Рішення № 45364545, 22.06.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2015 р. справа №903/566/15

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі управління освіти Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про розірвання договору на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибка К.Б. - юрисконсульт централізованої бухгалтерії (дов. від 10.06.2015р. №16-12/1485)

від відповідача: не з'явились

в судовому засіданні взяв участь: Наумук О.М. - прокурор прокуратури міста Луцька (дов. від 19.06.2015р. №113-4407)

Суть спору: прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі управління освіти Луцької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про розірвання укладеного 17 лютого 2015 року між управлінням освіти Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_1 договору на постачання продуктів харчування №15/02.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні, зобов'язано сторін надати суду ряд необхідних для об'єктивного вирішення спору по суті документів та письмових пояснень. Ухвалою від 15.06.2015р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду розгляд справи відкладався.

Присутні в судовому засіданні прокурор прокуратури міста Луцька та представник управління освіти Луцької міської ради пред'явлені позовні вимоги підтримують, просять задовольнити їх та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України відповідну суму судового збору за розгляд справи судом.

При цьому прокурор та представник позивача засвідчують, що 17 лютого 2015 року між управлінням освіти Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на постачання продуктів харчування №15/02, відповідач взяті на себе згідно цієї угоди зобов'язання в частині поставки продуктів харчування не виконує чим істотно порушує умови договору, що, в свою чергу, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України виступає підставою для його розірвання в судовому порядку.

Відповідач всупереч вимогам ухвали від 15.06.2015р. письмових пояснень та інших витребуваних документів суду не представив, в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані прокурором та позивачем в обґрунтування позовної заяви докази, беручи до уваги, що боржник належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не подав заперечень на заяву та не з'явився в судове засідання, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

При цьому господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що пред'явлені позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана із наступними встановленими обставинами:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

17 лютого 2015 року між управлінням освіти Луцької міської ради, м. Луцьк (Замовник, Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк (Учасник, Постачальник) було укладено договір (а.с. 13-16) на постачання продуктів харчування №15/02 з додатками №№1, 2 (Специфікація, місця та терміни поставки) відповідно до умов котрого підприємець ОСОБА_1 впродовж 2015 року зобов'язався поставити управлінню освіти Луцької міської ради (дрібнооптовими партіями згідно заявок дошкільних навчальних закладів міста Луцька), а Замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити, продукти харчування - олію рафіновану (олію соняшникову, рафіновану, хімічно незмодифіковану) в кількості 14 000 літрів, ціною 17,16 грн. за одну літру, загальною вартістю 240 240 грн.

Відповідно до розділу 4 договору від 17.02.2015р. поставку товару Постачальник здійснює впродовж дії угоди (з 17.02.2015р. по 31.12.2015р. - п. 10.1 договору) за узгодженим графіком поставок товару. Доставка та розвантаження товару здійснюється Постачальником своїми силами. Постачальник разом із товаром надає Покупцю накладну на товар, документи щодо якості та всю супровідну документацію на кожну партію товару.

Пунктами 3.1-3.3 договору від 17.02.2015р. було визначено, що Постачальник надає Покупцю накладну на товар, що постачається, та рахунок до оплати. Розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі Бюджетного кодексу України, відповідно до отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відтак, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами в двосторонньому порядку змінений чи розірваний не був.

На виконання умов договору на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р. дошкільними навчальними закладами міста Луцька та управлінням освіти Луцької міської ради на адресу підприємця ОСОБА_1 неодноразово направлялись заявки на постачання визначених угодою продуктів харчування (а.с. 25-27). Визначені заявки з боку відповідача, всупереч умовам договору, залишились невиконаними.

Про необхідність виконання умов договору від 17.02.2015р. №15/02 та потребу дошкільних навчальних закладів міста у визначених угодою продуктах харчування, управління освіти Луцької міської ради повідомляло підприємця ОСОБА_1 листом від 19.03.2015р. №948/1.1-25 (а.с. 17).

Листом від 19.03.2015р. №9 (а.с. 18) підприємець ОСОБА_1 здійснював повідомлення управління освіти Луцької міської ради про неможливість виконання умов договору на постачання продуктів харчування в частині поставки олії за визначеною договірною ціною 17,16 грн. за один літр, що пов'язувалось із складною економічною та політичною ситуацією в країні, збільшенням курсу національної валюти, зростанням цін на енергоносії та паливно-мастильні матеріали, зростанням відпускних цін на продукти харчування. Цим же листом відповідачем було запропоновано позивачу, з огляду на потребу у забезпеченні дітей у дитячих садочках міста повноцінним харчуванням, розпочати постачання олії по ціні 23,60 грн. за один літр з врахуванням транспортних та інших власних витрат.

Невиконання з боку підприємця ОСОБА_1 умов договору на постачання продуктів харчування виступило підставою для звернення прокурора міста Луцька до господарського суду з позовом про розірвання визначеної угоди в судовому порядку у зв'язку істотним порушенням її умов стороною.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 11.3 договору на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р. визначено, що зазначений договір може бути достроково розірваний Замовником (управлінням освіти Луцької міської ради) в односторонньому порядку у випадку систематичного (два і більше випадків) порушення термінів поставки, випадків постачання продукції, що не відповідає Специфікації до даного договору, а також випадків постачання продукції, що не відповідає заявкам Замовника.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р., беручи до уваги фактичні обставини справи, зокрема, той факт, що відповідач без належних на те підстав не приступив до виконання умов угоди в частині здійснення поставки продуктів харчування за заявками дошкільних дитячих закладів міста Луцька, в результаті чого допустив істотних порушень умов договору, суд вважає, що зазначений договір підлягає достроковому розірванню в судовому порядку.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, слід віднести відповідно до ст. 49 ГПК України на рахунок підприємця ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 144, 173, 174, 181, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-527, 530, 627-629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Договір на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р. з додатками №№1, 2, укладений між управлінням освіти Луцької міської ради (43000, м. Луцьк, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 02141673) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1), розірвати.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 218 грн. судового збору.

4. Договір на постачання продуктів харчування №15/02 від 17.02.2015р. з додатками №№1, 2 вважається розірваним з дня набрання рішенням господарського суду у даній справі законної сили.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

22.06.2015р.