Постанова № 45362180, 16.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2015 р. № 820/4862/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Скульського С.І.,

представника відповідача - Куроп'ятник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000152220 від 04.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", з питання дотримання вимог податкового законодавства п взаємовідносинам з ТОВ "Грандпроектбізнес" за вересень 2014 року, з ТОВ "Енергія" за серпень 2014 року, з ТОВ "Вайтон Транс" за серпень, жовтень 2014 року, з ТОВ "Рейвік ЛТД" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000152220 від 04.03.2015 року. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем порушення є висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами. Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000152220 від 04.03.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.06.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.06.2015 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинам із контрагентами. Позивачем до перевірки не надано специфікацій, сертифікатів відповідності товару. Крім того, товар отриманий позивачем в ході господарських операцій із ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Роквел" та ТОВ "Поларіс Груп" знаходиться на складі позивача, тобто не використовується в господарський діяльності підприємства. У зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Грандпроектбізнес" за вересень 2014 року, з ТОВ "Енергія" за серпень 2014 року, з ТОВ "Вайтон Транс" за серпень, жовтень 2014 року, з ТОВ "Рейвік ЛТД" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт. № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість всього на суму 827961 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000152220 від 04.03.2015 року.

З дослідженого акту перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Транс" та відсутність мети придбання ТМЦ у ТОВ "Рейвік ЛТД", ТОВ "Вайтон Транс".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 71.20 технічні випробування та дослідження; 33.11 ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 устаткування та монтаж машин і устаткування.

Крім того, позивач має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №861.11.63-31.62.3.

Так, на виконання власної господарської діяльності позивачем укладено договори з ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Транс" та ТОВ "Рейвік ЛТД".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпроектбізнес" (продавець) 08.04.2014 року укладено договір №15/07-14. За умовами укладеного договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, відповідно до специфікацій, що є частиною договору.

Реальність виконання умов укладеного правочину від 08.04.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: специфікацією № 3, № 4, №5, №6, №7, №8, №9, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписками з банку.

Також, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейвік ЛТД" (продавець) 05.05.2014 року укладено договір №36/05, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити його.

На підтвердження виконання умов зазначеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та виписки із банку.

Судом встановлено, що 01.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайтон Транс" укладено 18/08-14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити його

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.08.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: специфікацією №1, №2, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписками з банку.

Переміщення товару здійснювалось на підставі договору з надання послуг по перевезенню вантажів №6, що укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничим підприємство "Ременергокомплект" разом із додатковими угодами. Виконання умов вказаного договору підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт та виписками з банку.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні ресурси для зберігання придбаного товару, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень від 03.01.2014 року, промислових приміщень від 29.11.2013 року, договором оренди № 9 від 01.9.2012 року разом із актами прийому-передачі нежитлових приміщень.

Крім того, у підтвердження наявності придбаного товару на складі позивачем надано до матеріалів справи інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", також даний факт підтвердив і контролюючий орган у акті перевірки.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням на перевірку первинних документів також не підтвердження подальшого використання придбаної продукції слід вважати недоведеним.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, виписками із банку, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України , а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання представника відповідача в акті перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року на те, що ним отримано від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області акт про результати камеральної перевірки ТОВ "Рейвік ЛТД", від ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Грандпроектбізнес", а також від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформації по ТОВ "Вайтон Гранс" по взаємовідносинам із платниками податків за серпень 2014 року, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що фактично ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Гранс", ТОВ "Рейвік ЛТД" не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку досліджені не були, а тому лише зазначені акти та інформація не можуть свідчити про нереальність правовідносин між позивачем та ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Гранс", ТОВ "Рейвік ЛТД", зауважень до первинної документації наданої позивачем під час проведення перевірки чи про їх недостатність відповідачем в акті перевірки не зроблено.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладена в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкового повідомлення - рішення №0000152220 від 04.03.2015 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000152220 від 04.03.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22.06.2015 року.

Суддя С.О. Чудних