Рішення № 45367181, 08.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р.Справа № 922/1829/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом прокурора Краснокутського району Харківської області, смт. Краснокутськ Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків, до 1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 2. Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Краснокутськ Харківської області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди за участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

1-відповідача - ОСОБА_2 (дов.),

2-відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Краснокутського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до відповідачів, 1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 2. Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просить суд :

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006 № 238 "Про надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставками для подальшого надання в оренду на території Козіївської сільської ради";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 08.10.2010 № 354 "Про надання в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки зі ставком загальною площею 15,2212 га терміном на 49 років для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.03.2012 р., укладений між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у відділі Держземагентства у Краснокутському районі 17.09.2012р. за № 632358324001255;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути Краснокутській районній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 15,2212 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.03.2012р., укладеного між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Харківській області 17.09.2012р. за № 632358324001255.

В слуханні справи оголошувались перерви до 26.05.2015р. о 14:00 год., 08.06.2015р. о 12:30 год.

У судове засідання 08.06.2015р. прокурор не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У попередніх судових засіданнях прокурор підтримував позовні вимоги, посилався на те, що райдержадміністрація не мала повноважень щодо виділення земельної ділянки 1-відповідачу для риборозведення, крім того вказував, що надання в оренду земельної ділянки 1-відповідачу було здійснено без проведення аукціону, що суперечить положенням ст. 134 ЗК України.

Позивач у судове засідання 08.06.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від позивача через канцелярію суду 26.05.2015р. надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги прокурора підтримує.

У судовому засіданні 14.05.2015р. представник позивача був присутні та підтримав вимоги прокурора.

1-відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов.

2-відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від 2-відповідача через канцелярію суду 26.05.2015р. надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує.

Від 2-відповідача через канцелярію суду 25.05.2015р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд вважає, що нез'явлення прокурора, позивача, 2-відповідача в судове засідання 08.06.2015р. не перешкоджає вирішенню справи.

Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях по даній справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. № 238 ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставками "Байрак", "Лісовий" та прибрежною захисною смугою та дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для подальшого надання земельних ділянок в оренду для рибогосподарських потреб із запасу земель водного фонду за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації від 08.10.2010 № 354 ФОП ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку зі ставком загальною площею 15,2212 га, в т.ч. 8,3715 га пасовищ, 0,0810 га під гідротехнічними спорудами, 6,4348 га під ставком, 03339 га болота, для рибогосподарських потреб за рахунок запасу земель водного фонду за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області терміном на 49 років.

На підставі розпорядження голови від 08.10.2010 №354 між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1 16.03.2012 р. укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Краснокутська РДА (орендодавець) надає, а ФО П ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 15,2212 га, у тому числі 8,3715 га пасовище, 0,0810 га під гідротехнічними спорудами, 6,4348 га під ставком, 0,3339 га болота, яка розташована за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради, для рибогосподарських потреб.

Відповідно пункту 4 Договору земельна ділянка передається в оренду разом з земляною гідротехнічною спорудою та ставком.

Прокурор та позивач посилаються на те, що спірні земельні ділянки передані другим відповідачем першому відповідачу в оренду без проведення земельних торгів, а також на те, що земельні ділянки передані для ведення рибного господарства, в той час як райдержадміністрація має право передавати земельні ділянки, що знаходяться за межами населеного пункту для ведення водного господарства - що не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки водного фонду для ведення рибного господарства, а отже спірні розпорядження прийнятті з перевищенням повноважень РДА.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 08.10.2010р.) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 №1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Частиною 1 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації з землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи документацією із землеустрою не визначено для земельних ділянок, наданих 1-відповідачу в користування, такого виду використання як ведення водного господарства. Натомість, як уже зазначалося, цільовим призначенням орендованих ділянок визначено: для рибогосподарських потреб.

Отже, виходячи із даних обставин та з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, враховуючи, що поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, суд дійшов висновку, що Краснокутська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України належать Харківській обласній державній адміністрації.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.15 у справі № 913/1086/14.

Стосовно доводів прокурора про недотримання конкурентних засад при переданні в оренду другому відповідачеві спірних земельних ділянок суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 08.10.2010р.) встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Одночасно згідно положень п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Пункт 1 розділу X доповнено абзацом третім згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008 та діє протягом двох років з дня набрання чинності Законом N 509-VI.

Закон N 509-VI від 16.09.2008 набрав чинності 14.10.2008р., тобто положення абзацу 3 п.1 розділу Х Земельного кодексу України діяли до 14.10.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядження про надання спірної земельної ділянки в оренду 1-відповідачу було прийнято 08.10.2010р., що свідчить про те, що за наявності відповідних повноважень у Краснокутської РДА, передача спірної земельної ділянки 1-відповідачу без проведення аукціону була б здійснена правомірно.

А отже посилання прокурора та позивача про необхідність укладення спірного договору з дотриманням конкурентних засад є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. № 238, від 08.10.2010р. № 354 прийняті з перевищенням повноважень.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, п.п. "г" ч. 3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. № 238, від 08.10.2010р. № 354.

Стосовно правової природи вказаних вимог, суд зазначає, що визнання зазначених розпоряджень незаконними унеможливлює їх скасування, отже, визнаючи незаконними розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. № 238, від 08.10.2010р. № 354 суд не вбачає підстав для їх скасування.

Таким чином, дана позовна вимога підлягає задоволенню в частині визнання розпоряджень голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. № 238, від 08.10.2010р. № 354 незаконними.

Відносно вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 16.03.2012р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За таких обставин, враховуючи, що розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 354 від 08.10.2010р., відповідно до якого було надано спірну земельну ділянку 1-відповідачу в оренду, визнається судом незаконним, то вказаний договір суперечить актам цивільного законодавства (зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України, з наведених вище підстав) та відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України підлягає визнанню недійсними із припиненням на майбутнє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.п. 2.29. п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути Краснокутській районній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 15,2212 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.03.2012р., укладеного між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Харківській області 17.09.2012р. за № 632358324001255.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд також зазначає, що 2-відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що прокурором не надано будь-яких причин пропуску строку звернення до суду, при цьому ні 1-відповідачем, ні 2-відповідачем не подано заяви про застосування строку позовної давності.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Враховуючи, що відповідачами не надавалось заяв про застосування строку позовної давності, судом не вирішувалось питання щодо того чи пропущений прокурором строк звернення з даним позовом до суду.

Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України, суд зазначає, що судом задоволено чотири вимоги немайнового характеру, отже відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Суд також враховує положення п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13 N 7, яким передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів - то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру ставкою судового збору є один розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" становить 1218,00 грн.

Таким чином, з кожного відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (1218,00 грн. х 4 вимоги немайнового характеру = 4872,00 грн. загальний розмір судового збору : 2 відповідачів = 2436,00 грн. з кожного відповідача).

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 25.05.2006 № 238 "Про надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставками для подальшого надання в оренду на території Козіївської сільської ради".

Визнати незаконним розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 08.10.2010 № 354 "Про надання в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки зі ставком загальною площею 15,2212 га терміном на 49 років для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.03.2012 р., укладений між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у відділі Держземагентства у Краснокутському районі 17.09.2012р. за № 632358324001255.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Краснокутській районній державній адміністрації (62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1, код 23912844) земельну ділянку загальною площею 15,2212 га, розташовану за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.03.2012р., укладеного між Краснокутською РДА та ФОП ОСОБА_1, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Харківській області 17.09.2012р. за № 632358324001255.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 2436,00 грн.

Стягнути з Краснокутської районної державної адміністрації (62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1, код 23912844) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 2436,00 грн.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя В.О. Яризько