Постанова № 45367561, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/15260/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Янкевич Л.Д. - представник за довіреністю від 31.12.2014 року;

від відповідача: Пронюк В.Я. - представник за довіреністю від 15.07.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року

у справі № 910/15260/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року у справі № 910/15260/14 задоволенні позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ґрунтується на положеннях ст.652 ЦК України, а також п.4 зазначеної статті, однак, істотною зміною обставин не може бути прийнята НКРЕ постанова від 07.03.2013 № 228, якою був затверджений Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, враховуючи те, що приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору передбачає обов'язковість врахування лише імперативних правил, що містяться у такому Типовому договорі, всі інші укладені договори, які не суперечать змісту Типового договору, змін не потребують. При цьому, укладений між сторонами договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 містить обов'язкові для Типового договору розділи про права, обов'язки та відповідальність сторін.

Крім того, на сьогодні між сторонами діють договірні відносини, відповідно до яких товариство забезпечує надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з правилами технічної експлуатації та вимогами законодавства, в тому числі і Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" а саме п.4 ст.7-1 щодо забезпечення надійної та безпечної експлуатації Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 10.03.2015 року.

У судовому засіданні 10.03.2015 року оголошено перерву в розгляді справи до 24.03.2015 року.

У судовому засіданні 24.03.2015 року оголошено перерву в розгляді справи до 14.04.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року, враховуючи перебування судді Руденко М. А. у відпустці, справу № 910/15260/14 передано на повторний автоматичний розподіл судових справ.

Протоколом про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 14.04.2015 року сформовано колегію суддів для розгляду апеляціної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Буравльов С. І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Буравльов С. І.

У судовому засіданні 14.04.2015 року оголошено перерву до 20.05.2015 року.

У судовому засіданні 20.05.2015 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні 20.05.2015 року заперечували проти задоволення апеляційної скарги, надали пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року відкладено розгляд справи до 17.06.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, а судді Буравльова С.І. у відпустці, справу № 910/15260/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року, справу № 910/15260/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Ткаченко Б.О.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2015 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2005 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (надалі - орендар) укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 (надалі - договір оренди № 14/1291/04).

Відповідно до п.1.2.1 Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", дата реєстрації 05.06.2013 номер запису 16081050025000958, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".

Згідно із п.1.1 договору оренди № 14/1291/04 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 973 122,00 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.

Відповідно до п.2.1 договору оренди № 14/1291/04 орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

При цьому, колегією суддів встановлено, що сторонами складено акт приймання-передачі майна, яке передається в оренду позивачу. Відповідно до зазначеного акту, який є додатком до договору оренди № 14/1291/04, балансова (залишкова) вартість майна становить 3 323 538,67 грн.

Згідно із п.п.10.1, 10.5 договору оренди № 14/1291/04 цей договір укладено строком на 360 днів; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Так, у матеріалах справи відсутні докази подання стороною заяви про припинення договору в порядку, передбаченому в п.10.5 договору оренди № 14/1291/04, а отже договір оренди є чинним.

В п.10.3 договору оренди № 14/1291/04 передбачено, що зміни і доповнення вносяться до цього договору за взаємної письмової згоди сторін; зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом від 25.11.2013 № 10/3725 "Про врегулювання взаємовідносин щодо експлуатації газорозподільних мереж", із яким, з посиланням на ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", було надіслано для підписання, у тому числі, додаткову угоду про розірвання договору оренди № 14/1291/04, починаючи з 22.11.2013 в 2-х примірниках, акт приймання-передачі до договору оренди № 141 в 2-х примірниках, які позивач просив підписати та по одному примірнику повернути позивачу.

Відповідач листом, вхідний № 3779 від 17.12.2013, "Щодо припинення договору оренди", повідомив, що не підтримує пропозиції позивача про припинення дії зазначених договорів, з наведених у цьому листі причин, та наголосив на необхідності продовження дії договорів оренди, у тому числі й договору оренди № 14/1291/04, у чинній редакції.

Позивач у листі, адресованому відповідачу, від 06.06.2014 № 10/1636 "Про врегулювання взаємовідносин щодо експлуатації газорозподільних мереж" обґрунтував необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 положеннями Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт", затвердженням постановами НКРЕ Типових договорів на користування, господарське відання та експлуатацію складових ЄГТСУ та зобов'язання сторін привести свої договірні відносини до вимог чинного законодавства та направив із зазначеним листом відповідачу для підписання додаткову угоду до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004 у 2-х примірниках і просив підписати вказану додаткову угоду та один примірник повернути на адресу позивача.

Водночас, відповідач на вказаний лист відповіді не направив, додаткову угоду не підписав.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як передбачено в ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, доповнено статтею 7-1, згідно із п.п.4, 5 якої власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації; у разі невиконання зазначених вимог власники складової Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових; експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Зазначений Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" набрав чинності 01.01.2013 року.

Як встановлено в ч.2, п.15 ч.3 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів; до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, у тому числі, затвердження типових договорів, зокрема, на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, прийнято постанову від 07.03.2013 № 228, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.03.2013 за № 439/23025 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складової Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), якою затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), що додається до цієї постанови; постановлено власникам Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Зазначена постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228 набрала законної сили 12.04.2013 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, прийняття вищезазначених змін до чинного законодавства, у період дії договору оренди № 14/1291/04, а саме, доповнення Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" статтею 7-1, прийняття постанови національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228, є підставами для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.651 ЦК України і приведення спірного договору оренди № 14/1291/04 у відповідність до умов Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними і газорозподільними підприємствами) шляхом внесення запропонованих позивачем змін.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, а саме тоді, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або зміна договору потягне для сторін шкоду, що значно перевищує затрати, пов'язані з виконанням договору на умовах, змінених судом.

Водночас, як встановлено колегією суддів, позивач у даній справі є природним монополістом з надання послуг газопостачання на території Рівненської області.

Оскільки з моменту укладення спірного договору істотно змінились обставини у зв'язку зі змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у галузі постачання газу, позивачем підставно доведено необхідність внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004 шляхом укладення додаткової угоди до нього.

Перевіривши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що запропонована позивачем додаткова угода № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004 року, відповідає положенням Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2015 року у справі № 910/4114/14 та від 20.05.2015 року у справі № 910/12807/14.

Твердження скаржника, що укладений між сторонами договір оренди № 14/1291/04 містить обов'язкові для Типового договору розділи про права, обв'язки та відповідальність сторін, у зв'язку з чим не потребує приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору, не відповідає обставинам справи.

Положеннями статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не встановлено здійснення експлуатації Єдиної газотранспортної системи України газотранспортними або газорозподільними підприємствами на підставі договору оренди, а пунктами 4, 5 зазначеної статті передбачено, що експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами на підставі або права власності, господарського відання чи користування або договору про експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України. При цьому, в даному випадку, як свідчить зміст зазначеної норми, вказане право користування є видом речового права на чуже майно, як встановлено у ст.395 ЦК України. Згідно із ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як вже зазначено, пунктом 4 статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено укладення з газотранспортними або газорозподільними підприємствами договору про експлуатацію таких складових.

Згідно із пп.2.1.1 п.2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01..2010 № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17324, із змінами і доповненнями, провадження господарської діяльності з розподілу газу можливе при виконанні таких умов: наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні.

Як встановлено в п.1.1 п.1 вищезгаданого Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), за цим договором замовник передає Виконавцю в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж виконавця, який є газорозподільним підприємством, та використовується для забезпечення розподілу природного газу (договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (договір укладається з газорозподільним підприємством), або які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (договір укладається з газотранспортним підприємством).

Отже, виконання договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) й передбачає користування мережами, тобто, на підставі укладеного договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України розподільні мережі перебувають у користуванні ліцензіата, яким є позивач.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року у справі № 910/15260/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року у справі № 910/15260/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/15260/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Б.О. Ткаченко