Рішення № 45365007, 16.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/90/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 Справа № 908/2680/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 3)

до відповідача: Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108) в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 13)

про стягнення 7521,24 грн.;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Бяскова П.Г., довіреність № 1/05 від 22.10.2014 р.;

від відповідача: Наденко Ю.М., довіреність № 738 від 17.04.2015 р.;

Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 7521,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 188, 307 Господарського кодексу України, положення Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1998 № 457, Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 р. (дата набуття чинності для України 05.06.1992р.). При цьому вказує, що за перевезення, оформлене залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013р., з позивача відповідачем було стягнуто провізну плату в сумі 71802,00 грн. та додаткові збори в сумі 2117,83 грн., про що зазначено у залізничній накладній, отже, Договір перевезення повністю виконано. Проте, як зазначає позивач, 20.06.2014р., згідно з переліком № 20140620 від 20.06.2014р. з його особового рахунку було стягнуто 7521,24 грн. За доводами позивача, зазначені кошти було списано з особового рахунку позивача безпідставно, по-перше, без погодження з ПАТ «ЗТР», по-друге, підставою для списання зазначено перевізний документ - залізнична накладна № 46188751 від 27.06.2013р., проте, зазначена накладна була виконана і додаткове стягнення неможливо. Також відзначає, що на відповідний запит отримано відповідь від 08.07.2014р. № 17/2758, з якою надано лист-нарахування фінансово-економічної служби ДП «Придніпровська залізниця» від 17.06.2014р. № НФГ-06/95 та факсом передано копію листа фінансово-економічної служби ДП «Придніпровська залізниця» від 26.05.2014р. № НФГ-5/260. За доводам позивача, зміни ціни в договорі перевезення (залізничній накладній) після його укладення можлива лише за умови підтвердження виявлених сум недоборів провізних платежів шляхом внесення їх до певних аркушів залізничної накладної (до дорожньої відомості - аркуш 2 залізничної накладної, відповідно до ст.7 УМВС), проте, стягнення недоборів через рік після виконання перевезення на підставі листів фінансово-економічної служби законом не передбачено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2680/15, присвоєно справі номер провадження № 30/90/15, розгляд якої призначено на 28.05.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує та вказує на пропущення позивачем строку позовної давності. Вважає, що у даному випадку відображення на особовому рахунку позивача суми 7221,00 грн. відбулося 20.06.2014 р., претензію від позивача отримано11.11.2014 р., в відповідь на претензію щодо її відхилення заявником отримано 05.12.2014 р. За твердження відповідача, 9-ти місячний строк з дня відображення спірної суми на особовому рахунку позивача закінчився 20.03.2015 р., з урахуванням 25 днів розгляду претензії, строк для подання позову закінчився 14.04.2015 р., а позов заявлено 20.04.2015 р. Щодо здійснення добору провізної плати зазначає, що недобір було виявлено в ході проведення комплексної ревізії. Посилаючись на параграф 5 статті 15 СМГС, якою передбачено сплату недобору у разі невірного використання тарифів або помилок при нарахуванні провізної плати, списання коштів з особового рахунку позивача вважає правомірним.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень, на підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалися перерви до 28.05.2015 р. 02.06.2015 р. та до 16.06.2015 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові. Також, до початку судового засідання представником позивача надано до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, копі. Виписку з особового рахунку від 28.06.2013 р. про списання коштів за перевезення, здійснене 27.06.2013 р. за залізничною накладною № 46188751 в сумі 73919,83 грн. Доводи відповідача відносно пропущеного позивачем строку позовної давності заперечує.

В наданих суду додаткових поясненнях вказує, що з урахуванням зупинення строку давності на 33 дні (з 03.11.2014 р. по 05.12.2014 р. включно), строк давності - 22.04.2015 р., тобто пізніше 20.04.2014 р., коли було фактично подано позов.

В судовому засіданні 16.06.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (Вантажовласником, правонаступником якого є позивач у справі) та Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (Залізницею, відповідачем у справі) було укладено договір № ПР/ДН-3-06-525/НЮп/121/152 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - Договір перевезення).

Як вказує позивача, відповідно до ст.7 УМВС, згідно з яким договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка, між сторонами було також укладено договір перевезення вантажу, який оформлено залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013 р.

Відповідно до п. 2.3 Договору перевезень (в редакції додаткової угоди №ПР/ДН-3-06-525/НЮп/121/152 Д4-А від 14.09.2007р. та № ПР/ДН-3-06525/НЮп/121/152 Д7 від 22.03.2011р.) Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плата за користування вагонами і контейнерами, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи на станцію Хортиця.

Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для Вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду № 7879300 та коду вантажовідправника / вантажоодержувача № 3340.

За змістом п. 3.2 Договору перевезень (в редакції додаткової угоди № ПР/ДН-3-06525/НЮп/121/152 Д-9), в міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання Вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних первинних документів, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

За перевезення, оформлене залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013р., з ПАТ «ЗТР» було списано провізну плату в сумі 71802,00 грн. та додаткові збори в сумі 2117,83 грн., про що зазначено у залізничній накладній Договір перевезення повністю виконано.

20.06.2014 р., згідно з переліком № 20140620 від 20.06.2014р. (складання переліків передбачене п.2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів), з особового рахунку Залізницею було здійснено списання з особового рахунку позивача в сумі 7521,24 грн.

В якості підстави для списання зазначено перевізний документ - залізнична накладна № 46188751 від 27.06.2013р.

02.07.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено запит (листом за вих. №1/04-277) про надання пояснень щодо здійсненого списання коштів з особового рахунку, відкритому для розрахунків із відповідачем за здійснені перевезення.

На запит отримано відповідь від 08.07.2014р. № 17/2758, з якою надано лист-нарахування фінансово-економічної служби ДП «Придніпровська залізниця» від 17.06.2014р. № НФГ-06/95. За допомогою факсу надано також копію листа фінансово-економічної служби ДП «Придніпровська залізниця» від 26.05.2014р. № НФГ-5/260.

За доводами позивача, списання відповідачем в односторонньо порядку коштів з особового рахунку Вантажовласника є неправомірним, оскільки зміни ціни в договорі перевезення (залізничній накладній) після його укладення можлива лише за умови підтвердження виявлених сум недоборів провізних платежів шляхом внесення їх до певних аркушів залізничної накладної (до дорожньої відомості - аркуш 2 залізничної накладної, відповідно до ст.7 УМВС), що в даному випадку не здійснювалося.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» безпідставно списаних з особового рахунку коштів в сумі 7521,24 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

В даному випадку правовідносини сторін врегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України (затвердженим Постановою КМ України від 06.04.1998 № 457), Правилами розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) (затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644), Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) (оскільки перевезення мало міжнародних характер) від 01.11.1951 (дата набуття чинності для України 05.06.1992р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 6 розділу І Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до параграфу 1 ст.7 УМВС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Отже, між ПАТ «ЗТР» та відповідачем було укладено договір перевезення вантажу, який оформлено залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013 р.

Також, між сторонами було укладено Договір перевезення, згідно з яким Залізниця зобов'язалася надавати Вантажовласнику послуги, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги, на виконання якого для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкрито для Вантажовласнику особовий рахунок з присвоєнням коду № 7879300 та коду вантажовідправника/вантажоодержувача № 3340.

Спір між сторонами в даному випадку стосується перевезення, оформленого залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013 р., за якою з позивача було списано провізну плату в сумі 71802,00 грн. та додаткові збори в сумі 2117,83 грн.

20.06.2014р., згідно з переліком № 20140620 від 20.06.2014р. (складання переліків передбачене п.2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів), з особового рахунку позивача було стягнуто 7521,24 грн., підставою для списання зазначено перевізний документ - залізнична накладна № 46188751 від 27.06.2013р.

Відповідач пояснює зазначене списання добором провізної плати внаслідок виявленої в ході проведення комплексної ревізії, проведеної відповідно до чинного законодавства.

Стаття 7 УМВС регламентує питання укладення договору перевезення у міжнародному сполученні шляхом складання накладної єдиного зразка. Відповідно до параграфу 1 ст.7 УМВС накладна має бути заповнена у суворій відповідності до Пояснень із заповнення накладної УМВС (Додаток 12.5).

Відповідно до зазначених пояснень, зокрема, до рядків 75, 79, 87 накладної №46188751 від 27.06.2013р. внесено дані про розмір провізної плати (провізна плата - 71802,00, додаткові збори 2117,83 грн., загальна плата, що стягується з відправника - 73919,83 грн.).

Параграф 4 статті 13 УМВС та параграф 5 статті 15 УМВС передбачають випадки, коли після плата може до нараховуватися після початку укладення договору перевезення (накладної) та після початку перевезення як такого.

Відповідно до параграфу 4 статті 13 УМВС залізниці мають бути відшкодовані здійснені нею витрати за перевезеннями, в тому числі, не передбачені тарифами, що застосовуються, як, наприклад, витрати з виправлення завантаження, витрати з перевантаження, пов'язаного із виправленням завантаження, витрати з виправлення тари і пакування, необхідної для збереження вантажу, витрати з укривання вантажу брезентами та за користування самими брезентами в тому випадку, коли таке укривання не є обов'язком залізниці. Ці витрати мають бути встановлені окремо для кожного відправлення та підтверджені відповідними документами. Вказані витрати вписуються залізницею до накладної та стягуються з відправника, якщо витрати виникли на залізниці відправлення, або з одержувача, якщо вони виникли на залізниці призначення.

Так, відповідно до параграфу 5 статті 15 УМВС у випадку неправильного застосування тарифів або помилок в розрахунку при обрахуванні провізних платежів, а також у випадку не стягнення платежів недобір підлягає сплаті, а перебір - поверненню. Розрахунки недоборів і переборів за провізними платежами здійснюються у відповідності до ставок тарифів, які діяли на момент укладення договору перевезення.

Залізниця, яка здійснює розрахунок з відправником або одержувачем, стягує недобори або повертає перебори відповідно до внутрішніх правил, чинних на цій залізниці.

На залізницях України це Правила розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) (затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644. Далі - «Правила»).

Згідно з Правилами (п.1.3) остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Згідно з п.1.10 Правил остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Крім цього, виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

Тобто, як в першому, так і в другому зазначеному випадку зміни ціни в договорі перевезення (залізничній накладній) після його укладення можлива лише за умови підтвердження виявлених сум недоборів провізних платежів шляхом внесення їх до певних аркушів залізничної накладної (до дорожньої відомості - аркуш 2 залізничної накладної, відповідно до ст.7 УМВС).

Також, ціна може бути змінена на загальних умовах зміни господарських договорів, тобто відповідно до ст. 188 ГК України.

Відповідачем не зазначено і представник відповідача не заперечує, що жодних змін до провізного документа - залізничної накладеної не вносилося, також не складалися будь-які додатки до неї.

Суд наголошує, що в даному випадку між позивачем та відповідачем було узгоджено ціну договору, як провізну плату, шляхом заповнення певних рядків накладної. Обставини справи свідчать, що перевезення здійснено, оплату проведено, зміни у встановленому порядку до залізничної накладної не вносилися.

Лист Фінансово-економічної служби Держаного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» від 26.05.2014 р., на який посилається відповідач в якості виявлення помилки у визначенні провідної плати, не може бути підставою для стягнення з Вантажовласника добору вартості провізної плати за перевезенням, яке здійснено і вартість якого у визначеній Залізницею сумі сплачено. Стягнення додаткової плати за раніше здійснене перевезення суперечить встановленій законодавством процедурі підтвердження зміні ціни перевезення і не містить правової підстави.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що суму 7521,24 грн. в якості добору провізної плати (як вказує відповідач) було списано з особового рахунку позивача безпідставно і зазначена сума підлягає поверненню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 7521,24 грн. безпідставно стягнути коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної даності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 31 УМВС встановлено строк претензійної та позовної давності 9 місяців з дня сплати провізної плати.

Порушення прав позивача, яке виявилось у стягненні грошових коштів (в якості провізної плати та додаткових платежів) з особового рахунку на залізниці за відсутності правової підстави, відбулося 20.06.2014 р. Позов подано 20.04.2015 р.

Згідно із параграфом 3 ст. 31 УМВС пред'явлення відправником або отримувачем до залізниці письмової претензії, оформленої згідно зі ст.29, зупиняє перебіг строків давності.

Претензію № 1/04-449 від 08.10.2014 р. було надіслано відповідачеві поштовим відправленням 03.11.2014 р. Ця дата і вважається датою пред'явлення претензії. Вона підтверджується датою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідачем в даному випадку невірно зазначено про зупинення перебігу позовної даності з дати отримання ним письмової претензії - з 11.11.2014 р.

Строк позовної давності є строком, який виділений законодавством саме для позивача на захист своїх порушених прав. Тому юридичне значення в контексті обчислення строку давності має дата подання (пред'явлення) претензії, а не дата її отримання залізницею.

Що стосується дати продовження перебігу зупиненого строку давності, то його відповідачем зазначено вірно - це 05.12.2014 р.

Таким чином, з урахуванням зупинення строку давності на 33 дні (з 03.11.2014 р. по 05.12.2014 р. включно), строк давності - 22.04.2015 р., позов подано 20.04.2014 р., отже підстави вважати пропущеним строк позовної давності відсутні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій, і стягуються на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (м.Запоріжжя) до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м.Дніпропетровськ) в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 13, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 04713145) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) 7521 (сім тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 24 коп. безпідставно стягнутих коштів та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.06.2015 р.