Постанова № 45362482, 19.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 11:00 № 826/4307/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (надалі – позивач або ПрАТ ВПБФ «Атлант») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015 року №0000692205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ПрАТ ВПБФ «Атлант» не порушувало вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами, які були надані контролюючому органу до перевірки.

У судове засідання 20.05.2015 року з’явилися представники сторін.

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку ПрАТ ВПБФ «Атлант».

Суд у судовому засіданні 20.05.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ ВПБФ «Атлант» з питань формування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року та ТОВ «Будкомплексінвест» за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року, у зв’язку з чим складено акт від 30.01.2015 року №107/26-53-22-05-21/19016506 (надалі – акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПрАТ ВПБФ «Атлант» положень п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 425 751,00 грн., у т.ч. за серпень 2014 року на суму 199 939,00 грн. та за вересень 2014 року на суму 225 812,00 грн.

В обґрунтування вказаних висновків перевіряючими покладено інформацію щодо ТОВ «Екодит», яка наявна в АІС «Податковий блок», згідно з якою основним видом діяльності даного Товариства є КВЕД 46.90 – Неспеціалізована оптова торгівля, що не дає змогу здійснювати будівельні роботи з покриття бетоноконтактом поверхонь (фасадів). Крім того, перевіряючими наголошено, що у відповідності до зазначеної в актах ф. КБ-2в, складених за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит», кількості показників «людино-година», з урахуванням інформації, викладеної у листі Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 року №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», для виконання робіт, зазначених у даних актах, необхідно від 5 до 66 робітників. При цьому, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за серпень 2014 року, середньооблікова кількість штатних працівників складає 10 осіб, що, на думку перевіряючого, свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів на вказаному підприємстві для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також, згідно фінансового звіту суб’єкта малого підприємства за 2013 рік, балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 191,7 тис. грн. та на кінець періоду 100,3 тис. грн., що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

За результатами перевірки фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» контролюючий орган вказав про не підтвердження товарності (реальності) останніх, в обґрунтування чого покладено податкову інформацію «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 39116198) за червень-жовтень 2014 року», згідно якої аналізом баз даних ТОВ «Хохтіф Інжиніринг» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період червень-жовтень 2014 року, а також аналізом звітності з ПДВ за червень-жовтень 2014 року та наявної податкової інформації встановлено невідповідність показників податкової звітності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

При цьому, у відповідності до змісту акта перевірки, за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Будкомплексінвест» порушень не встановлено.

Не погоджуючись з вказаними вище висновками перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення на акт, розглянувши які ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 24.02.2015 року №4285/10/26-53-22-05-11 повідомила про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015 року №0000692205, яким ПрАТ ВПБФ «Атлант» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 638 627,00 грн., з яких за основним платежем – 425 751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 212 876,00 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ПрАТ ВПБФ «Атлант» в звітних (податкових) періодах за серпень та вересень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

У силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі – Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді – такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг».

Взаємовідносини з ТОВ «Екодит».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Екодит» (Виконавець) укладено наступні договори будівельного підряду:

1. №201405-08 від 21.05.2014 року, згідно умов якого Підрядник зобов’язується здійснити будівельно-ремонтні роботи на об’єкті Замовника (надалі – Роботи), а Замовник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість у повному обсязі. Об’єкт Замовника, відносно якого будуть здійснюватися роботи за цим Договором визначаються Сторонами у додатках до цього Договору, які є його від’ємною частиною.

Детальний перелік робіт Підрядника за цим Договором визнається сторонами у додатках до цього Договору, які є його невід’ємною частиною (п. 1.3 даного договору).

Роботи за цим Договором виконуються кваліфікованими працівниками Підрядника та/або залученими ним третіми особами (п. 1.4 даного договору).

Факт виконання робіт за цим Договором сторони оформлюють Актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.1 даного договору).

Також, у відповідності до п. 3.3 договору, з метою найбільш ефективного виконання умов цього Договору Підрядник має право залучати третіх осіб. Всі угоди з третіми особами Підрядник укладає від свого імені і за власний рахунок, а також самостійно відповідає перед Замовником за неналежне виконання таких угод, якщо це вплинуло на виконання умов цього Договору в цілому.

Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій додатків №1, №2, №3 від 21.05.2014 року до договору будівельного підряду №201405-08 від 21.05.2014 року, сторони погодили об’єкти Замовника, відносно яких здійснюються роботи за цим договором, опис робіт та вартість останніх.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- договірних цін (форми №9) за 2014 рік;

- локальних кошторисів на будівельні роботи №2-1-1;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 року від 29.08.2014 року;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року від 29.08.2014 року №541 на суму 123 492,00 грн., №542 на суму 348 678,00 грн., №543 на суму 131 892,00 грн.;

- податкових накладних від 29.08.2014 року №541 на суму 123 492,00 грн., №542 на суму 348 678,00 грн., №543 на суму 131 892,00 грн.

На підтвердження оплати робіт, виконаних за договором будівельного підряду №201405-08 від 21.05.2014 року у матеріалах справи містяться платіжні доручення №857 від 17.09.2014 року на суму 104 062,00 грн. та №1009 від 07.10.2014 року на суму 500 000,00 грн.

2. №201405-07 від 19.05.2014 року, згідно умов якого Підрядник зобов’язується здійснити будівельно-ремонтні роботи на об’єкті Замовника (надалі – Роботи), а Замовник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість у повному обсязі. Об’єкт Замовника, відносно якого будуть здійснюватися роботи за цим Договором визначаються Сторонами у додатках до цього Договору, які є його від’ємною частиною.

Детальний перелік робіт Підрядника за цим Договором визнається сторонами у додатках до цього Договору, які є його невід’ємною частиною (п. 1.3 даного договору).

Роботи за цим Договором виконуються кваліфікованими працівниками Підрядника та/або залученими ним третіми особами (п. 1.4 даного договору).

Факт виконання робіт за цим Договором сторони оформлюють Актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.1 даного договору).

Також, у відповідності до п. 3.3 договору, з метою найбільш ефективного виконання умов цього Договору Підрядник має право залучати третіх осіб. Всі угоди з третіми особами Підрядник укладає від свого імені і за власний рахунок, а також самостійно відповідає перед Замовником за неналежне виконання таких угод, якщо це вплинуло на виконання умов цього Договору в цілому.

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій додатків до договору будівельного підряду №201405-07 від 19.05.2014 року №1, №2 та №3 від 19.05.2014 року, сторони погодили об’єкти Замовника, відносно яких здійснюються роботи за цим договором, опис робіт та вартість останніх.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- локальних кошторисів на будівельні роботи №2-1-1;

- договірних цін (форма 9);

- довідок про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2014 року від 28.08.2014 року;

- актів приймання виконаних робіт за серпень 2014 року №540 на суму 130 152,00 грн., №539 на суму 347 094,00 грн., №538 на суму 118 326,00 грн. від 28.08.2014 року;

- податкових накладних від 28.08.2014 року №540 на суму 130 152,00 грн., №539 на суму 347 094,00 грн., №538 на суму 118 326,00 грн.

На підтвердження оплати робіт, виконаних за договором будівельного підряду №201405-07 від 19.05.2014 року у матеріалах справи містяться платіжні доручення №856 від 17.09.2014 року на суму 95 572,00 грн. та №1010 від 07.10.2014 року на суму 500 000,00 грн.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Крім того, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо безтоварності (нереальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит», які полягають у невідповідності характери досліджуваних операцій основному виду економічної діяльності даного контрагента, оскільки, у відповідності до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2014 року, одними з видів діяльності ТОВ «Екодит», зокрема, є 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. та 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Також, суд не погоджується з доводами контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, згідно з якими кількість робітників, необхідних для виконання робіт, вказаних в актах ф. КБ-2в, складених за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит», не відповідає податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за серпень 2014 року, що свідчить, на думку перевіряючого, про недостатню кількість трудових ресурсів на вказаному підприємстві для здійснення фінансово-господарської діяльності, в обґрунтування чого покладено інформацію, викладену у листі Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 року №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», а також тверджень, зроблених на підставі фінансового звіту суб’єкта малого підприємства за 2013 рік, згідно якого балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 191,7 тис. грн. та на кінець періоду – 100,3 тис. грн., про відсутність на підприємстві основних фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності, з огляду на наступне.

Так, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (надалі – Порядок №984), визначено, що акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, а також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (п. 5.2 Порядку №984).

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов’язання (в т.ч. фінансової санкції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

Натомість, як вбачається зі змісту акту перевірки ПрАТ ВПБФ «Атлант», наведені вище висновки про нереальність (безтоварність) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Екодит» зроблені контролюючим органом у вигляді припущень без дослідження можливого факту залучення до виконання вказаних робіт третіх осіб, що передбачено умовами договорів будівельного підряду №201405-08 від 21.05.2014 року та №201405-07 від 19.05.2014 року (п.п. 1.4 та 3.3 даних договорів).

Взаємовідносини з ТОВ «Хохтіф Інжинірінг».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» (Постачальник) укладено договір №270814 поставки товару від 27.08.2014 року, згідно умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцеві відповідну продукцію, що визначена у п. 1.2 цього Договору (надалі – Товар), а Покупець зобов’язується прийняти поставлений Товар та оплатити його вартість у повному обсязі та у встановлені строки.

Найменування, одиниці виміру та загальну кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджується Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, які є його невід’ємною частиною (п. 1.2 даного договору).

Приймання-передача Товару здійснюється представниками обох сторін у місці поставки згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на Товар з підписанням відповідних накладних або Акту приймання-передачі Товару (п. 2.2 даного договору).

Згідно наявних у матеріалах справи копій додатків до договору №270814 поставки товару від 27.08.2014 року №1-Т від 27.08.2014 року, №1-Д від 27.08.2014 року, №2-Т від 03.09.2014 року, №2-Д від 03.09.2014 року, №3-6-Д від 10.09.2014 року, №3-Т від 09.09.2014 року, №4-Т від 09.09.2014 року, №5-Т від 10.09.2014 року, №6-Т від 10.09.2014 року, сторони погодили товар, що постачається, місце поставки, строк доставки та вартість.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (послуги з доставки) №ОУ-410 від 29.09.2014 року на суму 83 550,00 грн., №ОУ-407 від 29.09.2014 року на суму 8 940,00 грн., №ОУ-384 від 26.09.2014 року на суму 15 720,00 грн.;

- рахунків-фактур №0915 від 29.09.2014 року на суму 83 550,00 грн., №0912 від 29.09.2014 року на суму 8 940,00 грн., №098 від 26.09.2014 року на суму 15 720,00 грн., №0913 від 29.09.2014 року на суму 222 720,00 грн., №097 від 26.09.2014 року на суму 290 880,00 грн., №099 від 26.09.2014 року на суму 229 680,00 грн., №0910 від 26.09.2014 року на суму 240 120,00 грн., №0911 від 29.09.2014 року на суму 47 502,00 грн.; №0914 від 29.09.2014 року на суму 215 760,00 грн.;

- видаткових накладних №РН-408 від 29.09.2014 року на суму 222 720,00 грн., №РН-383 від 26.09.2014 року на суму 290 880,00 грн., №РН-385 від 26.09.2014 року на суму 229 680,00 грн., №РН-386 від 26.09.2014 року на суму 240 120,00 грн., №РН-406 від 29.09.2014 року на суму 47 502,00 грн., №РН-409 від 29.09.2014 року на суму 215 760,00 грн.;

- податкових накладних від 29.09.2014 року №408 на суму 222 720,00 грн., від 29.09.2014 року №409 на суму 215 760,00 грн., від 29.09.2014 року №410 на суму 83 550,00 грн., від 29.09.2014 року №407 на суму 8 940,00 грн., від 29.09.2014 року №406 на суму 47 502,00 грн., від 26.09.2014 року №386 на суму 240 120,00 грн., від 26.09.2014 року №385 на суму 229 680,00 грн., від 26.09.2014 року №384 на суму 15 720,00 грн., від 26.09.2014 року №383 на суму 290 880,00 грн.;

- товарно-транспортних накладних.

На підтвердження оплати товарів, поставлених за договором №270814 поставки товару від 27.08.2014 року у матеріалах справи містяться платіжні доручення №1052 від 14.10.2014 року на суму 15 720,00 грн., №1051 віл 14.10.2014 року на суму 290 880,00 грн., №1321 від 04.11.2014 року на суму 59 880,00 грн., №1322 від 04.11.2014 року на суму 240 120,00 грн., №1447 від 21.11.2014 року на суму 8 940,00 грн., №1446 від 21.11.2014 року на суму 169 800,00 грн., №1462 від 24.11.2014 року на суму 35 278,00 грн., №1460 від 24.11.2014 року на суму 47 502,00 грн., №1461 від 24.11.2014 року на суму 217 220,00 грн., №1466 від 25.11.2014 року на суму 5 500,00 грн., №1467 від 25.11.2014 року на суму 215 760,00 грн., №1421 від 16.10.2014 року на суму 48 272,00 грн.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу щодо нереальності (безтоварності) досліджуваної господарської операції з підстави наявної податкової інформації «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 39116198) за червень-жовтень 2014 року», згідно якої аналізом баз даних ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період червень-жовтень 2014 року, а також аналізом звітності з ПДВ за червень-жовтень 2014 року та наявної податкової інформації встановлено невідповідність показників податкової звітності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту, оскільки вказана інформація фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного вище підприємства (ТОВ «Хохтіф Інжинірінг») умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ ВПБФ «Атлант» мало ділову мету, укладаючи вказані правочини з ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження наявності у ПрАТ ВПБФ «Атлант» економічної причини (ділової мети) останнім надано до суду копії договорів, укладених з третіми особами, та додаткових документів до них, зі змісту яких вбачається факт укладення договорів з ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» для подальшого використання досягнутого економічного результату, отриманого від даних контрагентів, з метою виконання договірних зобов’язань позивача у правовідносинах з третіми особами.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг») спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останніх платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати за результатами господарських операцій з ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

У силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов’язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами – ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг» – діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом – ТОВ «Екодит» та ТОВ «Хохтіф Інжинірінг».

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015 року №0000692205 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2015 року №0000692205.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ідентифікаційний код: 19016506, адреса: 02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, 37) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок