Постанова № 45361936, 17.06.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/572/15

17 червня 2015 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Таргоній А. В.,

за участю:

представника позивача - Тарасюк Р.В., Савонік Н.І.

представника відповідача - Босик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" з позовом до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 року №0010701700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" у сумі 34 385,53 грн., з яких: 582,59 грн. - за основним платежем; 33 802,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.10.2012 по 31.12.2013, відповідно з яким податковим органом було встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в результаті порушень податкового законодавства за вересень-грудень 2013 року.

Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 582,59 грн. за період з вересня 2013 року по грудень 2013 року включно. Перевіркою повноти відображення у звітності сум винагород, нарахованим фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено порушення ст.4, ч.1 п.1 ст.7, п.8 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ, а саме виплата доходів по фізичній особі ОСОБА_6, відображено як заробітна плата найманим працівникам.

Таким чином, за результатом перевірки позивача податковим органом зроблений висновок про порушення п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п.3.1.13 розділу ІІІ Прядку складання та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА від 24.12.2010 №1020, а саме подача податкових розрахунків 1-ДФ за 2 квартал 2012 року, 4 квартал 2013 року у перекрученому вигляді та не в повному обсязі та несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасна подача платіжних доручень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 582,59 грн. за період з вересня 2013 року по грудень 2013 року включно є безпідставним, а застосування до позивача штрафної санкції на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України в розмірі 33 802,94 грн. за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб є протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Вказує, що гр. ОСОБА_6 перебувала з позивачем у трудових відносинах на підставі укладеного 06.09.2013 року строкового трудового договору, а тому висновок про порушення ст.4, ч.1 п.1 ст.7, п.8 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ, а саме виплата доходів по фізичній особі ОСОБА_6, відображено як заробітна плата найманим працівникам, а не як винагорода за цивільно-правовим договором є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується матеріалами справи. Окрім того, позивач не погоджується з доводами відповідача, що розмір штрафної (фінансової) санкції повинен застосовуватись за кожен факт не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, оскільки факту повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, то і застосування штрафної (фінансової) санкції по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб з 29.01.2012 по 31.12.2013 та за період з листопада 2012 по грудень 2013 року є безпідставним. З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 наказом №33 від 12.03.2013 року прийнята на посаду комірника з окладом згідно штатного розміру 1500 грн. Наказом №77 від 05.09.2013 року звільнена з посади за згодою сторін. Згідно типового трудового договору від 06.09.2013 року прийнята на роботу терміном з 06.09.2013 по 12.12.2013 року. Винагорода за цивільно-правовим договором складає 1500 грн. Згідно даних книги нарахування заробітної плати ОСОБА_6 нараховано відповідно винагороди за цивільно-правовим договором за вересень 2013 - 1250 грн., жовтень 2013 - 1500 грн., листопад 2013 - 1500 грн., грудень 2013 - 887,44 грн. Зокрема, при оподаткуванні заробітної плати ОСОБА_6 місячний оподатковуваний дохід зменшено на розмір соціальної пільги відповідно до п.п.169.1.2 п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України, тоді як з 06.09.2013 року вона працювала по трудовому договору і отримувала доходи по цивільно-правовій угоді. Таким чином, позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 582,59 грн. Тому в перевіряємий період позивачем податок на доходи фізичних осіб перераховувався несвоєчасно, чим було порушено п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Просив суд відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи, покази свідка та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" є юридичною особою, що зареєстрована 29.10.2012 року в Корецькій районній державній адміністрації Рівненської області, з 30.10.2012 року взято на податковий облік у органах державної податкової служби.

У листопаді-грудні 2014 року на підставі направлень від 24.11.2014 року № 196, 197, 198 та відповідно до наказів Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 21.11.2014 року №249 та від 28.11.2014 №254, посадовими особами податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2012 по 31.12.2013(акт перевірки №562/22-42/37344286 від 09.12.2014 року).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п.3.1.13 розділу ІІІ Прядку складання та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА від 24.12.2010 №1020, а саме: встановлено подачу податкових розрахунків 1-ДФ за 2 квартал 2012 року, 4 квартал 2013 року у перекрученому вигляді та не в повному обсязі;

п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.168.1 ст.168 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасна подача платіжних доручень;

п.п.14.1.54, 14.1.56, 14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.2. п.164.2, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.17.1 ст. 171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 582,59 грн., у т.ч.: за вересень 2013 - 103,74 грн., за жовтень 2013 - 174,60 грн., за листопад 2013 - 174,60 грн., за грудень 2013 - 129,65 грн.

Як вже йшлося, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що гр. ОСОБА_6 з 06.09.2013 року працювала по трудовому договору і отримувала доходи по цивільно-правовій угоді, тому позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 585,59 грн.

Таким чином, у ході перевірки позивача податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що в свою чергу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся.

За результатами перевірки позивача Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року №0010701700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" у сумі 34 385,53 грн., з яких: 582,59 грн. - за основним платежем; 33 802,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Як встановлено судом, при проведенні перевірки посадовими особами було встановлено, що при оподаткуванні заробітної плати працівнику ОСОБА_6 місячний оподатковуваний дохід зменшено на розмір соціальної пільги відповідно до п.п.169.1.2 ст.169 Податкового кодексу України, тоді як з 06.09.2013 року вона працювала по трудовому договору, і на думку контролюючого органу отримувала винагороду по цивільно-правовому договору. Отже, в порушення вимог чинного законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати у періоді, що перевірявся, не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 582,59 грн.

Окрім того, як слідує з акта перевірки у періоді з 22.11.2012р. по 31.12.2013р. ТОВ «Поліський стандарт» нараховано орендної плати за користування паями в сумі 871 361,00 грн. Орендодавцям виплачено 845 532,33 грн. орендної плати. Сальдо по субрахунку 655 «оренда паїв» станом на 01.01.2014р. становить К-т 22828,67 грн. (2,6 відсотка від нарахованої суми).

Податок на доходи фізичних осіб із оренди паїв (оренди майна) за перевіряємий період складає 130704,16 грн. в т.ч. 127305,85 грн. за фактично виплачену орендну плату за паї. Фактично перераховано до бюджету 100 000,00 грн. Кредитове сальдо по податку на доходи фізичних осіб по заключних договорах станом 31.12.2013р. становить к-т 30704,16 грн. в т.ч. термін сплати податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2013р. -27305,85 грн.

Отже, в порушення п.п.168.1.1., п.п.168.1.2, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб в перевіряємий період перераховувався несвоєчасно, платіжні доручення по сплаті податку з доходів фізичних осіб з орендної плати за земельні ділянки (пай) подавались несвоєчасно, а саме: утриманий податок з доходів фізичних осіб за грудень 2013 року в сумі 27305,85 грн. (строк сплати - 31.12.2013р.), фактично перераховано і подано платіжне доручення 31.01.2014р. в сумі 27305,85 грн. Тому, позивачем несвоєчасно сплачувався податок на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Враховуючи момент виникнення спірних правовідносин, щодо них застосовуються положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання у даній сфері.

Відповідно до статі 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю може бути реалізовано шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, і Кодексом законів про працю України визначено трудовий договір, як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк (безстроковий трудовий договір).

Відповідно до частини 2 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 наказом №33 від 12.02.2013 року прийнята на посаду комірника, з окладом згідно штатного розпису 1500 грн. Наказом №77 від 05.09.2013 року звільнена з посади за згодою сторін.

06 вересня 2013 року між ТОВ «Поліський стандарт» в особі виконавчого директора Власюка В.В. (Роботодавець) та громадянкою ОСОБА_6 (Працівник) був укладений строковий трудовий договір, термін дії якого з 06 вересня 2013 року до 12 грудня 2013 року.

Згідно пп.2.2.1 п.2.1 даного договору ОСОБА_6 зобов'язувалася виконувати роботу, передбачену трудовим договором, завданнями роботодавця та посадовою інструкцією та виконувати Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 4.1 даного договору передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється посадовий оклад (тарифна ставка) у розмірі 1500 грн. на місяць.

06 вересня 2013 року внесено запис в трудову книжку ОСОБА_6 проте, що вона прийнята на роботу в ТОВ «Поліський стандарт» на посаду комірника (наказ №78 від 05.09.2013р.)

Дані обставини були підтверджені також показами допитаного у судовому засіданні свідка - ОСОБА_6, яка вказала суду, що з 06.09.2013 по 12.12.2013 року дійсно працювала на підприємстві позивача на підставі укладеного строкового трудового договору та отримувала обумовлену трудовим договором заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що гр. ОСОБА_6 перебувала з позивачем в трудових відносинах і отримувала винагороду, у вигляді заробітної плати, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно пп.169.2.1, пп. 169.2.2 п.169.2 статті169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, системний аналіз положень Податкового кодексу України та Кодексу законів про працю України дає суду підстави для висновку, що позивач правомірно при оподаткуванні заробітної плати ОСОБА_6 місячний оподатковуваний дохід зменшив на розмір наданої соціальної пільги. Окрім того, відповідачем помилково визначено заробітну плату гр. ОСОБА_6, яка працювала на підставі строкового трудового договору як винагороду за цивільно-правовим договором, оподаткування якої має відмінності від оподаткування заробітної плати.

На підставі наведеного, судом встановлено, що позивачем не було занижено податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати гр. ОСОБА_6 за період з вересня 2013 по грудень 2013 року в розмірі 582,59 грн., тому податкове повідомлення-рішення в частині визначення основного зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 582,59грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1456,94 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, як вбачається з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, доходи за ознакою «106» відображені позивачем в податковій звітності за ІУ квартал 2013 року, який був поданий 07.02.2014 року до Гощанської ОДПІ. Згідно даних розрахунків позивач у ІУ кварталі 2013 року виплатив дохід (орендну плату) на загальну суму 644781,73 грн. Податок на доходи фізичних осіб з даного доходу склав 96717,26 грн. Судом встановлено, що позивачем у ІУ кварталі 2013 року нарахував та сплатив до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 100000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №319 від 29.08.014, №358, 359 від 27.09.2013, №561, 562 від 28.10.2013, №634, 635, 636 від 26.12.2013 року.

Отже, позивачем було виконано приписи податкового законодавства, своєчасно та в повному обсязі сплачено податок з доходів фізичних осіб з фактично виплаченої орендної плати за землю.

Щодо застосування до позивача штрафної санкції на підставі п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України в розмірі 32 346,09 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку штрафних санкцій та пені до спірного податкового повідомлення з податку на доходи фізичних осіб за період з 29 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року відповідач, керуючись абз.3 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, нарахував штрафну санкцію в розмірі 25%, 50% та 75% від суми заниження - 582 грн. 59 коп. на загальну суму 32 346,09 грн. за кожен факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012, грудень 2012, січень 2013, березень 2013, травень 2013, листопад 2013.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений представництво розділом IV цього Кодексу , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу .

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до п. 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. А загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.2 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як встановлено судом, ТОВ «Поліський стандарт» за періоди з 29.10.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, було самостійно утримано (нараховано) податок з доходів фізичних осіб, відповідно до поданих податкових розрахунків форми № 1ДФ за 4 квартал 2012 року та за 1-4 квартали 2013 року. Проведеною перевіркою порушень щодо своєчасності подачі податкових розрахунків № 1-ДФ не встановлено.

Отже, зазначене дає суду підстави для висновку, що задекларована позивачем сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб є узгодженою та підлягала сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 14.1.153 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога -письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів п. 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 , 54.3.2 , 54.3.4 , 54.3.5 , 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених - розділом IV цього Кодексу .

Згідно абзацу восьмого п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, передбачені вказаним пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Отже, штрафна санкція передбачена п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума ПДФО не перераховується взагалі, або перераховується лише частково. При цьому, неперерахування такого податку спричинена помилками у визначенні суми ПДФО, і не пов'язане із несвоєчасністю перерахування такого податку.

При цьому, у п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України немає посилань на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, натомість йдеться по несплату ПДФО, як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України.

Як встановлено судом, податковим органом не було встановлено фактів ненарахування, неутримання та/або несплата/неперерахування ПДФО (в тому числі в обсягах менших, ніж передбачено податковим законодавством) позивачем до або під час виплати доходу на користь його працівників. Проведеною перевіркою встановлено лише факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року, травень 2013 року, листопад 2013 року. Даний факт був визнаний позивачем.

Проте, враховуючи узгодженість податкових зобов'язань позивача у зв'язку з підтвердженим перевіркою своєчасним поданням податкових розрахунків форми №1-ДФ за 2012 рік та 2013 рік, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків повинна виноситись податкова вимога.

Разом з тим, відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як податковий агент з податку на доходи фізичних осіб, за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, повинен нести відповідальність у межах ст.126 Податкового кодексу України

Отже, податковим органом змінено підстави застосування штрафних санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків на підставі ч.1 п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу встановленого правопорушення.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.14.1.54, 14.1.56, 14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 статті 163, п.п.164.2.2. п.164.2, п.167.1 статті 167, п.п.168.1.1 п.168.1 статті 168, п.17.1 статті 171, п.176.2 статті176 Податкового кодексу України, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 582,59 грн., у т.ч.: за вересень 2013 - 103,74 грн., за жовтень 2013 - 174,60 грн., за листопад 2013 - 174,60 грн., за грудень 2013 - 129,65 грн. є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Поряд з обумовленим, постановою Кабінету Міністрів України №160 від 21.05.2014 року утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Також, постановою Кабінету Міністрів України №311 від 06.08.2014 року утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком № 1 та реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком №2. З названих додатків вбачається, що Гощанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована у Гощанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Тому, суд допустив процесуальну заміну відповідача на його правонаступника - Гощанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 182,70 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 17.12.2014 року №0010701700, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 34385,53 грн., з яких: 582,59 грн. - за основним платежем; 33802,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 09.12.2014 року №562/22-47/37344286.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 червня 2015 року.