Ухвала суду № 45368151, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" травня 2015 р.

справа № 2а-0870/10709/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Юрко І.В.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 2а-0870/10709/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001200805 від 05.10.2011 р. згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2 009 835,20 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям №9006388291 від 20.01.2011 за грудень 2010 року у сумі 4 436 721,00 грн., №9000643106 від 21.02.2011 за січень 2011 року у сумі 5 574 469 грн. з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, викладені у акті №210/08-05/00130926 від 16.09.2011 року, на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності у позивача податкового боргу та, як наслідок, відсутності у податкового органу підстав здійснення перерозподілу платежів позивача та вжиття заходів, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм

матеріального права. Зокрема, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено докази, надані податковим органом до справи та порушення норм п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 09.09.2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ "Запоріжжяобленерго" за період з 30.01.2011 р. по 26.08.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 16.09.2011 р. №210/08-05/00130926 (а.с.13-17).

В ході перевірки встановлено порушення п.50.1 ст.50 та п.57.1 ст.57 ПК України , а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям за грудень 2011 року №9006388291 від 20.01.2011 р. в сумі 4 436 721 грн., за січень 2011 року №9000643106 від 21.02.2011 р. в сумі 5 574 469 грн. та уточнюючим розрахункам: №9000730874 на суму 52,00 грн., №9000731741 на суму 26 775,00 грн. поданим 23.02.2011 р., №9000738029 на суму 4 454,00 грн., №9000738027 на суму 1 284,00 поданим 25.02.2011 р., №9001592289 на суму 5 421,00 грн. від 25.03.2011 р. з затримкою більше 30 календарних днів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 05.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001200805, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 2 009 835,20 грн. протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в податковій декларації з податку на додану вартість №9006388291 від 20.01.2011 р. за грудень 2010 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 4 436 721 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Між тим, з наявних в матеріалах справи декларацій та платіжних доручень вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації за грудень 2010 року позивачем були сплачені згідно платіжних доручень:

- №6 від 10.01.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 р.»;

- №223 від 19.01.2011 р. на суму 3 436 700,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 р.»;

- №347 від 21.01.2011 р. на суму 21,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2010 р.».

В податковій декларації з податку на додану вартість №9000643106 від 21.02.2011 р. за січень 2011 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 5 574 469 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Між тим, з наявних в матеріалах справи декларацій та платіжних доручень вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації за січень 2011 року позивачем були сплачені згідно платіжних доручень:

- №1028 від 31.01.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 р.»;

- №2516 від 21.02.2011 р. на суму 1 200 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»;

- №2634 від 22.02.2011 р. на суму 1 700 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»;

- №2751 від 23.02.2011 р. на суму 400 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.»;

- №2759 від 24.02.2011 р. на суму 1 274 469,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2011 р.».

Вказане свідчить про те, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконало зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року. Таким чином податковий орган безпідставно змінив призначення авансового платежу позивача по податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року на погашення податкового боргу, наявність якого відповідачем не доведена.

