Рішення № 45365490, 13.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 911/775/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства “Факел”, м. Фастів

про стягнення 255464,05 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства “Факел” (надалі відповідач) про стягнення 255464,05 грн. заборгованості, з яких: 183934,12 грн. пені; 71529,93 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору на виконання робіт з капітального ремонту регенераторів на ГТ-750-6 компресорної станції Лубни Лубенського району лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 26.12.2012 р № LUB-094-1212000946.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.03.2015 р.

24.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

24.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також представником відповідача в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення 12135,71 грн. пені, нарахованої за 26 днів прострочення виконання робіт на суму 466758,175 грн. в період з 01.02.2014-26.02.2014 р.р. та вимог про стягнення 71529,93 грн. та просив суд відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.04.2015 р.

17.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заперечення на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2015 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 13.05.2015 р., на підставі частини третьої ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

22.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву, згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.05.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заперечення на доповнення до відзиву на позовну заяву, згідно якого останній визнав безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача про безпідставність позовних вимог.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 20.03.2015 р. та 22.04.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом представника відповідача у графі «вручено», в судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

26 грудня 2012 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Факел» (підрядник, відповідач у справі), було укладено договір № LUB-094-1212000946 (надалі договір), відповідно до умов якого підрядник, зобов’язався на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов договору капітальний ремонт регенераторів на ГТ-750-6 компресорної станції Лубни Лубенського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ст. № 12) (далі – роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов’язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, передбачені договором роботи підрядник виконує із своїх матеріалів, а також обладнання, поставку якого, як і початок виконання робіт за договором, підрядник здійснює після отримання від замовника відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт. Підрядник в рамках виконання договору зобов’язаний поставити обладнання згідно Специфікації (Додаток № 3), яка є невід’ємною частиною договору. Підрядник зобов’язується виконати роботи протягом 180 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов’язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п. 4.2. договору здавання-приймання виконаних робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна договору становить 10522740,96 грн. з ПДВ, з яких: вартість матеріалів і робіт складає 1422336,96 грн. з ПДВ; вартість обладнання складає 9100404грн. з ПДВ.

Пунктом 8.1. договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов’язання.

Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 1 року з дати укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.1. договору).

Вказаний договір відповідає нормам чинного законодавства України, підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір від 26.12.2012 р. № LUB-094-1212000946 є договором підряду.

26.12.2012 року сторонами погоджено графік виконання (надання) та фінансування робіт (послуг) по об’єкту.

26.12.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони зменшили загальну суму договору на 15792,65 грн. з ПДВ.

26.12.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою останні погодились продовжити строк дії договору до 26.05.2014 року та змінили графік виконання робіт.

Відповідно до уточненого графіку виконання (надання) та фінансування робіт (послуг) по об’єкту, підрядник повинен був виконати роботи (ІІ та ІІІ етапи) в строк з 01.01.2014 р. до 31.01.2014 р. на суму 466758,175 грн., в строк з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. – на суму 466758,175 грн. та в строк з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. – на суму 88339,87 грн. (104132,52 грн. – 15792,65 грн. = 88339,87 грн.) (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.12.2012 р. про зменшення ціни договору на 15792,62 грн.).

13.02.2013 р. між Лубенським ЛВУМГ Філії «УМГ «КИЇВТРАНСГАЗ» та залученим відповідачем до виконання робіт по договору субпідрядником ТОВ «Рапід» (згідно листа ПАТ «ФАКЕЛ» № 630/04 від 03.01.2013) було підписано акт-допуск № 3-13 про виділення ділянки для виконання на ній робіт, передбачених договором, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що 13.02.2013 р. позивачем на підставі п. 2.2. договору було надано відповідачу письмовий дозвіл на початок виконання робіт.

Виконання робіт передбачалося поетапне: І етап – постачання обладнання, ІІ етап – будівельно-монтажні роботи, ІІІ етап – пусконалагоджувальні роботи.

Суд встановив, що позивач свої зобов’язання щодо поставки обладнання виконав в обсязі та у строки, передбачені договором та графіком № 1 на загальну суму 9100404,00 грн., що підтверджується підписаними позивачем та представником відповідача та скріпленими відтисками печаток останнього наступними видатковими накладними: № ФЛ-0000031 від 15.02.2013 р. на суму 1315140,00 грн., № ФЛ-0000017 від 22.01.2013 р. на суму 7265736,00 грн., № ФЛ-0000039 від 04.03.2013 р. на суму 405216,00 грн. та № ФЛ-0000112 від 04.06.2013 р. на суму 114312,00 грн.

Однак роботи по II етапу було виконано частково на суму 384688,09 грн. (158257,19 грн. (згідно акту №1 здачі-приймання виконаних робіт за березень 2013 року та акту №2 здачі-приймання виконаних робіт за березень 2013 року) + 226 439,90 грн. (згідно акту №3 здачі-приймання виконаних робіт за червень 2013 року), а по ІІІ етапу виконання робіт підрядником взагалі не було розпочато та, відповідно, повністю не виконано, в порушення строків, встановлених графіком № 2 (не виконаними в строк залишилися зобов’язання на загальну суму 1021856,22 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом положень частини першої ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (частина перша ст. 173 ГК України).

Відповідно до частини третьої ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з частиною першою ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов’язаних між собою зобов’язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов’язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини четвертої ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша ст. 846 ЦК України).

За змістом положень частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо несвоєчасного виконання робіт за договором підряду, а саме - негрошове зобов’язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов’язання у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв’язку з простроченням зобов’язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012р. у справі №5016/210/2012(17/22).

Відповідно до п. 8.1. договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов’язання.

Суд встановив, що сторони п. 8.1. договору передбачили неустойку за прострочення негрошового зобов’язання.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно частини третьої та четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Абзацом першим п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013р. передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Суд встановив, що ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» звернулося з позовом до суду 27.05.2015 р., що підтверджується відміткою канцелярії суду на 1 аркуші позовної заяви, а пеня нарахована за період з 01.02.2014 р. по 27.09.2014 р., а відтак, період з 01.02.2014 р. по 26.02.2014 р. знаходиться за межами річного строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені, вимоги частини другої ст. 258 ЦК України, суд обмежив період нарахування пені з 27.02.2014р. по 27.09.2014 р. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені, нарахованої за період з 27.02.2014 р. по 27.09.2014 р. складає 172265,17 грн., зокрема: 72347,52 грн. за період з 27.02.2014 р. по 31.07.2014 р. на суму боргу 466758,175 грн., 84016,47 грн. за період з 01.03.2014 р. по 27.08.2014 р. на суму боргу 466758,175 грн., 15901,18 грн. за період з 01.04.2014 р. по 27.09.2014 р. на суму боргу 88339,87 грн. Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення 183934,12 грн. у розмірі 172265,17 грн. пені, нарахованої за період з 27.02.2014 р. по 27.09.2014 р. та відмову у задоволенні решту вимоги про стягнення 11668,95 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2014 р. по 26.02.2014 р. на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 71529,93 грн. штрафу у розмірі 7 % від вартості невиконаних робіт на підставі п. 8.1. договору № LUB-094-1212000946 від 26.12.2012 р. за порушення строків оплати.

Суд встановив, що зазначені в п. 8.1. договору 7 відсотків від вартості робіт з яких допущено порушення за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв’язку з неналежним виконанням боржником негрошового зобов’язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини четвертої ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не розпочав будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи по другому та третьому етапах протягом більше ніж 30-ти календарних днів з моменту виникнення обов’язку з виконання робіт, штраф у розмірі 7 % від суми невиконаних робіт (погоджений сторонами п. 8.1. договору № LUB-094-1212000946 від 26.12.2013 р.) у загальному розмірі 71529,93 грн., з яких: 32673,07грн. (7 % від 466758,175 грн. (вартість невиконаних будівельно-монтажних робіт по ІІ етапу понад 30 календарних днів)), 32673,07грн. (7 % від 466758,175 грн. (вартість невиконаних будівельно-монтажних робіт по ІІ етапу понад 30 календарних днів)) та 6183,79 грн. (7 % від 88339,87 грн. (вартість невиконаних пуско-налагоджувальних робіт по ІІІ етапу понад 30 календарних днів)) відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 71529,79 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

Позовна давність до вимог про стягнення 71529,79 грн. штрафу не застосовується судом, оскільки вимоги про стягнення 71529,79 грн. штрафу заявлені в межах 1-річного строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу.

Судом критично оцінюються твердження відповідача на безпідставність застосування до спірних правовідносин положень п. 8.1. договору, оскільки за умов додаткової угоди № 3 до договору договір припинив свою дію 25.05.2014 р., і з 26.05.2014 р. не підлягають застосуванню положення спірного договору, тому що відповідно до ст. 631 ЦК України та п. 11.1 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду факту наявності у діях позивача порушень умов договору № LUB-094-1212000946 від 26.12.2012 р., у зв’язку з чим безпідставною є позиція відповідача щодо сприяння позивача у виникненні прострочення виконання робіт.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у розмірі 172265,17 грн.; 71529,93 грн. штрафу, а загалом 243795,10 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Факел» (08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол; код ЄДРПО України 04601469) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПО України 30019801) в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (03065, м. Київ, Солом’янський р-н., проспект Комарова, буд. 44; код ЄДРПО України 23517243) – 172265 (сто сімдесят дві тисячі двісті шістдесят п’ять) гривень 17 коп. пені, 71529 (сімдесят одну тисячу п’ятсот двадцять дев’ять) гривень 93 коп. штрафу та 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п’ять) гривень 90 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін