Постанова № 45362469, 14.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 травня 2015 року 16 год. 00 хв. № 826/2500/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання незаконним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг) про визнання нечинним та скасування розпорядження відповідача від 16 жовтня 2014 року № 2953 (далі - оскаржуване розпорядження).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем у порушення норм законодавства, а обставини, виявлені у ході проведення перевірки, є надуманими та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позов, наданих суду на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 березня 2015 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 19 березня 2015 року через канцелярію від позивача надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, а саме про визнання незаконним та скасування оскаржуваного розпорядження, відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Вказану заяву, яка по суті є заявою про уточнення позовних вимог, судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Головним спеціалістом першого інспекційного відділу на ринку страхування департаменту страхового регулювання та нагляду Нацкомфінпослуг, відповідно до п. п. 1.11 та 4.2 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за правопорушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі - Положення № 2319), на підставі отриманих від позивача документів, за зверненням адвоката в інтересах ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), проведено невиїзну перевірку, за результатами якої 21 серпня 2014 року складено акт про порушення позивачем законодавства у сфері фінансових послуг (далі - акт перевірки).

У ході перевірки виявлено порушення позивачем п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого, невиконання страховиком зобов'язання протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або ст. 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

На підставі акту перевірки, 16 жовтня 2014 року Нацкомфінпослуг складено оскаржуване розпорядження, яким позивача зобов'язано усунути порушення законодавства у сфері фінансових послуг у строк до 30 жовтня 2014 року включно, про що повідомити Нацкомфінпослуг із наданням підтверджуючих документів у десятиденний строк із дня закінчення встановленого строку для усунення.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, 14 липня 2013 року укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 липня 2013 року № АС/3712000.

За участю забезпеченого транспортного засобу 03 квітня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено автомобіль КІА СЕЕD, державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_1 (далі - ТЗ), який належить ОСОБА_2

Позивачем 04 квітня 2014 року отримано пояснення ОСОБА_4 про ДТП.

Представник позивача 04 квітня 2014 року провів огляд ТЗ, що підтверджується складеним протокол огляду транспортного засобу від 04 квітня 2014 року.

ОСОБА_2 04 квітня 2014 року подано позивачу заяву про виплату страхового відшкодування, до якої додано наступні документи: оригінал довідки з місця ДТП, копію паспорта власника ТЗ, копію водійського посвідчення (тимчасовий дозвіл), свідоцтво про реєстрацію ТЗ.

Позивачем отримано "Постановление от 17 апреля 2014 года № 26 ТВ 473513 о наложении административного штрафа" (далі - постанова від 17 квітня 2014 року).

Позивач листом від 23 червня 2014 року № 3895 повідомив ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що постанова від 17 квітня 2014 року є недійсною та не створює правових наслідків.

До Нацкомфінпослуг 21 липня 2014 року (вх. № К-5535) надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 щодо невиконання позивачем зобов'язань за № АС/3712000 та порушення норм законодавства у сфері фінансових послуг.

Згідно з п.п. 10, 12 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до пп. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2014 року на адресу позивача Нацкомфінпослуг направлено вимогу № 7789/13/8, якою зобов'язано позивача протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги надати на адресу Нацкомфінпослуг письмове роз'яснення стосовно порушеного заявником питання та вичерпний пакет документів за цією справою, у тому числі, копію полісу, повідомлень, заяв, довідок, запитів, листування, актів та інших наявних у справі документів.

Згідно з п. 1.11, п. 4.2, п. 4.10 п. 4.14 Положення № 2319, посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.

Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.

Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.

У разі виявлення порушення законодавства про фінансові послуги під час проведення перевірки (інспекції) акт про правопорушення складається не пізніше п'яти робочих днів після підписання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта перевірки (інспекції).

У разі порушення справи про правопорушення щодо відсутності особи за місцезнаходженням відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах (переліках), акт про правопорушення складається на підставі акта про відсутність особи за таким місцезнаходженням.

Керівник або уповноважений представник особи має право подати на розгляд справи про правопорушення письмові пояснення (заперечення) разом із документами, на яких вони ґрунтуються. Письмові пояснення в обов'язковому порядку долучаються до матеріалів справи про правопорушення.

Керівник або уповноважений представник особи при розгляді справи про правопорушення має право: знайомитися з усіма матеріалами, які є у справі про правопорушення; бути присутнім при розгляді справи про правопорушення; надавати пояснення (у тому числі письмові), заявляти клопотання по суті виявленого порушення.

У ході розгляду скарги Нацкомфінпослуг встановлено, що 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 подано позивачу заяву про виплату матеріального збитку у зв'язку із настанням 03 квітня 2014 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої пошкоджено ТЗ. Разом із заявою подано копії всіх необхідних документів, передбачених ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до рахунку-фактури фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 07 квітня 2014 року № ХК-0000036, розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого ТЗ, становить 20390,20 грн.

Листом від 23 червня 2014 року № 3895 позивачем повідомлено ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки у позивача відсутні документи від Державтоінспекції України щодо ДТП, а постанова від 17 квітня 2014 року є недійсною та не створює правових підстав.

Представником ОСОБА_2 подано до Нацкомфінпослуг лист Державтоінспекції України від 09 липня 2014 року № 4/3-1888, у якому зазначено, що згідно з наявними даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи "ДТП", 03 квітня 2014 року сталося зіткнення двох автомобілів DAEWOO NEXIA, д.р.н. НОМЕР_2, та ТЗ. Стосовно водія автомобіля DAEWOO NEXIA, д.р.н. НОМЕР_2, складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 498212, який разом з оформленими матеріалами ДТП у подальшому направлено до Ялтинського суду для прийняття рішення.

Позивач у позові зазначив, що відповідно до ч. 3 п. 6.1. наказу Міністерства внутрішніх справ від 26 лютого 2009 року № 77 "Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", одночасно на місці оформлення відповідних документів про адміністративні правопорушення водіям видаються довідки (зразок належним чином оформленої довідки міститься в додатках) про пошкодження транспортних засобів.

Тобто, фактично вище зазначена довідка видана органами МВС України, а постанова від 17 квітня 2014 року - органами МВС Росії, що унеможливлює видачу даної довідки учасникам ДТП органами МВС України безпосередньо на місці події та не може підтверджувати реальне засвідчення даної пригоди органами МВС України. Крім того, вище зазначена довідка не відповідає встановленій формі та не має серійного номеру.

Суд скептично ставиться до вище викладених доводів позивача, оскільки відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як з'ясовано судом, позивач 04 квітня 2014 року отримав пояснення ОСОБА_4 про ДТП, що сталася 03 квітня 2014 року. Крім того, представник позивача 04 квітня 2014 року провів огляд пошкодженого ТЗ, що підтверджується складеним протокол огляду транспортного засобу від 04 квітня 2014 року.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивача належним чином повідомлено про настання страхового випадку.

До того ж, позивачу надано постанову від 17 квітня 2014 року, видану співробітниками ДАІ АР Крим.

Згідно з ч. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої ст. 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач листом від 23 червня 2014 року № 3895 (далі - рішення) повідомив ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що постанова від 17 квітня 2014 року є недійсною та не створює правових наслідків

Разом з тим, суд не погоджується із вище викладеними доводами позивача, оскільки постанову від 17 квітня 2014 року не визнано у судовому порядку не дійсною, а тому рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованим.

Крім того, згідно з ч. 33-1.2 ст. 33, ч. 34.1 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ МВС України зобов'язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров'я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.

Зазначені в цьому пункті документи надаються безоплатно.

Строк надання такої інформації (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати 30 днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ).

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Ялтинського суду та до Державтоінспекції МВС про встановлення всіх обставин виникнення страхового випадку.

Таким чином, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно встановлено, що зі сторони позивача наявні порушення норм законодавства, а тому оскаржуване розпорядження є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання нечинним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин