Рішення № 45364153, 17.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Бережняк Н.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «КБ «Інтербанк» звернулося до суду до ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованість за кредитним договором №35/07-2 від 04.04.2007 в сумі 64 401, 26 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2014 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №35/07-2 від 04.04.2007 в сумі 64 401, 26 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та визнати правовідносини за договором поруки №63-2-07, укладені від 04.04.2007 між ВАТ «КБ «Інтербанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, яким забезпечується вказаний кредитний договір такими, що припинені з 25.10.2008. Апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та порушує права відповідача. В обґрунтування своїх доводів вказує, що вимоги позивача вже задоволено за рахунок заставного майна боржника, а ПАТ «КБ «Інтербанк» намагається стягнути той самий борг з поручителя. Зазначив, що Банком було збільшено відсоткову ставку з 12,5 % річних до 16,5% річних, однак жодних повідомлень від останнього поручитель не отримував та згоди не давав.

Справа № 760/20571/14 № апеляційного провадження:22-ц/796/4462/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є поручителем за кредитним договором, який не виконується боржником, а тому повинен нести солідарну відповідальність за його невиконання.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 04.04.2007 між ПАТ «КБ «Інтербанк» та ОСОБА_4 (братом відповідача) було укладено Кредитний Договір № 35/07-2 зі змінами та доповненнями (Додаток № 1), відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля в сумі 7 765 дол. США строком до 03.04.2012 зі сплатою 12,5 % річних (а. с. 8-10). З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 04.04.2007 між ПАТ «КБ «Інтербанк» та ОСОБА_2 (відповідачем по справі) було укладено Договір поруки № 63-2-07, за умовами якого відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання в повному обсязі боргових зобов'язань, що випливають з кредитного договору та всіх можливих додаткових угод до нього (при цьому зміни до даного договору не вносяться) укладеного між позивачем та позичальником у тому ж розмірі, що й позичальник(а. с. 16). Відповідно до п.2.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, Банк має право пред'являти вимоги до відповідача про сплату в повному обсязі боргових зобов'язань позичальника. Згідно умов договору поруки, відповідач прийняв на себе зобов'язання при невиконанні позичальником боргових зобов'язань перед позивачем в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором.Відповідно до п. 1.2 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, рівними частинами в сумі 130 дол. США, остаточне погашення залишку кредиту здійснюється не пізніше 03.04.2012 (а. с. 8). Позивач виконав покладений на нього умовами кредитного договору обов'язок та перерахував кошти позичальнику відповідно до платіжного доручення № 1 від 04.04.2007 в розмірі 38 980 грн. (а. с. 21) Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у звязку з чимстаном на 18.09.2014 загальна сума заборгованості позичальника перед позивачем за кредитом становить - в еквіваленті за курсом НБУ64 401,26 грн. (а. с. 17-18). Додатковою угодою №2 до вищезгаданого кредитного договору від 24 жовтня 2008 року Банк збільшив відсоткову ставку за кредитом з 12,5 до 16,5 відсотків. Поручитель не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності за вказаним кредитним договором. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості Банк звернувся з відповідним позовом до поручителя.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що поручитель може ставити перед судом питання щодо визнання договору поруки припиненим, у разі реальної зміни Банком обсягу зобов'язання без згоди останнього, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останнього.

Матеріали справи свідчать, що 24.10.2008 було збільшено відсоткову ставку за кредитом з 12,5 % до 16,5% річних(а. с. 11).

Разом з тим, позивач, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель був повідомлений та надав свою згоду на таку зміну умов договору кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 18.06.2012 у справі №6-73цс12, яка є обов'язковою при розгляді аналогічних справ усіма судами вказано, що поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Виходячи з того, що відповідачем доведено, а судом встановлено збільшення обсягу відповідальності поручителя у правовідносинах між ПАТ «КБ «Інтербанк» та ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що правовідносини між ними можутьвважатись припиненими, а тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову є неправильними.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-318 ЦК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О.Прокопчук