Ухвала суду № 45364084, 16.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/4283/2015 Головуючий в 1 інстанції - Сухомлінов С.М.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченка М.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Мале колективне багатопрофільне підприємство «Георад», Київська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права на приватизацію, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання правомірним акту встановлення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у її приватизації та визнання правомірним акту встановлення та погодження в натурі зовнішніх меж землекористування. Посилалась на те, що вона та відповідач є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Рішенням Київської міської ради № 364/6580 від 06.10.2011р. сторонам передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських споруд земельну ділянку площею 0,10 га в рівних частинах. Стверджувала, що з метою виділення в натурі та подальшої приватизації належної їй частини земельної ділянки звернулась до землевпорядної організації, яка виготовила акт встановлення та погодження зовнішніх меж спірної земельної ділянки, але відповідач відмовився підписати його, а тому вимушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивачка через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовувала тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так висновок суду про те, що питання визначення порядку користування земельною ділянкою повинно вирішуватись після її приватизації є помилковим.

Суд помилково не застосував ст. 152 ЗК України відповідно до якої позивачка як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод в користуванні нею та не зобов'язав відповідача не перешкоджати позивачу в приватизації земельної ділянки, які полягають в не підписанні акту погодження меж.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник доводи скарги підтримали.

Відповідач заперечував проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини.

Позивачу на підставі Договору міни серії НОМЕР_2 від 03.11.1999 року на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6). Відповідач ОСОБА_3 є власником іншої 1/2 частки цього ж будинку на підставі Договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку серії НОМЕР_1 від 09.04.2005 року (а.с.7).

Рішенням Київської міської ради №364/6580 від 06.10.2011 року позивачу та відповідачу передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 0,10 га в рівних частинах, тобто по 1/2 частині спірної ділянки (а.с.8-9,10-11).

Як вбачається з пояснень позивача, остання звернулась до землевпорядної організації Малого колективного багатопрофільного підприємства «ГЕОРАД» для розроблення та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яким було виготовлено відповідний акт (а.с. 14).

Між сторонами по справі не встановлений конкретний порядок користування земельною ділянкою, також матеріали справи не містять доказів отримання сторонами актів про право власності на земельну ділянку.

Позивачка не довела, що відповідач вчиняє їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Також в поданій позовній заяві позивач не визначила, який конкретно порядок користування землею вона просить встановити, в позові не вказано, яку земельну ділянку суд мав виділити позивачу, а яку відповідачу.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Доводи апеляційної скарги в частині не підписання відповідачем акту погодження меж та наявності у зв'язку з цим перешкод для приватизації землі, колегія суддів не приймає,тому, що матеріали справи не містять відмови уповноваженого органу приватизувати земельну ділянку позивачу, через відсутність підпису відповідача на акті погодження меж.

Колегія суддів роз'яснює позивачу, що вона не позбавлена права, якщо в неї існує спір з відповідачем з приводу того, хто якою конкретно ділянкою має користуватись, звернутись до суду з новим позовом в якому зазначити межі земельних ділянок, які вона просить виділити в користування співвласникам будинку, після чого звернутись до компетентних органів з заявою про приватизацію тієї ділянки яка буде їй виділена в натурі.

Вирішити даний спір, щодо встановлення порядку користування землею в апеляційному суді за тим позовом, який подано неможливо, тому, що на стадії апеляційного розгляду позовні вимоги не можуть бути змінені та уточнені, так як відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу в межах тих позовних вимог які були заявлені в районному суді.

Інші доводи на правильність постановленого рішення не впливають.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: