Постанова № 45367473, 11.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 910/20140/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Почкун Г.В. - дов. б/н від 15.01.2015

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: ОСОБА_3 - дов. №698 від 24.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства „Буковина-Фарм"

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.12.2014 (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі №910/20140/14

за позовом Обласного комунального підприємства „Буковина-Фарм"

до Публічного акціонерного товариства „Терра Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Буковина-Фарм" (надалі - ОКП „Буковина-Фарм") до Публічного акціонерного товариства „Терра Банк" (надалі - ПАТ „Терра Банк"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №910/20140/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №910/20140/14 і прийняти нове рішення, яким визнати договір поруки №КК-14/4П від 05.10.2012 недійсним.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що позивач занадто пізно дізнався про час судового засідання, у якому було прийнято рішення у даній справі, у зв'язку із чим був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника та здійснив усі можливі дії для повідомлення суду про вказану обставину, однак суд розглянув справу за відсутності представника позивача. Апелянт також зазначає про те, що оспорюваний договір поруки від імені позивача було підписано Заступником директора ОСОБА_5, яка не мала необхідного обсягу повноважень для вчинення дій щодо укладення договорів від імені ОКП „Буковина-Фарм". За твердженням позивача в.о. директора ОСОБА_4 видала Заступнику директора ОСОБА_5 довіреність № б/н від 05.10.2014, якою уповноважила вказану особу лише на вчинення дій, спрямованих на внесення змін до установчих документів ОКП „Буковина-Фарм", а не на укладання будь-яких договорів. Крім того, скаржник зазначає, що ОСОБА_4 була призначена на посаду виконуючого обов'язки директора ОКП „Буковина-Фарм", та станом на дату укладання спірного договору не була уповноважена видавати довіреності на укладання договору.

30.03.2015 від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій третя особа заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача та просить залишити її без задоволення, вказуючи при цьому, зокрема, на вчинення позивачем дій, що свідчать про подальше схвалення спірного договору.

05.06.2015 від третьої особи надійшло клопотання в порядку ст. 101 ГПК України, у якому третя особа обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції письмових доказів, які додані нею до відзиву на апеляційну скаргу.

05.06.2015 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, я якому він заперечує проти її задоволення та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2015 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11.06.2015 проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.10.2012 між ОСОБА_4, як позичальником та Публічним акціонерним товариством „Терра Банк" (банк) укладено кредитний договір про встановлення овердрафту № КК-14/4П (надалі - Кредитний договір), за яким банк надає позичальнику кредит на умовах овердрафту в сумі, що не перевищує визначеного цим Договором ліміту овердрафту.

Крім того, 05.10.2012 між Публічним акціонерним товариством „Терра Банк", як кредитором, ОСОБА_4, як позичальником та Обласним комунальним підприємством „Буковина-Фарм", як поручителем, укладено договір поруки №КК-14/4П.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № КК-14/4П від 05.10.2012, а також договорами про внесення змін та доповнень до нього, що укладені та можуть бути укладені у майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 4 вказаної статті до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень договору поруки №КК-14/4П від 05.10.2012 вбачається, що він укладений Публічним акціонерним товариством „Терра Банк", як кредитором, ОСОБА_4, як позичальником, та Обласним комунальним підприємством „Буковина-Фарм", як поручителем, які згідно преамбули та розділу 7 цього договору разом є сторонами договору. Таким чином, зазначений договір поруки є тристороннім договором.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки №КК-14/4П від 05.10.2012, позивач вказував на те, що від імені ОКП „Буковина-Фарм" договір було підписано заступником директора ОСОБА_5, яка не мала необхідного обсягу повноважень для вчинення дій щодо укладення спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із позовною заявою, ОКП „Буковина-Фарм", заявило позовні вимоги лише до Публічного акціонерного товариства „Терра Банк", якому на думку позивача могло бути відомо про наявність обмеження повноважень представника ОКП „Буковина-Фарм", який підписав спірний договір від його імені, щодо представництва цієї юридичної особи.

При цьому, позивач не заявив позовних вимог до ОСОБА_4, а суд першої інстанції не зважаючи на те, що остання є стороною договору поруки №КК-14/4П від 05.10.2012, залучив її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Разом з тим, місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі, фактично вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_4, як сторони договору поруки №КК-14/4П від 05.10.2012 року.

Колегія суддів вважає, що враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 є стороною вищевказаного договору, то вона має бути залучена до розгляду даної справи у якості співвідповідача.

Таким чином, місцевий господарський суд помилково залучив вказану особу до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, а не у якості співвідповідача, оскільки відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може лише вплинути на їх права або обов'язки, тоді як суд першої інстанції фактично вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_4, як сторони договору поруки №КК-14/4П від 05.10.2012 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 1 статті 21 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.

В свою чергу, статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою, а її право бути учасником судового розгляду у господарському процесі у даному випадку законом не передбачене, то судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_4 не може набути процесуального статусу сторони у даній справі, у зв'язку з чим спір, у якому вирішується питання про права та обов'язки фізичних осіб, підлягає вирішенню у порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Обласного комунального підприємства „Буковина-Фарм" із зазначених у ній підстав не підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2014 у справі №910/20140/14 підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути припинене.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 27, 33, 49, 99, 80, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства „Буковина-Фарм" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2014 у справі №910/20140/14 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Матеріали справи №910/20140/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк