Рішення № 45364595, 17.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.15р. Справа № 904/7293/14

За позовом металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод», дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): представник Зибало Н.О. - довіреність № 03-01/8 від 12.01.15р.;

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним): представник ОСОБА_3 - довіреність № 255 від 02.10.14р.; представник ОСОБА_4 - довіреність № б/н від 17.03.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення попередньої оплати в розмірі 78100 грн., 10082,21грн. інфляційних втрат, 1758,85грн. 3% річних та судового збору.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в свою чергу, звернулась із зустрічним позовом до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 42800 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. (суддя Золотарьова Я.С.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Пруднікова В.В., Широкобокової Л.П.) у справі №904/7293/14 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" 78 100 грн. основного боргу, 1 586 грн. 47 коп. судового збору, в решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу з відповідача на користь МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" і в частині незадоволення зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення в повному обсязі зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України прийняв постанову від 22.04.2015р. по справі №904/7293/14, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/7293/14 скасував. Справу №904/7293/14 передав на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Автоматизованою системою документообігу справу № 904/7293/14 розподілено на суддю Петренка І.В., який керуючись статтями 61, 64, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України ухвалив справу №904/7293/14 прийняти до свого провадження та призначити до розгляду в засіданні на 26.05.2015р.

12.05.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про забезпечення позову за вих.№03-01/355 від 12.05.2015р. в якій заявник просить суд:

- Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на рахунках у всіх банківських та в інших кредитно-фінансових установах, зокрема, але не виключно:

код фінансової установи - 305299, назва фінансової установи - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", номер рахунку - НОМЕР_4, код валюти рахунку - 980;

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - ДОДАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" М. ДНІПР-СЬК , номер рахунку - НОМЕР_5, код валюти рахунку - 980;

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - ДОДАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" М. ДНІПР-СЬК , номер рахунку - НОМЕР_6, код валюти рахунку - 980

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ , номер рахунку - НОМЕР_7, код валюти рахунку - 980

та будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання ухвали суду в межах суми позову, до вирішення спору по суті.

2. Заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а саме:

транспортний засіб марки - СНЕRY QQ, номерний знак НОМЕР_1

транспортний засіб марки - FІАТ DOBLO, номерний знак НОМЕР_2 в межах суми позову, до вирішення спору по суті.

Заява обґрунтована тим, що у позивача є реальні побоювання, що на час постановляння рішення суду майно відповідача може зникнути.

За результатами розгляду заяви металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" за вих.№03-01/355 від 12.05.2015р. про забезпечення позову господарським судом винесено ухвалу від 14.05.2015р., якою заяву за вих.№03-01/355 від 12.05.2015 року металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Українська, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 19309317) про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а саме:

транспортний засіб марки - СНЕRY QQ, номерний знак НОМЕР_1

транспортний засіб марки - FІАТ DOBLO, номерний знак НОМЕР_2 в межах суми позову, до вирішення спору по суті. В решті відмовлено.

25.05.2015р. через канцелярію суду отримано клопотання представника позивача за зустрічним позовом за вих.№б/н від 25.05.2015р. про здійснення технічної фіксації судового засідання.

26.05.2015р. через канцелярію суду отримано уточнену зустрічну позовну заяву за вих.№б/н від 25.05.2015р., яка за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 42800,00грн. основного боргу та 12000,00грн. збитків.

Судові витрати просить суд покласти на відповідача за зустрічним позовом.

За результатами огляду зустрічної позовної заяви за вих.№б/н від 25.05.2015р. про збільшення позовних вимог господарський суд прийняв її до розгляду.

26.05.2015р. через канцелярію суду отримано уточнену первісну позовну заяву за вих.№03-01/390 від 22.05.2015р., яка за своєю суттю є заявою про зміну підстав позовних вимог в якій позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 78100,00грн. основного боргу; 10082,21грн. інфляційних втрат; 1758,85грн. три відсотки річних.

Судові витрати просить суд покласти на відповідача за первісним позовом.

За результатами огляду первісної позовної заяви за вих.№03-01/390 від 22.05.2015р. господарський суд прийняв її до розгляду.

Суд оголошував перерву з 26.05.2015р. до 26.05.2015р., у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача за зустрічним позовом за вих.№б/н від 25.05.2015р. про здійснення технічної фіксації судового засідання.

Після перерви розгляд справи продовжився під фіксацію.

Суд розгляд справи відкладав з 26.05.2015р. до 10.06.2015р.;

10.06.2015р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.

Фіксація судового засідання здійснена не була через технічні неполадки системи, що підтверджується актом №3/15 від 11.06.2015р., який долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судове засідання відбулося без фіксації технічними засобами, проти чого не заперечували представники сторін.

Представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням за вих.№03-01/440 від 09.06.2015р. в якому просить суд витребувати від відповідача:

- належні докази демонстрації системи;

- документальні підтвердження передачі та отримання позивачем рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт за період з 12.09.2013р. по 28.02.2014р., тобто в межах строку дії договору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача з огляду на неможливість продемонструвати роботу систему, що обґрунтовано наступним.

Відповідно до умов договору відповідач повинен провести роботи по впровадженню на території і комп'ютерах замовника програмного продукту "1С: Підприємство 8 для України".

Виробником та постачальником програмного продукту "1С: Підприємством 8 для України" виступає третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "1С-Україна", яка відповідає за якість її роботи.

Відповідач до виготовлення і якості роботи цього продукту не має ніякого відношення.

Відповідач, згідно умов укладеного між сторонами договору, повинен лише налаштувати її у замовника відповідно до потреб користувачів, навчити їх використовувати, продемонструвавши куди, як тикати курсом, що тиснути тощо. Надати консультації. Працівники замовника (позивача) постійно потребували роз'яснень з боку відповідача, оскільки за кожну нову операцію їм потрібно знову роз'яснювати та наводити приклади, поки вони не запам'ятають.

Метою відповідача, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, є навчити позивача користуватися продуктом 1С-Україна.

Кількість часу, який був необхідний для повного навчання значно перевищував час, який мав змогу сплатити замовник.

Щодо направлення на адресу відповідача рахунків-фактур на оплату відповідач зазначає, що підтвердженням цього є опис до цінного листа від 07.10.2014р. та фіскальний чек від 07.10.2014р.

Враховуючи клопотання позивача та пояснення відповідача господарський суд визнав клопотання позивача таким, що не підлягає задоволенню.

Суд оголошував перерву з 10.06.2015р. до 17.06.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.06.2015р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.06.2015р.

17.06.2015р. представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів, а саме докази виконання робіт, та докази їх прийняття, в тому числі технічне завдання, робочий проект та інструкцію користувачів; надання письмових пояснень за підписом відповідача стосовно порядку виписування актів виконаних робіт після закінчення строку дії договору та з порушенням пункту 6.3 договору.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити; в задоволенні зустрічних позовних вимог просив суд відмовити.

Представник відповідача зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити; в задоволенні первісних позовних вимог просив відмовити.

Господарський суд встановив, що сторони долучили до матеріалів справи всі докази на обгрунтування своїх позовних вимог, отже в задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів суд відмовив.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 17.06.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі по тексту - позивач за первісним позовом, позивач, відповідач за зустрічним позовом, замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом, відповідач, позивач за зустрічним позовом, виконавець) укладено договір на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. (далі по тексту - договір). Відповідно до умов вказаного договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту - "1С: Підприємство 8", що належить замовнику на праві власності, в обсязі та вартістю відповідно до переліку робіт, що є невід'ємним додатком № 1 до договору, в строки, що визначаються планом-графіком робіт з розробки та впровадження автоматизованої системи обліку (додаток №3 до договору).

Загальна вартість робіт за даним договором складає 110000,00грн. (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 2.1 договору виконавець проводить роботи з впровадження на території і комп'ютерах замовника програмного продукту "1С: Підприємство 8 для України", його налаштування відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами переліком робіт, плану-графіку і замовленнями на виконання робіт за методикою, викладеною в додатку №4 до договору.

Додатком №3 "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Відповідно до п. 5.4 договору облік робіт виконавця ведеться кожного місяця. Оплата робіт здійснюється попередньо в наступному порядку:

- виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу (п. 5.4.1 договору);

- протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку замовник здійснює оплату виставленого рахунку (п. 5.4.2 договору );

- по завершенню етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому п. 5.4.2 договору (п. 5.4.3 договору);

- по завершенню робіт за договором, у разі якщо трудовитрати виконавця будуть меншими, ніж сума авансового платежу, виконавець протягом 3 робочих днів з моменту складання акту здачі-приймання робіт повинен здійснити повернення зайво отриманих сум (п. 5.4.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору облік робочого часу і виконаних робіт ведеться сторонами шляхом складання документів обліку робочого часу - Листів обліку робочого часу.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу.

Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця.

По завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно (п.6.3. договору).

Виконавець приступає до виконання робіт за договором відповідно до плану-графіку не пізніше 5 днів після отримання оплати програмного продукту та послуг згідно з розділом 5 договору (п. 2.5 договору).

ФОП ОСОБА_1 надано металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірньому підприємству публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" рахунки-фактури №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300 грн. та №СВ-0000123 від 01.12.2013 р. на суму 68700 грн., які оплачені позивачем за первісним позовом (платіжні доручення №3638 від 25.09.2013р., №4477 від 10.12.2013р.).

Сторонами підписано акт прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. про виконання ФОП ОСОБА_1 робіт на суму 25900,00грн.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним, частковим, а саме, лише на суму 25900,00грн., виконанням ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за спірним договором, внаслідок чого МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути попередню оплату в розмірі 78100,00грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати в розмірі 10082,21грн. та 3% річних в сумі 1758,85грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на виконання робіт на загальну суму 146800,00грн., зазначає про надіслання МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" актів виконаних робіт за жовтень - грудень 2013р., січень-лютий 2014р., березень - червень 2014р. (акти здачі-прийняття робіт №СВ-0000252 від 01.12.2013р. на суму 9400,00грн., №СВ-0000253 від 01.12.2013р. на суму 33020,00грн., №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 35680,00грн., №СВ-0000188 від 01.03.2014р. на суму 3700,00грн., №СВ-0000002 від 08.01.2014р. на суму 2300,00грн., №СВ-0000189 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн., №СВ-0000190 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн.), проте сторонами підписано лише один акт на суму 25900,00грн., а інші не підписано та не повернуто, тому на думку ФОП ОСОБА_1 роботи виконано в повному обсязі, проте оплачені лише на суму 104000,00грн., в зв'язку з чим у МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" утворилась заборгованість в розмірі 42800,00грн.

Крім зазначеного, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у розмірі 12000,00грн., які виникли в результаті укладання відповідачем за зустрічним позовом з товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" договору про надання юридичних послуг №49 від 02.10.2014р.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги господарський суд визнає частково обґрунтованими, документально частково доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 26300,00грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що якість виконаних відповідачем робіт є неналежною, однак документальних підтверджень вказаних обставин не надає.

Позивач за первісним позовом вважає, що відповідач в односторонньому порядку, без погодження з відповідачем здійснив розрахунок вартості робіт у розмірі 146800,00грн., в той час як ціна договору визначена у розмірі 110000,00грн.

Господарський суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає, що дійсно загальна вартість робіт за даним договором складає 110000,00грн. (додаток № 1 до договору), однак у підпункті 5.4.3 пункту 5.4 договору визначено, що по завершенню етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому пунктом 5.4.2 договору.

Таким чином, господарський суд констатує, що умовами договору фактично сторони закріпили можливість зокрема збільшити загальну вартість робіт.

Господарський суд констатує, що позивач у власних додаткових поясненнях від 05.12.2014р. за вих.№03-01/1622 визнав, що підписи на листах обліку робочого часу, які були складені до березня 2014 року дійсно належать уповноваженим особам замовника, відповідно до приписів пункту 4.2 договору, а ті, що складалися виконавцем після вказаної дати, частково викликають сумніви щодо підписантів.

Позивач пояснив, що по закінченню дії договору, представники виконавця, на вимогу замовника приходили на підприємство для виправлення помилок, зроблених при виконанні робіт за договором. На їх прохання, як вказує позивач, працівники підприємства позивача не уповноважені на підписання листків відповідно до умов договору, робили відмітку шляхом проставлення в графі "Подпись представителя заказчика", яка підтверджує факт знаходження робітників відповідача на території підприємства позивача.

В поясненнях директора позивача, які через канцелярію суду отримано 10.06.2015р., вказано, останнім не видавалося будь-яких довіреностей підлеглим працівникам з повноваженнями приймати роботи (проведення налаштування) по договору на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. шляхом проставлення підпису у листах обліку робочого часу. Такі повноваження, як зазначає директор позивача, не містяться і в локальних актах, виданих на підприємстві. Відповідно до статуту позивача, виключно до компетенції директора належить укладання та підписання від імені підприємства будь-яких договорів та організація їх виконання.

Таким чином, єдиною уповноваженою особою, яка може підтвердити приймання виконаних робіт (проведених налаштувань) за договором шляхом проставлення підпису на листках обліку робочого часу відповідно до умов договору є директор позивача Закіряєв Олександр Ренатович.

Директор позивача зазначає, що на листах обліку робочого часу у графі підпис представника замовника відсутні прізвище, ім'я, по батькові - немає змоги ідентифікувати власника підпису та встановити її справжність.

Директор позивача зазначає, що факт складання та підписання листків обліку робочого часу здійснювався виключно задля контролю робочого часу працівників відповідача, а тому не потребує доведенню.

Господарський суд констатує, що вказане твердження директора позивача свідчить про визнання факту підписання листів обліку робочого часу з боку позивача.

Директор позивача дійшов висновку, що твердження відповідача щодо формальності процедури прийняття робіт та як результат підписання акту здачі-прийняття робіт, не має під собою правового підґрунтя та суперечить погодженим сторонами умовам договору.

Директор позивача вважає, що єдиним та достатнім доказом виконання робіт є акт приймання-передачі.

Відповідач, в свою чергу, зазначив, що позивач визнає акт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. на суму 25900,00грн. Цей акт також складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період. Листи обліку робочого часу як за неоспорюваний період так і за оспорюваний складені однаково та містять одні й ті самі підписи з боку замовника без зазначення прізвища осіб, що їх ставили.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 договору визначено, що виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу.

Як вбачається з матеріалів справи рахунок-фактура №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300,00грн. та рахунок-фактура №СВ-0000123 від 01.12.2013р. на суму 68700,00грн. виставлені позивачу та оплачені останнім.

Щодо рахунку-фактури №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 6000,00грн.; рахунку-фактури №СВ-0000090 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн. та рахунку-фактури №СВ-0000091 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн., то як зазначив представник відповідача в судовому засіданні вони надавалися позивачу, однак доказів вказаних дій немає.

Враховуючи, що позивач всупереч умов укладеного між сторонами договору не оплатив надані йому без будь-яких доказів рахунок-фактури №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 6000,00грн.; рахунку-фактури №СВ-0000090 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн. та рахунку-фактури №СВ-0000091 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн., відповідач листом з описом вкладень направив на адресу позивача 07.10.2014р.

Позивач не оплатив вказані рахунки-фактури.

Разом з рахунками-фактурами на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором у розмірі 42800,00грн., реєстри виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт за договором.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу.

Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця.

Господарський суд визнає позицію директора позивача, що єдиним та достатнім доказом виконання робіт є акт приймання-передачі необґрунтованою.

Господарський суд погоджується, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, і зокрема його пункту 4.3, що листи обліку робочого часу підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань).

По завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно (п.6.3. договору).

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні акти здачі-приймання етапу робіт надавалися представникам позивача без будь-яких документів і лише 07.10.2014р. були направлені поштою, що підтверджується долученим до позовної заяви листом з описом вкладень та фіскальним чеком.

Господарський суд наголошує, що акти здачі-приймання робіт не підписані і мотивована відмова від їх підписання відсутня, отже господарський суд дійшов висновку, що не підписання актів здачі-приймання робіт є можливістю уникнути відповідальності.

Додатком №3 "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Обґрунтовуючи виконання робіт після закінчення дії договору відповідач звертає увагу суду на пункт 7.2 договору, а саме що строки дії договору можуть переноситися у випадку об'єктивних причин, які визнаються обома сторонами.

Враховуючи таку позицію відповідача господарський суд звертає увагу на положення статті 654 Цивільного кодексу України, а саме, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, договір укладений між сторонами діє в період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. і враховуючи, що сторони не вносили до нього зміни, у визначеному чинним законодавством порядку, період дії договору є незмінним і діє з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Отже, факт отримання відповідачем робіт на виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджується матеріалами справи, а саме листками обліку робочого часу складеними в період з жовтня 2014р. до березня 2014р.

Крім того, представник позивача у власних письмових поясненнях (а.с.162 том 1) визнав, що до березня 2014р. підписи у листах обліку робочого часу ставилися повноважною особою позивача.

Господарський суд, за результати огляду листів обліку робочого часу встановив подібність підписів на листах обліку робочого часу за жовтень 2013 року на підставі яких представник позивача підписав акт здачі-прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. на суму 25900,00грн. з підписами на листах обліку робочого часу за період з листопада 2013 року по лютий 2014р.

Твердження директора позивача, що він є єдиним повноважним представником який від імені позивача може підписувати зокрема листи обліку робочого часу спростовуються додатком №2 до укладеного між сторонами договору в якому вказано список учасників проекту з боку замовника серед яких вісім осіб, а не лише директор.

Отже, господарський суд визнає, що відповідач виконав роботи за період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. на загальну суму 130300,00грн. з яких відповідач оплатив на суму 104000,00грн.

Таким чином, стягненню з відповідача за зустрічним позовом в рамках укладеного між сторонами договору підлягає сума у розмірі 26300,00грн.

Господарський суд зазначає, що роботи виконані з березня 2014 року по липень 2014 року є роботами, які виконані поза укладеним між сторонами договором, у разі доведення їх виконання.

Зобов'язання відповідача за зустрічним позовом, щодо оплати за отримання послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення договору та на направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом вимоги, що підтверджується листом з описом вкладення та фіскальним чеком від 07.10.2014р., строк оплати послуг є таким, що настав.

Несвоєчасне направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом рахунків-фактур не звільняє відповідача за зустрічним позовом від оплати отриманих робіт.

Доказів оплати робіт в сумі 26300,00грн. відповідач за зустрічним позовом не надав, доводи позивача за зустрічним позовом, наведені в обґрунтування зустрічних позовних вимог, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 12000,00грн. за надання юридичної допомоги, тому що витрати позивача за зустрічним позовом за цивільно-правовою угодою про отримання юридичної допомоги не знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом спірного зобов'язання і ці витрати не мають обов'язкового характеру.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 876,78грн., з урахуванням того, що 47,99% позовних вимог позивача судом задоволено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 1827,00грн. за квитанцією №60-1671 від 25.05.2015р.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що первісні позовні вимоги господарським судом визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарський суд вбачає підстави для скасування заходів до забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 14.05.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимоги відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Українська, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 19309317) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 26300,00грн. (двадцять шість тисяч триста грн. 00 коп.) основної заборгованості; 876,78грн. (вісімсот сімдесят шість грн. 78 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) надміру сплачений за квитанцією №60-1671 від 25.05.2015р.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Скасувати заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. по справі №904/7293/14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.06.2015 року

Суддя І.В. Петренко