Також, слід зазначити, право податкового органу, надане статтею 87 ПК України щодо зміни призначення платежу, виникло лише з набранням чинності Податкового кодексу України, тобто з 01.01.2011 року, тому поширюється на той податковий борг, який виник з 01.01.2011 року.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року по справі №2а-0870/7404/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року, адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: №6 від 10.01.2011 на суму 1000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу– "авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року"; №223 від 19.01.2011 на суму 3436700 грн. 00 коп. з призначенням платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за грудень 2010 року"; №347 від 21.01.2011 на суму 21 грн. 00 коп. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за грудень 2010 року"; №944 від 27.01.2011 на суму 34 грн. 00 коп. з призначенням платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв’язку з проведенням уточнень"; №1028 від 31.01.2011 на суму 1000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за січень 2011 року"; №2516 від 21.02.2011 на суму 1200000 грн. 00 коп. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за січень 2011 року".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року по справі №2а-0870/8337/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: № 2516 від 21.02.2011 р. на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2634 від 22.02.2011 р. на суму 1700000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2735 від 23.02.2011 р. на суму 805,00 грн. з призначенням платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 2734 від 23.02.2011 р. на суму 24912,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень"; № 2751 від 23.02.2011 р. на суму 400000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2759 від 24.02.2011 р. на суму 1274469,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2772 від 24.02.2011 р. на суму 173,00 грн. з призначенням платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 2771 від 24.02.2011 р. на суму 5739,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень"; № 4205 від 22.03.2011 р. на суму 1300000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4296 від 23.03.2011 р. на суму 1100000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4295 від 23.03.2011 р. на суму 163,00 грн. з призначенням платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 4294 від 23.03.2011 р. на суму 5421,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість, перерахований у зв’язку із проведенням уточнень"; № 4306 від 23.03.2011 р. на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4327 від 24.03.2011 р. на суму 1150000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4375 від 25.03.2011 р. на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4409 від 28.03.2011 р. на суму 1980000,00 грн. з призначенням платежу – "податок на додану вартість за лютий 2011 р.".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №2а-0870/10748/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року, адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: № 10248 від 21.06.2011 на суму 1338547,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість за травень 2011 р."; платіжним дорученням № 11466 від 14.07.2011 на суму 1000000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість (аванс) за червень 2011 р."; платіжним дорученням № 12035 від 21.07.2011 на суму 5546164,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість за червень 2011 р."; № 12277 від 25.07.2011 на суму 4837,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; платіжним дорученням № 12276 від 25.07.2011 на суму 161193,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість, перерахований у зв’язку з проведенням уточнень"; платіжним дорученням № 12784 від 28.07.2011 на суму 139,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "штрафна санкція пеня, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень сум ПДВ"; платіжним дорученням № 13476 від 09.08.2011 на суму 282,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "штрафна санкція пеня у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгоджених зобов'язань по ПДВ згідно рішення ВАСУ від 30.06.11 у справі № 18398-АП-23/230/07-АП (22А-882/07)"; платіжним дорученням № 13475 від 09.08.2011 на суму 12293,33 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "штрафна санкція по ПДВ згідно рішення ВАСУ від 30.06.11 у справі № 18/398-АП-23/230/07-АП (22А-882/07)"; платіжним дорученням № 13474 від 09.08.2011 на суму 24586,64 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу - "ПДВ згідно рішення ВАСУ від 30.06.11 у справі № 18 398- АП-23/230/07-АП (22А-882/07)"; платіжним дорученням № 13603 від 11.08.2011 на суму 1000000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за липень 2011 р."; платіжним дорученням № 13673 від 12.08.2011 на суму 500000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за липень 2011 р."; платіжним дорученням № 14112 від 19.08.2011 на суму 500000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за липень 2011 р."; платіжним дорученням № 14365 від 23.08.2011 на суму 700000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "авансовий платіж по податку на додану вартість за липень 2011 р."; платіжним дорученням № 14432 від 25.08.2011 на суму 600000,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість за липень 2011 р."; платіжним дорученням № 14429 від 25.08.2011 на суму 3652,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податкові зобов'язання з ПДВ, перераховані у зв'язку з проведенням уточнень"; платіжним дорученням № 14430 від 25.08.2011 на суму 116,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу – "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; платіжним дорученням № 14459 від 26.08.2011 на суму 270000,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість за липень 2011 р."; - платіжним дорученням № 14457 від 26.08.2011 на суму 952508,00 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу – "податок на додану вартість за липень 2011р.".

Суд, під час розгляду справ № 2а-0870/7404/11, №2а-0870/8337/11 та №2а-0870/10748/11 встановив обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних зобов’язань.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлені ті обставини, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив свої податкові зобов’язання за грудень 2010 року, січень, лютий, травень, червень, липень 2011 року за відповідними податковими деклараціями.

Згідно з ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконувало податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, у податкового органу не було підстав для самостійного розподілу коштів та зміні призначення платежів, самостійно визначених ВАТ «Запоріжжяобленерно» у спірних платіжних дорученнях.

Колегія суддів вважає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконувало податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, висновки податкового органу в акті перевірки №210/08-05/00130926 від 16.09.2011 року не обгрунтовані та безпідставні, відповідно і застосування штрафних санкцій до ВАТ "Запоріжжяобленерго" податковим повідомленням-рішенням №0001200805 від 05.10.2011 року є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі №2а-0870/10709/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: І.В. Юрко