Постанова № 45361843, 15.06.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1528/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Терези Ю.О.,

представника відповідача - Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" /далі - позивач, ТОВ "Глобинський переробний завод"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 №0001332202/821.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ТОВ "Глобинський переробний завод" податку на додану вартість на загальну суму 226161 грн 41 коп. за результатами господарських операцій з ТОВ "Гранд Ішим", оскільки податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції підтверджено первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що в ході проведення перевірки не підтверджено факт поставки товару від ТОВ "Гранд Ішим" до ТОВ "Глобинський переробний завод", враховуючи висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 08.09.2014 № 173/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим", а також відсутність документів, що підтверджують походження та якість поставленого товару. За таких обставин формування позивачем податкового кредиту за результатами зазначених господарських операцій є безпідставним /том 1 а.с. 158 - 161/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ТОВ "Глобинський переробний завод" зареєстроване як юридична особа 15.10.1999, ідентифікаційний код 30547403 /том 1 а.с.150-152/, а також як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 200035563 /том 1 а.с. 181/.

З 27.10.2014 по 07.11.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань взаємовідносин з ТОВ "Гранд Ішим" за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №2683/16-03-22-02-12/30547403 від 13.11.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1., п.198.4., п.198.6. ст. 198, п.201.4., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 226161 грн 41 коп., в тому числі за липень 2014 року на суму 226161 грн 41 коп. /том 1 а.с. 15-24/.

На підставі акту перевірки, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.02.2015 № 150/10/16-31-10-04-11 про результати розгляду скарги /том 1, а.с. 30 - 36/, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001332202/821 від 04.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 282701 грн 76 коп., в тому числі 226 161 грн 41 коп. - за основним платежем, 56 540 грн 35 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1 а.с. 27/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.04.2015 № 8552/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /том 1 а.с.38 - 42/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0001332202/821 від 04.03.2015, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 226 161 грн 41 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 56 540 грн 35 коп. є висновок акту перевірки №2683/16-03-22-02-12/30547403 від 13.11.2014 про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 226 161 грн 41 коп. у зв'язку із формуванням податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ "Гранд Ішим" щодо поставки сої за липень 2014 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

В силу приписів пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно із пунктом 11 підрозділу ІІ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також суд враховує, що частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У свою чергу відповідно до положень частин 1, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо сума ПДВ перевищує 10 000 грн, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 04.07.2014 між позивачем та ТОВ "Гранд Ішим" укладено договір поставки № 13/07/2014-С, відповідно до якого ТОВ "Гранд Ішим" (постачальник) зобов'язувався поставити у власність ТОВ "Глобинський переробний завод" (покупець), який у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити, товар: сою врожаю 2013 року насипом /том 1 а.с. 112-116/.

Згідно із додатками № 1, № 2 до договору поставки від 04.07.2014 та 09.07.2014, які є невід'ємною частиною договору, сторони домовилися щодо поставки двох партій сої у кількості 100 тон (+/- 10%) кожна на умовах DAP (поставка до місця призначення ТОВ «Глобинський переробний завод», що знаходиться за адресою м. Глобине, вул. Карла Маркса, 203) /том 1 а.с. 115 - 116/.

Поставка товару (сої) згідно умов договору оформлена видатковими накладними № 607 від 08.07.2014, № 733 від 13.07.2014, № 704 від 09.07.2014, № 717 від 10.07.2014 /том 1 а.с. 117 - 120/.

ТОВ "Гранд Ішим" видано позивачу також податкові накладні № 83 від 08.07.2014, № 84 від 09.07.2014, № 93 від 10.07.2014, № 108 від 13.07.2014 на загальну суму 1356968 грн 41 коп., в тому числі ПДВ - 226161 грн 41 коп. /том 1 а.с. 121-124/.

Податкові накладні, видані ТОВ "Гранд Ішим", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних /том 1 а.с. 232 - 233/.

ТОВ "Гранд Ішим" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особа та платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.08.2014) / том 3 а.с. 135 - 137, 220 - 223/.

Розрахунки за отриманий товар позивачем підтверджуються відповідними платіжними дорученнями /том 1 а.с. 182 -184/.

За умовами договору № 13/07/2014-С від 04.07.2014, додатків № 1, № 2 поставка товару здійснюється Постачальником (пункт 5.1. договору) на умовах DAP (поставка до місця призначення ТОВ «Глобинський переробний завод», що знаходиться за адресою м. Глобине, вул. Карла Маркса, 203) Інкотермс 2010 (пункт 2 додатків).

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати за умовами поставки DAP Інкотермс 2010 - «Delivered At Point» («Поставка у пункті» найменування місця призначення) на продавця покладаються зобов'язання нести усі витрати і ризики, пов'язані із транспортуванням товару до місця призначення.

Факт транспортування товару від ТОВ "Гранд Ішим" до позивача підтверджено товарно-транспортними накладними /том 1 а.с. 125-132/.

Посилання відповідача на те, що відповідно до бази даних ДАІ МВС України АІС "Автомобіль" станом на 08.09.2014 за ТОВ "Гранд Ішим" транспортних засобів не зареєстровано, що свідчить про відсутність поставки, суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не забороняє для виконання договірних зобов'язань залучати перевізників, при цьому суд зауважує, що у товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалася поставка, в якості перевізників зазначено не ТОВ "Гранд Ішим", а інші особи.

Суд також враховує, що прибуття на територію ТОВ "Глобинський переробний завод" автомобілів із соєю від ТОВ "Гранд Ішим" зафіксовано у Журналі обліку автотранспорту, який завозить і вивозить з ТОВ «Глобинський переробний завод» продукцію /том 3 а.с. 161 -169/ та Журналі реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах /том 2 а.с. 34/.

Господарську операцію з придбання сої у ТОВ "Гранд Ішим" відображено позивачем у бухгалтерському обліку, про що свідчить картка рахунку 201 за липень 2014 року /том 1 а.с.188 - 193/, форма 36 «Кількісно-якісний облік» /том 3 а.с. 159 -160/, звіт по проводках за липень 2014 року в розрізі контрагента ТОВ "Гранд Ішим" /том 3 а.с. 127/.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні та матеріалів справи судом встановлено, що соя придбавалася позивачем у ТОВ "Гранд Ішим" з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме, виготовлення олії з отриманням побічних продуктів - шроту соєвого та соєвої оболонки, які в подальшому реалізовувались іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується наявними у справі копіями договорів, видаткових накладних щодо поставки товарів, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдовими відомостями /том 2 а.с. 122-250, том 3 а.с. 1-111, 170-199/.

Суд бере до уваги, що позивач є власником комплексу з переробки сої, право власності на який підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.06.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22756207 /том 2 а.с. 11-13/.

Посилання в акті перевірки на відсутність документів, які засвідчують походження та якість одержаної від ТОВ "Гранд Ішим" сої, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач має власну виробничу лабораторію, атестовану на проведення вимірювань, в тому числі насіння сої, призначеного для використання на продовольчі, кормові та технічні цілі, що підтверджується рішенням Кременчуцької філії Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 30.12.2013 № 05-6-19/2515 про атестацію лабораторії, свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії від 30.12.2013 № 0502 КФ, виданого 30.12.2013 та чинного до 29.12.2016, додатками до свідоцтва, якими визначено галузі атестації лабораторії /том 2 а.с. 35 - 42/.

ТОВ «Глобинський переробний завод» затверджено Положення про виробничу лабораторію та паспорт виробничої лабораторії /том 2 а.с. 43-115/.

Зазначеною виробничою лабораторією здійснено аналіз якості сої, придбаної у ТОВ "Гранд Ішим", що підтверджується, зокрема, реєстрами ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку /том 2 а.с. 116-121/.

Таким чином ненадання ТОВ «Гранд Ішим» документів щодо якості сої не свідчить про неможливість прийняття та використання у господарській діяльності сої позивачем, який має власні потужності для визначення якості сої. Також суд враховує, що позивач не має обов'язку контролювати господарські відносини ТОВ «Гранд Ішим» з іншими контрагентами та з'ясовувати походження товару, який постачається.

Судом встановлено, що позивач при виборі контрагента дотримався принципу обачності, отримавши документи, що свідчать про реєстрацію ТОВ «Гранд Ішим» в якості юридичної особи та платника ПДВ /том 3 а.с. 213 - 220/, крім того, згідно пояснень представника позивача, перевірив інформацію щодо ТОВ "Гранд Ішим" на офіційному сайті Державної фіскальної служби України. З'ясування інших обставин господарської діяльності контрагента знаходиться поза межами правових можливостей позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Гранд Ішим" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, мали зв'язок із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що основною підставою для висновку акту перевірки №2683/16-03-22-02-12/30547403 від 13.11.2014 про непідтвердження господарських операцій позивача із ТОВ "Гранд Ішим", а відтак і відсутність права позивача на формування податкового кредиту, слугував акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 08.09.2014 № 173/14-02-22-01/38969270 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" /том 1 а.с. 170 - 176/.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно із пунктом 7 Порядку за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Відтак акт про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо факту здійснення або відсутності господарських операцій, правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів.

Згідно висновку акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності та відсутністю ТОВ «Гранд Ішим» за місцезнаходженням неможливо провести зустрічну звірку, а отже, неможливо підтвердити (спростувати) факт реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за червень-липень 2014 року. Таким чином зазначений акт свідчить саме про неможливість підтвердження господарських операцій ТОВ "Гранд Ішим", а не про відсутність таких операцій.

За таких обставин покладення відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ішим" в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставним.

Крім того, із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже доводи, якими контролюючий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001332202/821 від 04 березня 2015 року є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0001332202/821 від 04 березня 2015 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 грн 20 коп.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001332202/821 від 04 березня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (ідентифікаційний код 30547403) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол