Ухвала суду № 45364400, 22.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 червня 2015 року Справа № 924/1718/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г.суддів:Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.розглянувши матеріаликасаційної скаргиЛютарської сільської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2013 року у справі№ 924/1718/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галкон Плюс"доЛютарської сільської радипростягнення 74588,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга Лютарської сільської ради від 20.04.2015 року (зареєстровано ВГСУ за № 7909/2015 від 19.06.2015 року) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги додана квитанція № N17VU59306 від 20.04.2015 року про сплату судового збору в розмірі 243,60 грн.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 6 жовтня 2011 року № 3828-VI, статтею 4 якого визначено у тому числі розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги на судові акти господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення господарського суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону).

При цьому, зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Водночас розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу України до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Відтак з огляду на те, що предметом даного спору є майнові вимоги, то додана квитанція № N17VU59306 від 20.04.2015 року про сплату судового збору в розмірі 243,60 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

На підставі наведеного, керуючись п. 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лютарської сільської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 924/1718/14 господарського суду Хмельницької області повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський