Постанова № 45362449, 19.06.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року Чернігів Справа № 825/1489/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Хоботні Є.А.,

за участю представника позивача Сторожевої Е.В., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг в розмірі 8891,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перебував на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості з 08.08.2006 по 28.03.2007 та з 18.08.2009 по 12.07.2013, як безробітний, та отримував соціальні послуги та забезпечення. Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення було встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в позивача був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Тобто, відповідач приховав факт свого відношення до категорії зайнятого населення, в зв'язку з чим йому незаконно було виплачено допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійного навчання, компенсація витрат на проїзд до місця проходження та у зворотному напрямку, а також понесені витрати на навчання в загальному розмірі 8891,55 грн., які в добровільному порядку не повернуті відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав повністю та пояснив, що він дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але підприємницькою діяльністю не займався та не отримував доходу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2006 та 18.08.2009 відповідач звертався з заявами до позивача, в яких просив надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при цьому, зазначив, зокрема, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 9, 10).

На підставі вказаних заяв позивачем 08.08.2006 та 18.08.2009 було надано відповідачу статус безробітного, про що видані відповідні накази (а.с. 7, 8).

За період перебування відповідача на обліку в статусі безробітного йому було виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 6525,30 грн., матеріальну допомогу в період професійного навчання в розмірі 265,92 грн., компенсацію витрат на проїзд до місця проходження та у зворотному напрямку в розмірі 126,00 грн., а також понесені витрати на навчання в розмірі 1762,65 грн.

Пунктом 18 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з абазом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

При перевірці позивачем обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачу, було встановлено, що з 24.01.2003 по 09.02.2015 відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Даний факт підтверджується копією акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення № 174 від 27.03.2015, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13-15).

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

15.04.2015 відповідачу було направлено лист № 05/1668 (а.с. 26), яким запропоновано в добровільному порядку повернути отримані кошти в розмірі 8891,55 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем вказаних грошових коштів.

Таким чином, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 8891,55 грн., які були безпідставно виплачені відповідачу, оскільки відповідач приховав відомості, що він відносився до категорії зайнятого населення, тобто не був безробітним в той час, коли формально перебував у такому статусі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов Чернігівського міського центру зайнятості підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського міського центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, р/р 37171300901002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг в розмірі 8891 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих