Рішення № 45365022, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/2056/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ільїної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2056/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА", с. Новопілля

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк

про стягнення 2066130,10 грн.

за участю представників:

від позивача - Міхієнкова К.В., довіреність б/н від 25.03.2015 р.,

Зіненко О.Б., довіреність б/н від 25.03.2015 р.,

від відповідача - Аксельорд М.І., довіреність № 4 від 11.01.2015 р.

За клопотанням сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

За клопотанням відповідача здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою, про що складено протокол судового засідання від 15.06.15р. згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про стягнення суми основного боргу за Договором №7/14-К у розмірі 1 505 000,75 грн., суми пені у розмірі 83 026,81 грн., суми 3% річних у розмірі 41500,96 грн.

На адресу суду надійшло клопотання відповідача, в порядку ст. 79 ГПК України про зупинення провадження у справі до розгулу пов'язаної справи № 904/3650/15 про визнання договору поставки № 7/14-к від 13.01.14р. недійсним, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області від.

Представники позивача проти задоволення клопотання заперечили, вважають, що такі дії відповідача направлені на навмисне затягування розгляду справи.

Так, дослідивши подане відповідачем клопотання та мотиви його подання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

У даному випадку при розгляді справи за позовом ТОВ "Діола" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" заборгованості за договором поставки суд має можливість самостійно оцінити відповідність умов зазначеного договору чинному законодавству, в тому числі наявність аюо відсутність дій сторін спрямованих на його виконання.

Враховуючи наведене, розгляд Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/3650/15 за позовом ТОВ "Метінвест-Ресурс" про визнання договору поставки № 7/14-К від 13.01.14р. недійсним не перешкоджає розгляду даної справи по суті спору.

До суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме в частині в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних, у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 48675, 49 грн. та інфляційні в сумі 947123,14 грн.

Заява про збільшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та приймається судом до розгляду.

До суду надійшло клопотання відповідача, в порядку ст. ст. 4-6, 22 ГПК України, про призначення колегіального розгляду справи № 908/2056/15 у складі трьох суддів. Однак розглянувши подану заяву суд не вбачає підстав в колегіальному розгляді справи. При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Законодавець не наділяє сторону господарського процесу правом на визначення складності предмету спору для винесення об'єктивного та обґрунтованого рішення суддею одноособово.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", надав суду заперечення на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та вказує, що Господарським судом Дніпропетровської області справи розглядається справа № 904/3650/15 за позовом ТОВ "Метінвест-Ресурс" про визнання договору поставки № 7/14-К від 13.01.14р. Разом з тим не погоджується з і розрахунком позивача щодо штрафних санкцій, та з посиланням на припис ст. ст. 230, 231 ГК України зазначає що в спірному договорі сторони не погодили умову про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, а її розрахунок не відповідає вимогам законодавства. Вимога позивача щодо стягнення процентів річних в сумі 48675, 49 грн. є безпідставною та необґрунтованою, оскільки умовами п. 7.3 Договору сторони погодили проценти у розмірі 0,1 % річних, тобто передбачили інший розмір процентів ніж передбачений ст. 625 ЦК України. При цьому зазначає, що нарахування таких процентів обмежено шестимісячним строком.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», далі Покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діола», далі Постачальник, був укладений договір поставки № 7/14-К, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю метали чорні вторинні, далі Металолом, та організувати його доставку на адресу Вантажоотримувача, а Покупець зобов'язується прийняти Металолом та оплатити його вартість.

Пунктами 2.1.-2.2. Договору сторони погодили що ціна, номенклатура та кількість металолому визначаються сторонами у Специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума Договору є величиною змінною та складається із суми всіх Специфікацій оформлених до Договору та орієнтовно складає 142000000, 00 грн.

Згідно з розділом 3 Договору постачальник здійснює поставку металолому залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDU-цех або склад Вантажоотримувача в розумінні з «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (у редакції 2000 року)». Вантажоотримувачем за цим Договором визначено Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання». Строк (період) поставки Металолому на умовах Договору та відповідної Специфікації здійснюється Постачальником у Період, на який укладена Специфікація. Якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, ціни на металолом, вказані у відповідних Специфікаціях діють на дату відвантаження металолому. Ціни на металолом розуміються на умовах поставки у відповідності з якими здійснюється поставки Металолому.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний до 5-го числа місяця, наступного за звітним надати покупцю оригінали накладних, виписаних на весь об'єм поставленого металолому на протязі місяця відповідно актам приймання передавання ф. № 69 та ф. № 19; акт приймання передачі металолому.

Порядок розрахунків передбачений сторонами у розділі 6 Договору, зокрема якщо інше не обумовлено сторонами у відповідній специфікації до Договору, оплата металолому здійснюється покупцем на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту приймання металолому та виписки вантажоотримувачем актів приймання-передавання ф. № 69 або ф. № 19, підтверджуючих відповідність поставленого металолому умовам Договору.

Відповідно до п. 6.5. Договору визначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором без згоди Покупця не допускається.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.14р. включно. Закінчення строку дії Договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, допущені сторонами у період дії Договору.

Пунктом 11.4 Договору визначено, що усі зміни, доповнення та додатки, в тому числі Специфікації до Договору. Є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу (дійсні) лише у тому випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

Жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди іншої сторони (п. 11.7)

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору були складені та підписані наступні Специфікації, а саме:

1.Специфікацією від 31.01.2014 року сторони погодили поставку Металолому на лютий 2014 року з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року у кількості 65 тонн на загальну суму 137930, 00 грн. Поставка здійснюється залізничним транспортом.

2.Специфікацію від 24.02.2014 року сторони погодили поставку Металолому на лютий 2014 року з 24.02.2014 року по 28.02.2014 року у кількості 161 тонна на загальну суму 444430, 00 грн. Поставка здійснюється автомобільним транспортом.

3.Специфікацію від 24.02.2014 року сторони погодили поставку Металолому на лютий 2014 року з 24.02.2014 року по 28.02.2014 року у кількості 460 тонн на загальну суму 953120, 00 грн. Поставка здійснюється залізничним транспортом.

Відповідно до п. 7 вказаних специфікацій оплата поставленого Металолому повинна бути здійснена не пізніше 30-числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, згідно виписаних Вантажоотримувачем актів приймання-передачі ф. № 69 або № 19, підтверджуючих відповідність металолому умовам Договору. Покупець має право дострокового (повного або часткового) виконання своїх зобов'язань з оплати Металолому.

Вказані специфікації підписані сторонами та скріплені печатками їх підприємств без зауважень та пропозицій.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 1505000, 75 грн.

Так, на виконання умов Договору, Постачальник поставив, а Покупець прийняв Металолом у загальній кількості 682, 7 тонн на загальну суму 1526120, 76 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленим печатками їх підприємств без зауважень актами приймання-передачі Металолому від 28.02.2104 року та від 31.03.2014 року, а також видатковими накладними № 9 від 28.02.2014 року та № 10 від 31.03.2014 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 року. За умовами вказаної угоди, сторони дійшли обопільної згоди припинити взаємні зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 21120, 01 грн.

Однак, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати прийнятого Металолому, повністю не виконав, у зв'язку із чим за ним утворився борг який, з урахуванням угоди від 30.04.2014 року, становить 1505000, 75 грн. , який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 101.04.2014 року по 31.10.2014 року на загальну суму 83026, 19 грн., передбачену п. 7.3 Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за прострочення оплати поставленого Металолому покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 0,1% річних від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Нарахування та стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, здійснюється відповідно положенням та обмежень, встановленим ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6 (шести) місяців від дня, коли зобов'язання повинні було бути виконано.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 01.04.2014 року по 18.05.2014 року на загальну суму 48675, 49 грн. та інфляційні за зазначений період на загальну суму 947123, 14 грн.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач прийняв поставлений Металолом (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленим печатками їх підприємств без зауважень акти приймання-передачі Металолому від 28.02.2104 року та від 31.03.2014 року, а також видатковими накладними № 9 від 28.02.2014 року та № 10 від 31.03.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами Договору.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено у Специфікаціях до Договору, зокрема в п. 7 Специфікацій. Так, вказаним пунктом передбачено, що оплата поставленого Металолому повинна бути здійснена не пізніше 30-числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, згідно виписаних Вантажоотримувачем актів приймання-передачі ф. № 69 або № 19, підтверджуючих відповідність металолому умовам Договору. Покупець має право дострокового (повного або часткового) виконання своїх зобов'язань з оплати Металолому.

При цьому, згідно п. 3.3 Договору датою поставки Металолому вважається дата виписки Вантажоотримувачем актів приймання-передавання ф. № 69 або ф. № 19.

Так, з наданих до матеріалів справи акти приймання-передачі Металолому від 28.02.2104 року та від 31.03.2014 року, які підписані з боку Покупця містять посилання на акти ф. № 69/19, які в матеріалах справи відсутні. Однак, наявність або відсутність вказаних актів не свідчить про відсутність з боку Постачальника факту поставки Металолому, а наявність на актах приймання-передачі Металолому від 28.02.2104 року та від 31.03.2014 року підписів та печаток Покупця підтверджує його отримання, що кореспондуються з приписами п. 6.2 Договору та п. 7 Специфікацій до нього, оскільки обов'язок щодо оплати отриманого Металолому покладено саме не Покупця.

Отже з урахуванням п. 6.2 Договору та п. 7 Специфікацій до нього строк отриманого за про актами приймання-передачі Металолому від 28.02.2104 року та від 31.03.2014 року, а також видатковими накладними № 9 від 28.02.2014 року та № 10 від 31.03.2014 року настав оплати ифікацій до договору строк оплати товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № 578 від 10.06.2014 року, настав 30.03.2014 року та 30.04.2014 року відповідно.

Укладена сторонами Угода № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 року умовами якої сторони обопільно припинили взаємні зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 21120, 01 грн. за вимогами ТОВ «Діола» до ТОВ «Метінсвест-Ресурс» які виникли за Договором № 7/14-К від 13.04.2014 року (за поставлений Металолом) свідчить про визнання з боку останнього факту поставки за вказаним Договором Металолому та його часткову оплату.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем повністю у встановлений договором строк за поставлений згідно умов Договору Металолом.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 1505000, 75 грн. підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" основного боргу в сумі 1505000, 75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Однак, відповідача не погоджується з і розрахунком позивача щодо штрафних санкцій, та з посиланням на припис ст. ст. 230, 231 ГК України зазначає що в спірному договорі сторони не погодили умову про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, а її розрахунок не відповідає вимогам законодавства. Вимога позивача щодо стягнення процентів річних в сумі 48675, 49 грн. є безпідставною та необґрунтованою, оскільки умовами п. 7.3 Договору сторони погодили проценти у розмірі 0,1 % річних, тобто передбачили інший розмір процентів ніж передбачений ст. 625 ЦК України. При цьому зазначає, що нарахування таких процентів обмежено шестимісячним строком.

Втім, вказані обставини є хибним та такими що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3. Договору за прострочення оплати поставленого Металолому покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 0,1% річних від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Нарахування та стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, здійснюється відповідно положенням та обмежень, встановленим ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6 (шести) місяців від дня, коли зобов'язання повинні було бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, законодавець визначає певні ознаки пені, як різновиду неустойки:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Таким чином, з системного аналізу п. 7.3 Договору та норм ст. 549 ЦК України та ст. ст. 230,231 ГК України, суд дійшов висновку, що вказаним пунктом договору сторонами погоджено саме пеню, як різновиду неустойки, оскільки її нарахування здійснюється саме за кожен день прострочення оплати, обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, що є кваліфікуючими ознаками саме цього виду санкцій. При цьому, судом враховано що п. 7.3. Договору відноситься до розділу 7 Договору «Санкції та Рекламації».

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати Металолому:

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 9 від 28.02.2014 року за період з 01.04.2014 року по 30.09.2014 року в сумі 30419, 62 грн.;

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 10 від 31.03.2014 року за період з 01.05.2014 року по 31.10.2014 року в сумі 52607,19 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, три проценти річних є не санкцією, а способом захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо строків оплати Металолому:

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 9 від 28.02.2014 року за період з 01.04.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 19536, 84 грн.;

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 10 від 31.03.2014 року за період з 01.05.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 29138, 65 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо строків оплати Металолому:

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 9 від 28.02.2014 року за період з 01.04.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 381932, 66 грн.;

- прийнятого за актом приймання передачі від 28.02.2014 року та видатковій накладній № 10 від 31.03.2014 року за період з 01.05.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 565190, 48 грн. , обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо надання відстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавець визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Слід мати на увазі, що відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" клопотання щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на шусть місяців мотивовано тими обставинами, що фініансвова криза в країні та проведення на територіях Донецької та Луганскої областей антитерористичної операції з 14.04.2014 року негативно вливає на господарську діяльність відповідача, який знаходиться на тимчасово окупованій території та перебуває у складному фінансово-економічному становищі, що значно утруднить або унеможливить виконання рішення Господарського суду Запорізької області. При цьому зазначає, що сума заявлених позовних вимог є досить великою і сплата всієї суми одноразово може призвести до припинення діяльності відповідача та його неплатоспроможності взагалі, у наслідок чого усім робітникам буде загрожувати звільнення. Стягнення суми боргу без відстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками, зборами.

Однак, доказів скрутного фінансового становища підприємства, з якими закон пов'язує надання судом відстрочки виконання рішення заявником не надано, а тому подане клопотання не підлягає задоволенню.

При цьому, слід звернути увагу заявника, що він не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням в порядку ст. 121 ГПК України з наданням відповідних доказів.

Судовий збір в сумі 51676, 52 грн. покладається на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 811, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", 83086, Донецька область, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, буд. 46А, код ЄДРПОУ 24819472, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА», 53003, Дніпропетровська обл., Криворізький район, село Новопілля, вул. Садова, буд. 46, код ЄДРПОУ 32193449, основний борг в сумі 1505000 (один мільйон п'ятсот п'ять тисяч) грн. 75 коп., пеню в сумі 83026 (вісімдесят три тисячі двадцять шість) грн. 81 коп., три проценти річних в сумі 48675 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 49 коп., інфляційні в сумі 947123 (дев'ятсот сорок сім тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 51676 (п'ятдесят одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 52 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 22.06.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.