Рішення № 45367199, 16.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 922/3150/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Відділу освіти районної державної адміністрації, м. Зміїв про стягнення 782536,99 грн. за участю представників:

позивача - Тарасенко В.Ю. за довіреністю № 953 від 26.12.2014 р.

відповідача - Котихін О.Є. за довіреністю № 01-17/878 від 03.06.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 782536,99 грн., у тому числі:

- сума боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. - 636817,04 грн. (на п/р зі спеціальним режимом використання № 26037302003582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- 3 % річних у розмірі 2335,11 грн. за період з 16.03.2014 р. по 25.05.2015 р. (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- інфляційні втрати у розмірі 72281,20 грн. за період з березня 2015 р. по квітень 2015 р. (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- пеня 71103,64 грн. за період з 16.01.2015 р. по 25.05.2015 р. (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823).

Також, позивач просив суд покласти на Відділ освіти районної державної адміністрації витрати по сплаті судового збору в розмірі 15650,74 грн. (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823).

Ухвалою суду по справі від 28.05.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2015 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 16.06.2015 р. за вх. № 24665, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 04.06.2015 р. за вх.№ 22822, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач вказував, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за теплову енергію він визнає. Оплата не проведена в повному обсязі із-за недостатнього фінансування з бюджету. В частині стягнення штрафних санкцій відповідач просив в позові відмовити, або зменшити їх до мінімального розміру, тому що відділ освіти є бюджетною організацією та прострочення в оплаті виникло не з його вини.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 08.06.2015 р. за вх.№ 23146, надав копії платіжних доручень згідно супровідного листа, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.06.2015 р. за вх.№ 24617, надав документи згідно заяви, які судом долучені до матеріалів справи. Серед вказаних документів представником відповідача був наданий до суду відзив в якому він просив суд частково відмовити позивачу у позові, а саме відмовити позивачу у стягненні з відповідача суми інфляційних втрат, пені та 3% річних, оскільки договором не передбачена сплата інфляційних втрат, та тим, що повна сума заборгованості не була сплачена у зв'язку з недостатнім фінансуванням відділу освіти державою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15.01.2014 р. між сторонами був укладений договір № 2/1/Т14 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та горячої води" за державні кошти та додаткові угоди до нього від 23.01.2014 р., 17.02.2014 р., 08.04.2014 р., 03.12.2014 р. та 31.12.2014 р. (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що за договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із договором позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- актом виконаних робіт № 286 від 28.02.2014 р. на суму 551733,38 грн.;

- актом виконаних робіт № 501 від 31.03.2014 р. на суму 321688,23 грн.;

- актом виконаних робіт № 642 від 17.04.2014 р. на суму 67077,21 грн.;

- актом виконаних робіт № 1307 від 31.10.2014 р. на суму 115508,61 грн.;

- актом виконаних робіт № 1435 від 30.11.2014 р. на суму 480712,22 грн.;

- актом виконаних робіт № 1665 від 31.12.2014 р. на суму 845957,90 грн.;

- актом виконаних робіт № 52 від 31.01.2015 р. на суму 303108,77 грн.;

- актом виконаних робіт № 241 від 28.02.2015 р. на суму 302523,42 грн.

- актом виконаних робіт № 430 від 31.03.2015р. на суму 213616,52 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 4.4. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5. договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, не зважаючи на неодноразові вимоги про необхідність сплатити заборгованість. Оплата наданих послуг здійснюється частково і несвоєчасно.

Станом на 25.05.2015 р. за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. відповідачу було нараховано 3201926,26 грн. за надані послуги з теплопостачання, а фактично сплачено 2565109,22 грн., таким чином у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 636817,04 грн.

Судом встановлено, що сума боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. у розмірі 636817,04 грн. підтверджується вищезазначеними актами виконаних робіт та платіжними дорученнями наданими позивачем до суду (том 1 а.с. 53 - 70).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов до висновку, що сума боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. у розмірі 636817,04 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України господарський суд прийшов до висновку, що сума 3 % річних у розмірі 2335,11 грн. за період з 16.03.2014 р. по 25.05.2015 р. та сума інфляційних втрат у розмірі 72281,20 грн. за період з березня 2015 р. по квітень 2015 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови п.7.2.3. договору, господарський суд прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 71103,64 грн. за період з 16.01.2015 р. по 25.05.2015 р. була нарахована позивачем правомірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Разом з цим, суд враховує те, що ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, кою визначено загальні засади цивільного законодавства.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи інтереси позивача, а також зважаючи на те, що сплата відповідачем пені у повному обсязі зачіпає не лише його майнові інтереси, а й держави, оскільки відповідач утримується за рахунок бюджетних коштів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 20 %, що становить 14220,60 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. у розмірі 636817,04 грн.; 3 % річних у розмірі 2335,11 грн.; інфляційних втрат у розмірі 72281,20 грн. та пені у розмірі 56883,04 грн.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України та положення п.4.3. постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 15650,74 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти районної державної адміністрації (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, буд. 12, ідентифікаційний код 02146096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, ідентифікаційний код 31555944, п/р зі спеціальним режимом використання № 26037302003582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) суму боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 р. по березень 2015 р. у розмірі 636817,04грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відділу освіти районної державної адміністрації (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, буд. 12, ідентифікаційний код 02146096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, ідентифікаційний код 31555944, р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) 3% річних у розмірі 2335,11 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 72281,20 грн., пеню у розмірі 56883,04 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 15650,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук