Постанова № 45367483, 19.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2015 справа №922/796/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівРадіонова О.О., Татенко В.М.При секретарі:Кайдашовій М.О.від позивача:Сердюкова І.В. - представник за довіреністю б/н від 06.01.2015 р.від відповідача:Гільбурд Р.Ю. - представник за довіреністю №68 від 27.11.2014 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м.Луганськ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» , м. Дніпропетровськна рішення господарського суду Харьківської областівід27.04.2015 рокуу справі№922/796/15 (суддя Інте Т.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» м.Дніпропетровськдо відповідача Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м.Луганськпро та за зустрічним позовом: до відповідача про стягнення коштів Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м.Луганськ Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» м.Дніпропетровськ розірвання та визнання недійсним договору №5/14 від 02.01.2014р.ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Харьківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м. Луганськ про стягнення суми боргу у розмірі 29 823 347, 75 грн.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» м. Луганськ, звернулось до господарського суду із зустрічними позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна», м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору №5/14 від 02.01.2014р., укладеного між сторонами у справі та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього з моменту їх укладання, та щодо визнання договору №5/14 від 02.01.2014р. розірваним.

Рішенням господарського суду Харьківської області від 27.05.2015р. зустрічний позов про визнання недійсним договору задоволено. Визнано договір поставки №5/14 від 02.01.14 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп-Україна" та Приватним акціонерним товариством «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м. Луганськ, та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення.

В задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп-Україна" та Приватним акціонерним товариством «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р. відмовлено.

Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп-Україна" основний борг в сумі 18 497 522,78 грн. та 38 048,19 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3 400 000,00 грн. Відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 20 161 529,37 грн. курсової різниці.

Відповідач за первісним позовом, Приватне акціонерне товариство «Лугцентрокуз ім.С.С. Монятовського» м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.15р. скасувати частково та винести нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання договору №5/14 від 02.01.2014р. та всі додатки до нього (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з моменту 01.07.2014р., в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом, Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» м. Луганськ, у судовому засіданні підтримав свої вимоги щодо апеляційної скарги.

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» м. Дніпропетровськ, також не згоден з прийнятим рішенням, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.15р. скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» основний борг у розмірі 38 659 052,15 грн., а саме 18 497 522,78 грн. розмір основного боргу та 20 161 529,37 грн. - сума курсової різниці, судовий збір; в задоволенні зустрічних позовів про визнання договору №5/14 від 02.01.2014р. та всіх додатків до нього розірваним та недійсним з моменту укладання відмовити.

Представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» м. Дніпропетровськ, у судовому засіданні підтримав свої вимоги щодо апеляційної скарги, та надав відзив в якому звертає увагу, на те що передметом спору є стягнення основного боргу. Відтак, твердження, що відповідач за первісним позовом повністю звільнений від будь-якої відповідальності безпідставні, оскільки вищезазначений сертифікат Луганської РТПП не звільняє від обов'язку щодо оплати боргу за отриманий товар, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського» (покупець) був укладений договір №5/14 ( далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити заготовку у кількості 42000 тон. Найменування, сортамент, кількість, ціна вказані у специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до договору та є його невід"ємними частинами.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору сума договору визначається вартістю товару, що поставляється в рамках дійсного договору. Вартість товару за даним договором встановлена в гривнях та вказана в додатках до цього договору .

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що покупець проводить розрахунки шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару протягом 45 календарних днів з дати поставки партії товару.

За умов п. 4.2. Договору при здійсненні оплати, сума, яка має бути сплачена, повинна розраховуватись з урахуванням наступного: у разі, якщо на дату оплати зміна офіційного курсу грн./долар США, встановленого НБУ, від середнього міжбанківського валютного ринку буде становити 3 та більше відсотки, для розрахунку суми, яка має бути сплачена за відповідним додатком, буде застосовуватись більше високий курс долара відносно української національної валюти.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. п. 10.1 договору). Договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Також до договору було підписано додаткову угоду №1 від 01.04.2014р. Згідно до п. 1.5. якої сторони домовились, що у разі надання продавцем покупцю відстрочки платежу за договором, сторони керуються наступними умовами оплати, зокрема, у разі збільшення або зменшення курсу долара США до гривні на дату платежу більш ніж на 3% порівняно з курсом, що діяв на дату підписання специфікації, то розмір такого платежу підлягає пропорційній зміні.

До договору від 02.01.2014р. підписані специфікації на загальну суму 63072488,40 грн., якими визначено: найменування, одиниця виміру, кількість, ціна, вартість товару, строки поставки, які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень та скріплені печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, за період з 17.05.2014р. по 09.07.2014р. позивачем за накладними, які містяться у матеріалах справи, було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 23424349,04 грн., який отримано відповідачем, про що є підписи уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних на отримання товару. Крім того, отримання товару відповідачем не заперчується.

Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі, тому рахується борг, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 29 823 347,75 грн. за договором від 02.01.2014 року. Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 3 400 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, отримання коштів не заперечується позивачем, тому господарський суд обгрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 400 000,00 грн. відповідно до п. 1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судом позов задоволений частково з наступних підстав:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 525, 526, Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

У даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.1 ст. 692, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за накладними була здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 02.01.2014р., який є підставою данного позову.

Однак, відповідач з оплати поставленого позивачем за позовом товару не виконав в повному обсязі, здійснив лише часткову оплату в сумі 4926826,26 грн. (1526826,26 грн. - до звернення з позов до суду, 3400000,00 грн. - після звернення з позовом до суду), що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 128-143, 1-й том) та відповідними платіжними дорученням (а.с. 74-77, 2-й том), внаслідок чого заборгованість відповідача за первісним позовом склала 18497522,78 грн.

Відповідач підтвердив отримання товару.

У зв'язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім.С.С. Монятовського» м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна», м. Дніпропетровськ борг в розмірі 18 497 522,78 грн.

Господарським судом задоволений зустрічний позов в частині визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп-Україна" та Приватним акціонерним товариством «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» м.Луганськ, та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення та відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством «Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського», та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р.

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У даному випадку позивач за зустрічним позовом наполягає на визнанні договору недійсним, згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК України.

В пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочінів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її конрагента.

Вищевказаний договір підписано від імені Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНРОКУЗ ім. С.С. Монятовського" головою наглядової ради Сидорчук А.В., дюячого на підставі Статуту.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Разом із цим орган, або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону вступає в силу від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

З матеріалів справи вбачається, що статтями 7.1, 7.2, 7.12 Статуту позивача за зустрічним позовом, в редакції, яка діяла станом на дату укладення спірного договору, а саме в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів позивача за зустрічним позовом (протокол № 1 від 16.03.2011 р.) встановлено, що органами управління позивача за зустрічним позовом є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, директор генеральний та ревізійна комісія. Загальні збори є вищим органом товариства.

Наглядова рада товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства в межах компетенції, визначеної Статутом та діючим законодавством, контролює та регулює діяльність виконавчого органу (директора генерального).

Пунктом 7.12.2.15 Статуту Товариство встановило, що вчинення значних правочинів, щодо виконання яких є заінтересованість, здійснюється у відповідності з діючим законодавством України.

Разом з цим, згідно статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Господарським судом встановлено, з чим погоджується й судова колегія, що загальна ринкова вартість майна, що є предметом спірного договору складала не менше 189840000,00 грн., а за даними фінансової звітності ПрАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" за 2013 рік (а.с. 31, 2-й том), вартість активів товариства за 2013 рік становить 510140000,00 грн.

З огляду на зазначене господарський суд дійшов вірного висновку, що сума спірного договору (правочину) перевищує 25 відсотків за даними останньої річної фінансової звітності позивача за зустрічним позовом, тому, рішення про вчинення такого правочину мало прийматись загальними зборами позивача за зустрічним позовом за поданням відповідної наглядової ради. Однак матеріали справи не містять доказів того, що питання щодо підписання спірного договору виносилось, за поданням наглядової ради, на розгляд загальних зборів позивача за зустрічним позовом.

Тому, господарський суд дійшов правильного висновку, що враховуючи визнання судом договору №5/14 від 02.01.2014 р. та всіх додатків до нього недійсними з моменту їх укладення, позовні вимоги щодо стягнення курсової різниці, передбаченої п. 4.2 спірного договору та п. 1.5 додаткової угоди № 1 до нього, підлягають відхиленню.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р. та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р., оскільки ним вже визнано зазначений договір та всіх додатків до нього недійсними з моменту їх укладення.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», м. Луганськ на рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харьківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу; 4 - ДАГС;

5- ГСХО