Рішення № 45364940, 16.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/98/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 Справа № 908/3367/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пр-т Пролетарський, буд. 2-А)

до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Погорело М.І. - довіреність б/н від 09.06.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бердянські жниварки" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" суми 160976,90 грн. основного боргу за договором № 4-48 від 01.09.2012 р. про спільне використання технологічних електричних мереж, суми 13958,09 грн. пені, суми 2294,47 грн. 3% річних та суми 60654,44 грн. втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 4-48 від 01.09.2012 р. про спільне використання технологічних електричних мереж, позивач, у період з червня 2014 р. по березень 2015 р. надав відповідачу обумовлені договором послуги у повному обсязі на загальну суму 160976,90грн. Проте, з боку відповідача, зобов'язання за договором, щодо здійснення розрахунків, виконані не були. Неналежне виконання грошового зобов'язання потягло за собою нарахування передбачених п. 9.2.1 Договору та ст. 625 ЦК України санкцій. Посилаючись на приписи статей 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови договору № 4-48 від 01.09.2012 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3367/15, розгляд якої призначено на 16.06.2015 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав Довідку (вих. № 248 від 09.06.2015 р.), за підписом голови правління та головного бухгалтера ПАТ «Бердянські жниварки» про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Відповідач - ВАТ "Запоріжжяобленерго" - вимоги суду, викладені в ухвалі від 26.05.2015 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Натомість, надіслав письмове клопотання (вих. б/н від 16.06.2015 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання до суду додаткових документів.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив, вказавши, що клопотання є необгрунтованим та спрямоване за затягування судового процесу.

Розглянувши клопотання ВАТ "Запоріжжяобленерго" про відкладення розгляду справи, суд залишає його без задоволення з огляду на наступні обставини.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

При цьому представник відповідача до судового засідання не з'явився і будь-яких доказів на підтвердження факту неможливості явки до господарського суду свого представника, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.

В даному випадку, суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні. У разі наявності заперечень на позовну заяву, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовому відзиві та завчасно направити на адресу господарського суду.

Крім того, у своєму клопотанні відповідач не вказав - які саме докази він має намір надати до суду та не обгрунтував - яким чином такі докази можуть вплинути на вирішення спору по суті.

В клопотанні відповідач не вказав наявності поважних причин неможливості подачі до судового засіданні 16.06.2015р. доказів витребуваних судом або будь-яких інших доказів. Відповідач взагалі не повідомив про причини неявки його представника та причини неподання доказів.

У відповідності до п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Суд наголошує, що згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити, як процесуально безпідставного.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.06.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.09.2012 р. позивачем (Власником мереж) та відповідачем (Користувачем) було укладено договір № 4-48 про спільне використання технологічних електричних мереж (надалі - Договір), за умовами якого, Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (п. 7.1 Договору).

Згідно із пунктами 7.2 та 7.3 Договору вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», розробленому відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затв. постановою НКРЕ від 12.06.2008р. № 691, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж», що є невід'ємною частиною Договору.

За підсумками розрахункового періоду Власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Користувача.

Разом з рахунком Власник мереж направляє Користувачу: податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо Власник мереж є платником ПДВ); підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).

Відповідно до п. 7.4 Договору Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів із дня отримання документів, зазначених у п.7.3 договору.

Якщо рахунок, податкова накладна та (або) «Акт прийому-здачі наданих послуг» не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється Користувачем у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання належно оформлених документів.

За умовами п. 9.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно із п. 11.5 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням Сторін. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей Договір втрачає чинність (при цьому укладання додаткової угоди не потрібно).

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. За період червень 2014 р. - березень 2015 р. відповідачу були надані послуги на загальну суму 160976,90 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт підписаними з обох сторін: № ОУ-0000089 від 30.06.2014 р. на суму 18 307,82 грн.; за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 18 307,82 грн.; за серпень 2014 р. від 31.08.2014 р. на суму 18 307,82 грн.; за вересень 2014 р. від 30.09.2014 р. на суму 18 307,82 грн.; № ОУ-0000157 від 31.10.2014 на суму 18 307,82 грн.; № ОУ-0000173 від 30.11.2014 на суму 18 307,82 грн.; № ОУ-0000190 від 31.12.2014 на суму 18 307,82 грн.; за січень 2015 р. від 31.01.2015 р. на суму 10 940,72 грн.; за лютий 2015 р. від 28.02.2015р. на суму 10 940,72 грн.; за березень 2015 р. від 31.03.2015 р. на суму 10940, 72 грн. (арк. справи 16-25).

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. Як зазначено в позовній заяві, за переліченими вище Актами здачі-прийняття виконаних робіт, відповідачем жодних оплат здійснено не було.

Позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 88 від 06.03.2015 р.) з вимогою сплатити існуючу заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні втрати. У відповідь на Претензію позивача, відповідач суму боргу визнав, просив розглянути питання щодо розстрочення оплати суми послуг на 6 місяців починаючи з червня 2015 р. з прощенням нарахувань пені, 3% річних та індексу інфляції.

Оскільки відповідач оплати не здійснив, позовні вимоги про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" суми 160976,90 грн. основного боргу за договором № 4-48 від 01.09.2012 р. про спільне використання технологічних електричних мереж, суми 13958,09 грн. пені, суми 2294,47 грн. 3% річних та суми 60654,44 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в період з червня 2014 р. по березень 2015 р. включно позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 160976,90 грн. Надання послуг у спірний період підтверджується двосторонніми Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що Акти надання послуг за спірний період підписані уповноваженим представником відповідача та засвідчені печаткою підприємства, вони вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отримані протягом вказаного в них періоду послуги.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, всупереч вимог закону та умов Договору належним чином не виконав, вартість наданих послуг не сплатив, у зв'язку з чим, у нього утворився основний борг за Договором в сумі 160976,90 грн.

Доказів погашення заборгованості за отримані послуги за Договором в сумі 160976,90 грн., відповідачем до господарському суду надано не було.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" суми 160976,90грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 2294,47грн. (за період з 26.07.2014 р. по 18.05.2015 р.) та втрат від інфляції в сумі 60654,44грн. (за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 9.2.1 Договору, за змістом якого, за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 13958,09 грн. нарахованої за період з 26.07.2014 р. по 18.05.2015 р. заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 9.2.1 Договору.

Отже, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 4757,69 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянські жниварки" (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пр-т Пролетарський, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 31071312, р/р № 26005962492671 відділення № 1 МФ ПУМБ, МФО 334851) суму 160976 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу, суму 13958 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 09 коп. пені, суму 60654 (шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 44 коп. втрат від інфляції, суму 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 47 коп. трьох відсотків річних та суму 4757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 69 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко