Рішення № 45365462, 11.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 911/1296/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське»

до Приватного підприємства «Рось»

про стягнення 408 207, 74 грн.

Представники:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 408 207, 74 грн. заборгованості за договором № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014, з яких: 344 080, 12 грн. – основного боргу, 26 076, 65 грн. – пені, 16 742, 09 грн. – 3 % річних та 21 308, 88 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.04.2015.

23.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання вих. № 22/04 від 22.04.2015 (вх. № 9447/15 від 23.04.2015) про відкладення розгляду справи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 21/04-03 від 21.04.2015 (вх. № 9453/15 від 23.04.2015) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015 розгляд справи відкладено на 25.05.2015 у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

25.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 18.05.2015 (вх. № 12040/15 від 25.05.2015) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1296/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2015 у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача і невиконанням ним вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі (вх. № 13124/15 від 05.06.2015).

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 11.06.2015 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позов не надіслав.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.07.2014 між сторонами укладено договір № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей, позивач зобов’язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину – молоко коров’яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97 (надалі - товар), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.4 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки відповідача про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.1 договору оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід’ємною частиною до даного договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунок за товар відповідач здійснює щотижня, в перший робочий день тижня наступного за тижнем, в якому була здійснена поставка товару в розмірі 100 % вартості товару поставленого на протязі тижня.

Відповідно до п. 3.1.1 договору позивач зобов’язався на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність відповідачу товар, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження.

Згідно з п. 3.2.1 договору відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а також сплати процентів в розмірі 24 % річних до повного погашення відповідачем заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 7.2 договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 даного договору, та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

На виконання умов договору № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014 позивач по товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини у жовтні та листопаді 2014 року та по видаткових накладних № 190 від 31.10.2014 на суму 279 762, 60 грн., № 210 від 28.11.2014 на суму 233 997, 75 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 513 760, 35 грн., а відповідач, на підставі приймальних актів на закупівлю молочної сировини № 315 від 03.11.2014 та № 342 від 03.12.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме на суму 169 680, 23 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 344 080, 12 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов’язань за договором № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014 суду не надав.

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем письмових пояснень б/н від 26.05.2015 (вх. № 13124/15 від 05.06.2015) та банківських виписок, вбачається, що відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду сплачено суму основного боргу у повному обсязі, а саме у розмірі 344 080, 12 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 344 080, 12 грн. основного боргу за договором № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 344 080, 12 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач, на підставі п. 4.2 договору, за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 11.11.2014 по 26.02.2015 складає 26 076, 65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати процентів в розмірі 24 % річних до повного погашення відповідачем заборгованості.

Згідно розрахунку позивача 24 % річних з простроченої суми за період з 15.12.2014 по 26.02.2015 складають 16 742, 09 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за грудень 2014 року – січень 2015 року складають 21 308, 88 грн.

Судом перевірено розрахунок 24 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 344 080, 12 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26 076, 65 грн. – пені, 16 742, 09 грн. – 3 % річних та 21 308, 88 грн. – інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Провадження у справі № 911/1296/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» до Приватного підприємства «Рось» в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 344 080, 12 грн. припинити за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» в частині стягнення з Приватного підприємства «Рось» 26 076, 65 грн. пені, 16 742, 09 грн. 3 % річних та 21 308, 88 грн. інфляційних втрат задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Р.Люксембург, будинок 14, ідентифікаційний код - 32191954) на користь Публічного акціонерного товариства «Каплинцівське» (37030, Полтавська область, Пирятинський район, село Каплинці, ідентифікаційний код - 05529308) 26 076 (двадцять шість тисяч сімдесят шість) грн. 65 коп. – пені, 16 742 (шістнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 09 коп. – 3 % річних, 21 308 (двадцять одна тисяча триста вісім) грн. 88 коп. – інфляційних втрат та 8 164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 15 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак