Постанова № 45362490, 19.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 13:30 № 826/3287/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0019321502, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтура» (надалі - ТОВ «Альтура» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0019321502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 23.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на незаконність та безпідставність висновків акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 20.08.2014 року про результати камерально-електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альтура» за червень 2014 року, оскільки ТОВ «Альтура», у відповідності та в порядку, визначеному чинним податковим законодавством, були складені розрахунки за № 5, № 6 і № 7 від 17.06.2014 року коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних № 34 від 11.11.2013 року, № 80 від 19.11.2013 року та № 111 від 28.11.2013 року, виписаних на підставі договору оренди від 04.11.2013 року № 170.

23.03.2015 року у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання у справі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, 23.03.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача про здійснення розгляду даної справи за відсутності останнього разом з доданими до нього письмовими запереченнями проти позову. У запереченнях проти позову відповідач посилався на правомірність висновків акта камеральної перевірки про порушення позивачем вимог п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України та положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року № 678, на підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суду у судовому засіданні 23.03.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2014 року працівником ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої наразі є ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, була проведена камерально-електронна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Альтура» за червень 2014 року, за результатами якої складений акт від 20.08.2014 року № 57/15-02/37867112 (надалі - Акт перевірки).

Об'єктом вказаної перевірки, як вбачається зі змісту Акта перевірки, стали податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2014 року (реєстр. № 9041578845 від 18.07.2014 року), додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2014 року (реєстр № 9041578895 від 18.07.2014 року), додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» за червень 2014 року (реєстр. № 9041578875 від 18.07.20104 року), що надійшли до ДПІ в електронному вигляді та бази даних органів Міндоходів.

За результатами огляду даних Додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» до Податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року перевіряючий зробив висновки про порушення ТОВ «Альтура» вимог положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року № 678, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року № 2094/24626, та норми п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, згідно якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Так, на думку перевіряючого, платником податків (позивачем) невірно було вказано підстави для коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у Додатку 1 по отримувачу ТОВ «Максимум Констракшн» (індивідуальний податковий номер 312019010160), обсяги поставок (без ПДВ), що коригувалися в бік зменшення, а саме: 28 333,33 грн., 5 000 грн., 16 666,67 грн., суми податкових зобов'язань з ПДВ, що зменшуються - 5 666,67 грн., 1 000 грн., 3 333,33 грн., з огляду на що встановлено заниження ТОВ «Альтура» податкових зобов'язання на суму ПДВ 10 000 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області заперечення на вказаний Акт, розглянувши які контролюючим органом листом від 23.09.2014 року №10313/10/15-02 повідомлено позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0019321502, яким визначило ТОВ «Альтура» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 500 грн., в т.ч. 10 000 грн. за основним платежем, 2 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги №596/10/10-36 від 10.12.2014 року та рішення Державної фіскальної служби України від 12.02.2015 року № 2801/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, якими податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0019321502 залишено без змін.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів передбачено ст. 192 ПК України.

Відповідно до пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, згідно пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Нормою п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Пункт 192.3 ст. 192 ПК України передбачає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, а саме - згідно Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року № 678, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року № 2094/24626 та втратив чинність лише 01.12.2014 року).

Так, у відповідності до п. 3 розд. V «Порядок заповнення податкової декларації» зазначеного Порядку коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. Зокрема, у рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу. У рядку 8.1.1 відображається збільшення або зменшення згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання, за якими не нараховувався податок на додану вартість.

При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

У ході дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 04.11.2013 року між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Максимус Констракшн» (орендар) був укладений договір оренди за № 170 (надалі - Договір). За умовами цього Договору та додаткових угод нього за № 1 від 18.11.2013 року, № 2 від 26.11.2013 року Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно (певне визначене обладнання). Відповідно до положень п. 5 даного Договору, Орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у Орендаря, починаючи з дати підписання акта прийому-передачі обладнання в оренду і закінчується датою підписання акта повернення обладнання Орендодавцю згідно з умовами цього Договору. Вартість оренди обладнання згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, за 30 діб складає: комплект № 1 Опалубка Props&Beams 33 500,16 грн., в т.ч. ПДВ - 5 583,36 грн.; Комплект № 2 Опалубка ALPI 28 500,12 грн., в т.ч. ПДВ - 4 750,02 грн.; комплект № 3 Опалубка Props&Beams 6 000,12 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000,02 грн.; комплект № 4 Опалубка Props&Beams 20 000,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333,36 грн. Сума орендної плати за обладнання за певний термін оренди вказується в додаткових угодах до договору та може зазначатися в актах приймання-передачі та/або рахунках-фактурах на оплату оренди обладнання та в інших документах, в яких сторони вважають за потрібне зазначити цей показник.

Також, крім оплати орендної плати, до початку передачі обладнання в оренду, Орендар сплачує в якості забезпечення виконання умов Договору гарантійний платіж у розмірі: за комплект № 1 - 34 000 грн., за комплект № 2 - 30 000 грн., за комплект № 3 - 6 000 грн., за комплект № 4 - 20 000 грн. в якості грошової застави на випадок втрати або пошкодження обладнання з вини Орендаря, що передане останньому в оренду, несвоєчасної сплати ним орендних платежів та/або іншої заборгованості за даним Договором.

Зокрема, у випадку наявності грошової заборгованості Орендаря перед Орендодавцем після закінчення терміну оренди або у випадку дострокового розірвання сторонами Договору, гарантійний платіж (грошова застава) зараховується Орендодавцем рахунок несплачених сум орендних платежів, платежів щодо відшкодування сум за втрачене та/або пошкоджене обладнання, платежів щодо відшкодування транспортних витрат Орендодавця та інших платежів, які можуть бути нараховані Орендодавцем Орендарю за даним Договором. В іншому випадку зазначений гарантійний платіж (грошова застава) повертається Орендарю в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з дати підписання акта повернення всього обладнання з оренди та здійснення сторонами всіх розрахунків за цим Договором.

Сторонами у відповідності до зазначеного Договору та додаткової угоди № 3 від 30.12.2013 року до нього визначений строк оренди обладнання до 31.12.2014 року.

У листопаді 2013 року ТОВ «Альтура» виписало на адресу ТОВ «Максимус Констракшн» (орендаря) на підставі вказаного Договору наступні податкові накладні: від 11.11.2013 року № 34 на суму 67 500,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 250,03 грн.), від 19.11.2013 року № 80 на суму 12 000,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 000,02 грн.) та від 28.11.2013 року № 111 на суму 20 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн.), де в рядку «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено окремо найменування послуги (оренда опалубки перекриття) і додатковий гарантійний платіж для забезпечення умов договору. В цьому ж місяці 2013 року ТОВ «Максимус Констракшн» здійснило попередню оплату позивачу на загальну суму 130 450,44 грн., у тому числі ПДВ 21 741,74 грн. платіжними дорученнями № 6495 від 11.11.2013 року, № 6640 від 19.11.2013 року та № 6793 від 28.11.2013 року, що підтверджено банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «Альтура» за відповідні дати.

Факт відображення позивачем у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за листопад 2013 року відомостей про податкові зобов'язання, згідно перелічених вище податкових накладних, та включення відповідних сум ПДВ у декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, а також реальність самих господарських операцій відповідачем під сумнів не ставиться.

Надалі, листом № 16/06/2014_1 від 16.06.2014 року ТОВ «Максимус Констракшн» звернулось до позивача з проханням зарахувати додатковий гарантійний платіж у розмірі 60 000 грн. в рахунок перезарахування заборгованості за договором № 170 від 04.11.2013 року згідно п. 5.5, а саме: згідно рахунку-фактури № 805 від 04.11.2013 року у розмірі 34 000 грн., згідно рахунку-фактури № 881 від 18.11.2013 року у розмірі 6 000 грн., згідно рахунку-фактури № 909 від 26.11.2013 року у розмірі 20 000 грн.

У зв'язку з цим позивачем були складені розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а саме:

- № 5 від 17.06.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 34 від 11.11.2013 року на суму ПДВ 5 666,67 грн.;

- № 6 від 17.06.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 80 від 19.11.2013 року на суму ПДВ 1 000 грн.;

- № 7 від 17.06.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 111 від 28.11.2013 року на суму ПДВ 3 333,33 грн.

Ці розрахунки вручені ТОВ «Максимус Констракшн» 17.06.2014 року, що підтверджується відповідними відмітками на зазначених розрахунках коригування.

Дані розрахунки коригування від 17.06.2014 року відображені у Додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ» до податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2014 року.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних матеріалах справі доказів, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ у червні 2014 року на 10 000 грн., що ним і було зроблено.

Що ж до посилань позивача на невірне зазначення позивачем підстави для коригування податкових зобов'язань з ПДВ у своїх розрахунках коригування від 17.06.2014 року, то вони не знайшли свого документального підтвердження.

Таким чином, суд приходить до висновку про ненадання відповідачем достатніх і належних доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 29.09.2014 року № 0019321502, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.09.2014 року № 0019321502.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» (ідентифікаційний код: 37867112, адреса: 03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8-А, офіс 420) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок