реалізацію (гравій, щебінь, бітум, послуги комерційного агенту), що не відповідає реалізованим товарам підприємству ТОВ "СМУ-21". ?

Також, у ТОВ "СМУ-21" на момент перевірки, відсутні акти прийому-передавання ТМЦ, сертифікати відповідності, паспорти або інші документи якості продукції, довіреності на отримання товарів, документи, які відображають факт отримання товару, його оприбуткування на склад чи ін.

З огляду на викладене, ДПІ в акті перевірки робить висновок, що діяльність ТОВ "СМУ-21" була направлена на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

З цих підстав, ОДПІ робить висновок про не реальність господарських операцій між ТОВ "СМУ-21" та ТОВ "ВЕЛТРЕЙД-М", що свідчить про неправомірність формування ТОВ "СМУ-21" податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

На підставі акта перевірки ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 12.12.2014 №0000802201, яким ТОВ "СМУ-21" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 28 773 грн., з яких за основним платежем - 19182 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9591 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт отримання товару від ТОВ "ВЕЛТРЕЙД-М", а отже й правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним постачальником. Тобто, судом першої інстанції обов'язок доказування неправомірності оскарженого рішення фактично покладено на позивача, що суперечить вимогам ч.2 ст.71 КАС України. Крім цього, у мотивувальній частині рішення судом викладено ознаки, наявність яких підтверджує або спростовує реальність здійснення господарських операцій. Натомість, судом першої інстанції не вжито жодних заходів щодо встановлення таких ознак у спірних господарських операцій. Судом не обґрунтовано чому ним не прийнято до уваги докази, які надавалися позивачем, зокрема, первинні документи та не обґрунтовано висновки про не підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржене судове рішення не можливо визнати законним і обґрунтованим, як того вимагає ст..159 КАС України.

Щодо суті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час здійснення спірних господарських операцій, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару/послуг).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Велтрейд-М".

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Велтрейд-М".

Так, 01.04.2014 року між ТОВ "СМУ-21" (Покупець) та ТОВ "Велтрейд-М" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 15-2589, згідно умов якого ТОВ "Велтрейд-М" зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного Договору будівельні матеріали у власність ТОВ "СМУ- 21", а ТОВ "СМУ-21" приймати товар у власність та оплачувати його на умовах даного Договору (а.с.25-26).

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується наступними документами: рахунками-фактурами №117 від 08.07.2014р. (а.с.31), №348 від 22.07.2014р. (а.с.37), №409 від 25.07.2014р. (а.с.42); видатковими накладними №117 від 08.07.2014р. (а.с.30), №348 від 22.07.2014р. (а.с.36), №409 від 25.07.2014р. (а.с.41); податковими накладними №117 від 08.07.2014р. (а.с.29), №348 від 22.07.2014р. (а.с.35), 409 від 25.07.2014р. (а.с.40).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування товару, його кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Вказані господарські операції відображені підприємством у бухгалтерському обліку, що відображено в акті перевірки (журнал-ордер і відомості по рахунку 631 за липень 2014р.).

Транспортування товару здійснювалось вантажним автомобілем КАМАЗ д/нНОМЕР_1, який належить ТОВ "СМУ- 21", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (а.с.52). Водій автомобіля ОСОБА_2 є працівником ТОВ "СМУ- 21", що підтверджується штатним розкладом підприємства (а.с.53-54), наказом про прийняття на роботу (а.с.58).

Відомості про автомобіль, який перевозив товар та про водія цього автомобіля зазначені у товарно-транспортних накладних №01/07 від 08.07.2014р. (а.с.32), №02/07 від 22.07.2014р. (а.с.38), №03/07 від 25.07.2014р. (а.с.43). У вказаних ТТН також зазначено вантажовідправника - ТОВ "Велтрейд-М" та вантажоодержувача - ТОВ "СМУ-21"; пункт навантаження та розвантаження; найменування та кількість товару, які відповідають найменуванню та кількості товару, зазначеному у видаткових накладних. На товарно-транспортних накладних зроблені відмітки про передачу товару продавцем та скріплено печаткою ТОВ "Велтрейд-М"; про прийняття товару водієм-експедитором ОСОБА_2 - водієм ТОВ "СМУ-21" та про прийняття товару покупцем - ТОВ "СМУ-21".

Отже, твердження податкової служби про відсутність доказів щодо транспортування товару та доказів про фактичну передачу та отримання товару від продавця до покупця, є безпідставними.

Посилання ДПІ на наявність деяких недоліків у складених товарно-транспортних накладних колегія суддів вважає такими, що не впливають на суть та зміст господарських операцій та не свідчать про нереальність цих господарських операцій з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009р. №207, у разі здійснення вантажних перевезень для власних потреб, тобто коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажоотримувача), товарно-транспортні накладні не оформляються. Необхідність оформлення товарно-транспортної накладної визначена у випадку здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом на договірних умовах (п.1 Переліку).

Отже, у спірному випадку, у разі перевезення вантажу для власних потреб та власним транспортом, у позивача взагалі була відсутня необхідність в оформленні товарно-транспортної накладної. В той же час, оформлення позивачем ТТН, в якій зазначено необхідні відомості про вантаж, який транспортується, вантажовідправника та вантажоотримувача, місця навантаження та розвантаження, відомості про передачу та отримання товару, не може свідчити про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що б було підставою для висновків про заниження ним податкових зобов'язань.

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи контролюючого органу про ненадання до перевірки сертифікатів відповідності та інших документів якості продукції, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо нереальності спірних господарських операцій і як наслідок про безпідставність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Велтрейд-М". При цьому, колегія суддів враховує, що про фактичну поставку товару свідчать і пояснення директора ТОВ "Велтрейд-М" (а.с.203).

Крім цього, встановлені обставини справи також свідчать про те, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, що зазначено в довідці з ЄДР (а.с.61), а також відображено в Акті перевірки (стор.2 Акту). Найменування товарів, які придбавалися позивачем у ТОВ "Велтрейд-М", свідчить про їх призначення для використання у будівельній діяльності. Позивачем надано докази укладення та виконання ним договорів підряду щодо виконання робіт по ремонту та реконструкції будівель та приміщень. З актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.104-202) вбачається, що позивачем, при виконанні будівельних робіт, використовувалися матеріали (вироби), найменування яких визначено у видаткових накладних, які виписані від імені ТОВ "Велтрейд-М". Тобто, вказані обставини свідчать про використання позивачем придбаних товарів від ТОВ "Велтрейд-М" у межах власної господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ -21"- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0000802201, яким ТОВ "СМУ-21" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 773грн., з яких за основним платежем - 19182 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9591 грн.- визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 17.06.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська