Ухвала суду № 45368138, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" травня 2015 р.

справа № 2а-0870/11635/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі №2а-0870/11635/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В грудні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001260805 від 04.11.2011 р. згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1 638 084,60 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій декларації №9001433238 від 21.03.2011 за лютий 2011 року у сумі 8 190 423,00 грн., з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, викладені у акті №225/08-05/00130926 від 19.10.2011 року, на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності у позивача податкового боргу та, як наслідок, відсутності у податкового органу підстав здійснення перерозподілу платежів позивача та вжиття заходів, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити

позивачу у задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги посилається на не дослідження судом першої інстанції доказів наданих податковим органом до справи та порушення норм п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.10.2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ "Запоріжжяобленерго" за період з 30.03.2011 р. по 22.09.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 19.10.2011 р. №225/08-05/00130926 (а.с.10-13).

В ході перевірки встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПК України , а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2011 року №9001433238 від 21.03.2011 р. в сумі 8 190 423 грн. з затримкою більше 30 календарних днів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 04.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001260805, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 638 084,60 грн. протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в податковій декларації з податку на додану вартість від 21.03.2011 р. за лютий 2011 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 8 190 423,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Між тим, з наявних в матеріалах справи декларацій та платіжних доручень вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації за березень 2011 року позивачем були сплачені згідно платіжних доручень:

- №4205 від 22.03.2011 на суму 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4296 від 23.03.2011 на суму 1 100 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4306 від 23.03.2011 на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4327 від 24.03.2011 на суму 1 150 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4375 від 25.03.2011 на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4409 від 28.03.2011 на суму 1 980 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.";

- №4432 від 29.03.2011 на суму 660 423,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.".

Вказане свідчить про те, що ВАТ "Запоріжжяобленерго" у повному обсязі та у встановлені строки виконало зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за березень 2011 року. Таким чином податковий орган безпідставно вважає, що сплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 року позивач здійснював не вищезазначеними платіжними дорученнями, а іншими, які подавались до податкових декларацій з ПДВ за різні податкові періоди (місяці) 2009 року.

Також, слід зазначити, право податкового органу, надане статтею 87 ПК України щодо зміни призначення платежу, виникло лише з набранням чинності Податкового кодексу України, тобто з 01.01.2011 року, тому поширюється на той податковий борг, який виник з 01.01.2011 року.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а-0870/8337/11 позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" до СДПІ про визнання дій протиправними задоволено. Визнано протиправними дії СДПІ по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ "Запоріжжяобленерго" в наступних платіжних дорученнях: № 2516 від 21.02.2011 р. на суму 1 200 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2634 від 22.02.2011 р. на суму 1 700 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2735 від 23.02.2011 р. на суму 805,00 грн. з призначенням платежу - "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 2734 від 23.02.2011 р. на суму 24 912,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень"; № 2751 від 23.02.2011 р. на суму 400 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за січень 2011 р."; № 2759 від 24.02.2011 р. на суму 1 274 469,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за січень 2011 р."; №2772 від 24.02.2011 р. на суму 173,00 грн. з призначенням платежу - "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 2771 від 24.02.2011 р. на суму 5 739,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень"; № 4205 від 22.03.2011 р. на суму 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4296 від 23.03.2011 р. на суму 1 100 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4295 від 23.03.2011 р. на суму 163,00 грн. з призначенням платежу - "штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень"; № 4294 від 23.03.2011 р. на суму 5 421,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень"; № 4306 від 23.03.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4327 від 24.03.2011 р. на суму 1 150 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4375 від 25.03.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р."; № 4409 від 28.03.2011 р. на суму 1 980 000,00 грн. з призначенням платежу - "податок на додану вартість за лютий 2011 р.".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 у адміністративній справі №2а-0870/8337/11 без змін.

Отже, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а-0870/8337/11 були визнані протиправними дії СДПІ по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ "Запоріжжяобленерго" в платіжних дорученнях, якими позивач сплатив податкові зобов'язання частково за січень та лютий 2011 року, а також ПДВ, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень та штрафні санкції у зв’язку з проведенням останніх.

Згідно з ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на час розгляду справи податкового боргу за минулі періоди, який виник на підставі постанови Верховного Суду України від 01.09.2009, у позивача не існує (був списаний), поточні податкові зобов’язання з ПДВ позивач сплачує належним чином та в строки визначені Податковим кодексом України, що підтверджується платіжними дорученнями та проти чого не заперечує відповідач .

Колегія суддів вважає, що ВАТ "Запоріжжяобленерго" у повному обсязі та у встановлені строки виконувало податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, висновки податкового органу в акті перевірки №225/08-05/00130926 від 19.10.2011 року не обґрунтовані та безпідставні, відповідно і застосування штрафних санкцій до ВАТ "Запоріжжяобленерго" податковим повідомленням-рішенням №0001260805 від 04.11.2011 року є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі №2а-0870/11635/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун