Постанова № 45361760, 19.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2855/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Дубовик Г.В.,

за участі:

представника позивача - Клименко С.А.(за довіреністю),

представника відповідачів - Пятниченко А.О.(за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютор Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютор Сервіс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0003822202 про збільшення суми грошового зобов'язання (податок на прибуток) та штрафними санкціями у розмірі 120 674,00 та зобов'язання зарахувати сплачену суму грошового зобов'язання та штрафні санкції у розмірі 120 674,00 грн. у рахунок податку на прибуток.

В судових засіданнях на підставі ст. 52 КАС України в якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої податковим органом складено акт перевірки № 115/15-52-22-02/30087646/6229 від 24.11.2014 року, та на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0003822202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (податок на прибуток) та штрафні санкції у розмірі 120 674,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 06.11.2014 року № 1634, 1635, 1636, 1637, 1638, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, та наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 06.11.2014 року № 1630, проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану графіка.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 115/15-52-22-02/30087646/622 від 24.11.2014 року "Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року (т.1 а.с.10-32), висновком якого встановлено порушення з боку позивача п.п.138.1, п. 138.2, п.п.138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що виразилось в заниженні податку на прибуток в сумі 80449,0 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 80449,0 грн. (т.1 а.с.32).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0003822202, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податок на прибуток у розмірі 120 674,00, з яких 80449 грн. - за основним платежем та 40225 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.46).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" оскаржило його в судовому порядку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно довідки АА № 803956 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.2 а.с.13).

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем до складу витрат було включено витрати, які не підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме звітами змісту та обсяги наданих маркетиновиг послуг, послуг по передпродажній підготовці та послуг по просуванню товарів на суму 423415,0 грн., а саме відповідно до даних ж/о по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" отримано маркетингових послуг, послуг по передпродажній підготовці та послуг по просуванню товарів на загальну суму 423415,0 грн., а саме: від ТОВ «Копійка-трейд» на суму 23863, 0 грн., ТОВ «Копійка-Р» на суму 20233,0 грн., ТОВ «Копійка-центр» на суму 208253,0 грн., ТОВ ВКФ «Медпрепарати» на суму 45007,0 грн.; ПП «Сеть аптек» на суму 10791,0 грн., ПП «Таврія плюс» на суму 15268,0 грн.

Згідно акту перевірки, до перевірки не були надані звіти про зміст та обсяги проведення маркетингових досліджень, а також обсяги виконаних робіт по передпродажній підготовці товарів, що унеможливлює підтвердження факту виконання вказаних послуг.

Суд зазначає, що стаття 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає склад витрат та порядок їх визнання.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У відповідності до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як з'ясовано судом, між позивачем як постачальником та ТОВ «Копійка-трейд» як покупцем укладено договір поставки № 7733 від 01.06.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар (т.1 а.с.48).

У відповідності до п. 1.4 Договору покупець має право самостійно визначити необхідність проведення рекламних акцій (з просуванням як своїх магазинів, так і безпосередньо товару постачальника). Рекламні акції постачальника із просуванням товару в магазину покупця здійснюються тільки за погодженням з останнім шляхом укладання додаткових договорів, доповнень, угод, при цьому покупець залишає за собою право самостійно визначати необхідність і час проведення таких акцій (т.1 а.с.48).

31.12.2013 року сторонами договору: виконавцем - ТОВ «Копійка-Трейд» та замовником - ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" складено акт виконаних робіт (надання послуг) № 1119 (т.1 а.с.58) із найменуванням виконаних послуг - послуги з позиціювання продукції за грудень.

Суд, дослідивши договір поставки № 7733 від 01.06.2013 року та акт виконаних робіт (надання послуг) № 1119, акцентує увагу на тому, що за даним договором позивач є постачальником, однак згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 1119 від 31.12.2013 року за вказаним договором ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" вказаний як замовник.

З акту виконаних робіт (надання послуг) № 1119 від 31.12.2013 року слідує, що на замовлення позивача здійснено маркетингові послуги з позиціювання продукції, під яким слід розуміти маркетингове забезпечення товарові бажаного місця на ринку і у свідомості потенційних покупців (образ).

При цьому, до суду доказів того, що між ТОВ «Копійка-Трейд» та ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" укладено додатковий договір щодо рекламних акцій до договору поставки № 7733 від 01.06.2013 року до суду не надано.

26.06.2013 року та 24.07.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-Трейд» як виконавцем укладено договір про надання маркетингових послуг № 14789 та № 24079, згідно яких виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів місце для розміщення продукції замовника, яка поставляється виконавцю по окремим цивільно-правовим договорам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити вказану послугу на умовах та в строки, визначені даним договором (т.1 а.с.59-63).

Між сторонами договору: виконавцем - ТОВ «Копійка-Трейд» та замовником - ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" складено акти виконаних робіт (надання послуг) № 850 від 30.11.2013 року, № 752 від 31.10.2013 року, № 376 від 30.09.2013 року, № 207 від 31.08.2013 року, № 1 від 31.07.2013 року, № 64 від 31.07.2013 року(т.1 а.с.64-69).

Окрім того, між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-Трейд» як виконавцем укладено договір про надання маркетингових послуг від 24.07.2013 року № 24079, згідно яких виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів місце для розміщення продукції замовника, яка поставляється виконавцю по окремим цивільно-правовим договорам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити вказану послугу на умовах та в строки, визначені даним договором (т.1 а.с.70-71), за яким складено акти виконаних робіт від 30.11.2013 року: № 965, № 966, № 847, по виконаним послугам з позиціювання продукції за листопад; від 31.12.2013 року: № 1052, № 1053 по виконаним послугам з розміщення продукції замовника за грудень; № 748 від 31.10.2013 року по виконанню маркетингових послуг за жовтень; № 372 від 30.09.2013 року по виконанню маркетингових послуг за вересень; від 31.08.2013 року № 203 по виконанню маркетингових послуг; від 31.07.2013 року № 56 по виконаним послугам з розміщення продукції за липень (т.1 а.с. 73-81).

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що п. 2.1 вказаного договору передбачено, що виконавець розпочинає виконання передбачених договором послуг протягом 5 банківських днів з моменту виконання замовником п. 3.2 даного договору. Пунктом 3.2 вказаного договору зазначено, що оплата замовником послуг виконавця здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (т.1 а.с. 70).

Однак, позивачем жодних документів на підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором до суду не надано.

Окрім того, суд зазначає, що акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих маркетингових послуг.

01.06.2011 року між позивачем як постачальником та ТОВ «Копійка-центр» як покупцем укладено договір поставки № ПКу-99/0106-11 від 01.06.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар (т.1 а.с.82-83).

У відповідності до п. 1.4 Договору покупець має право самостійно визначити необхідність проведення рекламних акцій (з просуванням як своїх магазинів, так і безпосередньо товару постачальника). Рекламні акції постачальника із просуванням товару в магазину покупця здійснюються тільки за погодженням з останнім шляхом укладання додаткових договорів, доповнень, угод, при цьому покупець залишає за собою право самостійно визначати необхідність і час проведення таких акцій (т.1 а.с.48).

Виконавцем - ТОВ «Копійка-центр» та замовником - ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" складено акти виконаних робіт (надання послуг) № 6071 від 31.10.2013, № 6409 від 30.11.2013 року, № 6748 від 31.12.2013 року, від 31.07.2013 року № 5126, від 30.09.2013 року № 5837, від 31.08.2013 року № 5416, від 30.06.2013 року № 4843, від 31.05.2013 року № 4522, від 30.04.2013 року № 4199 із найменуванням виконаних послуг - послуги з позиціювання продукції, від 31.03.2013 року № 3911: послуги логістики; від 28.02.2013 року № 3560; від 31.01.2013 року № 3288 послуги з позиціювання продукції (т.1 а.с.85-96).

Суд, дослідивши вказаний договір поставки та акти виконаних робіт (надання послуг) встановив, що за даним договором позивач є постачальником, однак згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 1119 від 31.12.2013 року за вказаним договором ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" вказаний як замовник.

З актів виконаних робіт (надання послуг) слідує, що на замовлення позивача здійснено маркетингові послуги з позиціювання продукції, послуги логістики, однак, до суду доказів того, що між ТОВ «Копійка-центр» та ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" укладено додатковий договір щодо рекламних акцій до договору поставки № ПКу-99/0106-11 від 01.06.2013 року до суду не надано.

Крім того, вказані акти виконаних робіт не містять конкретизації відносно того, які саме послуги логістики та маркетингу було виконано.

01.01.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» укладено договір про надання маркетингових послуг № 5003-3422 (т.1 а.с.97-98), згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів місце для розміщення продукції замовника, яка поставляється виконавцю по окремим цивільно-правовим договорам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити вказану послугу на умовах та в строки, визначені даним договором, за яким складено акти виконаних робіт з маркетингових послуг: від 31.01.2013 року № 3319, від 28.02.2013 року № 3398, від 31.03.2013 року № 3641, від 30.04.2013 року № 3696, від 31.05.2013 року № 4259, від 30.06.2013 року № 4589, від 31.07.2013 року № 4996, від 31.08.2013 року № 5309, від 30.09.2013 року № 5615, від 30.09.2013 року № 5615, від 31.10.2013 року № 6163, від 30.11.2013 року № 6393, від 31.12.2013 року № 6649 (т.1 а.с.100-115).

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що п. 2.1 вказаного договору передбачено, що виконавець розпочинає виконання передбачених договором послуг протягом 5 банківських днів з моменту виконання замовником п. 3.2 даного договору. Пунктом 3.2 вказаного договору зазначено, що оплата замовником послуг виконавця здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Однак, позивачем жодних документів на підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором до суду не надано.

Окрім того, суд зазначає, що акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих маркетингових послуг. Тобто, з наданих актів виконаних робіт не вбачається, які саме маркетингові послуги надавались виконавцем договору.

01.01.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» укладено договір про надання маркетингових послуг № 4002-2322, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів місце для розміщення продукції замовника, яка поставляється виконавцю по окремим цивільно-правовим договорам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити вказану послугу на умовах та в строки, визначені даним договором (т.1 а.с.116-117), за яким складено акти виконаних робіт з маркетингових послуг: від 31.01.2013 року № 3318, від 28.02.2013 року № 3399, від 31.03.2013 року № 3642, від 30.04.2013 року № 3695, від 31.05.2013 року № 4260, від 30.06.2013 року № 4590, від 31.07.2013 року № 4995, від 31.08.2013 року № 5310, від 30.09.2013 року № 5616, від 31.10.2013 року № 6164, від 30.11.2013 року № 6392, від 31.12.2013 року № 6683 (т.1 а.с.120-131).

Згідно п. 2.1 вказаного договору передбачено, що виконавець розпочинає виконання передбачених договором послуг протягом 5 банківських днів з моменту виконання замовником п. 3.2 даного договору. Пунктом 3.2 вказаного договору зазначено, що оплата замовником послуг виконавця здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Однак, позивачем жодних документів на підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором до суду не надано.

Окрім того, суд зазначає, що акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих маркетингових послуг. Тобто, з наданих актів виконаних робіт не вбачається, які саме маркетингові послуги надавались виконавцем договору.

01.02.2013 року № 35618-12 між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» як виконавцем укладено договір про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується надати в мережі своїх магазинів послуги по вивченню споживчого попиту на продукцію замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані послуги на умовах та в терміни, визначеними даним договором (т.1 а.с.132-133), за яким складено акт виконаних робіт з маркетингових послуг: від 31.03.2013 року № 3727 з вивчення споживчого попиту на продукцію замовника (т.1 а.с.134).

26.06.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» як виконавцем укладено договір № 46729-14 про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується надати в мережі своїх магазинів послуги по вивченню споживчого попиту на продукцію замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані послуги на умовах та в терміни, визначеними даним договором (т.1 а.с.135-133), за яким складено акти виконаних робіт з маркетингових послуг: від 30.04.2013 року № 3798, від 30.06.2013 року № 4679 з вивчення споживчого попиту на продукцію замовника (т.1 а.с.137-138).

Пунктом 2 вказаних договорів передбачено, що виконавець надає послуги протягом терміну, обумовленого сторонами в п.1.2 Договору, за умовою оплати замовником, виставленого на підставі п.3.2 Договору рахунку.

Водночас, суд зазначає, що позивачем до суду рахунки на оплату послуг надані не були. При цьому, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на підприємстві жодні інші документи на підтвердження виконання договору від 01.02.2013 року № 35618-12 відсутні.

Також, суд зауважує, що вказаними документами не визначено форму, в якій мають бути відображені результати наданих послуг, та в матеріалах справи відсутні будь-які звіти з вивчення та з проведеного аналізу споживчого попиту на продукцію замовника.

Окрім того, суд зазначає, що акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих маркетингових послуг. Тобто, з наданих актів виконаних робіт не вбачається, які саме маркетингові послуги надавались виконавцем договору.

13.06.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» як виконавцем укладено договір № 6014-4533 про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів маркетингові послуги у відповідності із заявкою останнього, а замовник в свою чергу, зобов'язується оплатити надані послуги на умовах та в терміни, визначеними даним договором (т.1 а.с.139-140), за яким складено акти виконаних робіт від 30.06.2013 року № 4583, від 30.09.2013 року № 5627, від 31.07.2013 року № 5009, від 31.08.2013 року № 5321 (т.1 а.с.142-145).

При цьому, суд зазначає, що акти виконаних робіт по договору № 6014-4533 від 13.06.2013 року містять лише загальну назву наданих послуг - маркетингові. Натомість, п.1.3 даного Договору містить розширений перелік послуг, які розуміються під маркетинговими.

Крім того, за умовами даного договору виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів маркетингові послуги у відповідності із заявкою останнього. При цьому, позивачем доказів оформлення заявки замовником - позивачем до суду не надано.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що виконавець надає послуги протягом терміну, обумовленого сторонами в п.1.2 Договору, за умовою оплати замовником, виставленого на підставі п.3.2 Договору рахунку.

Водночас, суд зазначає, що позивачем до суду рахунки на оплату послуг надані не були. При цьому, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на підприємстві жодні інші документи на підтвердження виконання даного договору відсутні.

Також, вказаний договір передбачає, що під маркетинговими послугами по даному договору є, зокрема, розміщення інформації про виробника товару, про порядок його використання тощо.

Також, суд зауважує, що вказаними документами не визначено форму, в якій мають бути відображені результати наданих послуг, та в матеріалах справи відсутні будь-які звіти щодо виконання маркетингових послуг. Так, з матеріалів справи не вбачаєьбся, яким чином та на яких носіях було розміщено відповідну інформацію та яким чином інформовано позивача про виконані послуги.

29.07.2013 року та 21.08.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-центр» як виконавцем укладено договір № 29071 про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується надати в мережі своїх магазинів послуги по вивченню споживчого попиту на продукцію замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані послуги на умовах та в терміни, визначеними даним договором (т.1 а.с.146-147, 149-150), за якими складено акти виконаних робіт по послугам з вивчення споживчого попиту на продукцію замовника: від 31.07.2013 року № 4978, від 31.08.2013 року № 5275 (т.1 а.с.148, 151).

Пунктом 2 вказаних договорів передбачено, що виконавець надає послуги протягом терміну, обумовленого сторонами в п.1.2 Договору, за умовою оплати замовником, виставленого на підставі п.3.2 Договору рахунку.

Водночас, суд зазначає, що позивачем до суду рахунки на оплату послуг надані не були. При цьому, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на підприємстві жодні інші документи на підтвердження виконання договору від 01.02.2013 року № 35618-12 відсутні.

Також, суд зауважує, що вказаними документами не визначено форму, в якій мають бути відображені результати наданих послуг, та в матеріалах справи відсутні будь-які звіти з вивчення та з проведеного аналізу споживчого попиту на продукцію замовника.

Окрім того, суд зазначає, що акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих маркетингових послуг. Тобто, з наданих актів виконаних робіт не вбачається, які саме маркетингові послуги надавались виконавцем договору.

01.06.2011 року між позивачем як постачальником та ТОВ «Копійка-Р» як покупцем укладено договір поставки № ПКР-2020/0106-11 від 01.06.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар (т.1 а.с.152-158).

У відповідності до п. 1.4 Договору покупець має право самостійно визначити необхідність проведення рекламних акцій (з просуванням як своїх магазинів, так і безпосередньо товару постачальника). Рекламні акції постачальника із просуванням товару в магазину покупця здійснюються тільки за погодженням з останнім шляхом укладання додаткових договорів, доповнень, угод, при цьому покупець залишає за собою право самостійно визначати необхідність і час проведення таких акцій (т.1 а.с.48).

Виконавцем - ТОВ «Копійка-П» та замовником - ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" складено акти виконаних робіт (надання послуг) (т.1 а.с.163-170).

Суд, дослідивши договір поставки та акти виконаних робіт (надання послуг), зазначає, що за даним договором позивач є постачальником, однак згідно акту виконаних робіт (надання послуг) за вказаним договором ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" вказаний як замовник.

З актів виконаних робіт (надання послуг) слідує, що на замовлення позивача здійснено маркетингові послуги з позиціювання продукції, під яким слід розуміти маркетингове забезпечення товарові бажаного місця на ринку і у свідомості потенційних покупців (образ).

При цьому, до суду доказів того, що між ТОВ «Копійка-Р» та ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" укладено додатковий договір щодо рекламних акцій до договору поставки до суду не надано.

26.06.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ «Копійка-Р» як виконавцем укладено договір про надання маркетингових послуг № 3618/28, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику в мережі своїх магазинів місце для розміщення продукції замовника, яка поставляється виконавцю по окремим цивільно-правовим договорам, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити вказану послугу на умовах та в строки, визначені даним договором (т.1 а.с.171-172), за якими складено акти виконаних робіт (т.1 а.с.174-185).

Згідно п. 2.1 вказаного договору передбачено, що виконавець розпочинає виконання передбачених договором послуг протягом 5 банківських днів з моменту виконання замовником п. 3.2 даного договору. Пунктом 3.2 вказаного договору зазначено, що оплата замовником послуг виконавця здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Однак, позивачем жодних документів на підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором до суду не надано.

Окрім того, акти виконаних робіт містять перелік наданих послуг: маркетингові послуги, послуги з позиціювання, водночас, з матеріалів справи не вбачається які саме маркетингові послуги були надані позивачу. Також, з урахуванням того, що позицювання передбачає проведення роботи з товаром та роботи з потенційними клієнтами, суд вважає, що вказані роботи мають бути задокументовані для інформування замовника.

02.01.2013 року та 01.03.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ТОВ ПКФ «Медпрепарати» як виконавцем укладено договори про надання послуг № 02/01/013Х та 104Н, згідно яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню маркетингових послуг, послуг по просуванню товару в торгівельних точках, що належать виконавцю, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (т. 1 а.с.186-187, 198-199), за яким складено акти прийому-передачі виконаних робіт (т.1 а.с.188-197, 200-209).

Крім того, ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ПП «Мережа Аптек Медпрепарати» як виконавцем укладено договори про надання послуг № 103Н, № 01/03/013Х від 01.03.2013 року, та від 01.04.2011 року № 01/04/04, згідно яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню маркетингових послуг, послуг по просуванню товару в торгівельних точках, що належать виконавцю, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (т. 1 а.с.210-211, 222-223, 234-235), за яким складено акти прийому-передачі виконаних робіт (т.1 а.с.212-221, 224-231, 236-237).

Згідно вказаних актів прийому-передачі виконаних робіт по даним договорам Виконавцем здійснено послуги з просування товару.

Водночас, з урахуванням того, що просування товару може знаходити своє у відображення як то в наданні реклама, персонального продажу,

стимулювання збуту, суд вважає, що вказані акти, які не містять конкретизації наданих послуг, не підтверджують здійснення господарської операції. Крім того, з жодних інших документів не вбачається, які саме послуги було здійснено ТОВ ПКФ «Медпрепарати» і ПП «Мережа Аптек Медпрепарати» та яким чином відзвітовано про це замовнику.

Окрім того, доказів оплати позивачем послуг за даними договорами до суду надано не було, хоча п.3.4 договорів передбачено, що оплата послуг здійснюється щомісячно за минулий місяць протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту-прийома передачі.

01.01.2013 року між ПП «Таврія Плюс» як виконавцем та ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником укладено договори № 159, 160, 161 у відповідності до яких виконавець за дорученням замовника з метою збільшення обсягів продажу товарів замовника на території виконавця приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг в обсязі, вказаному в п.1.4 даного Договору, а виконавець зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, обумовлених договором.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що послуги, що надаються виконавцем, що полягають в комплексі заходів, що іменуються в подальшому як мерчандайзинг та полягають в наступному: контроль за наявністю товару замовника в торговій мережі виконавця, обсягів продажу і наявності залишків, надання інформації замовнику про рух товару в електронному вигляді з використанням програми «Електронні вікна», передпродажне підготування товару полягає в розміщенні товару замовника у відповідності до побажань замовника, узгоджених сторонами, у тому числі шляхом підписання додаткових угод до даного Договору, підтримання споживчого вигляду товару замовника (а.с.238, 243, 248). За вказаним договором сторонами складено акти виконаних робіт (т.1 а.с. 240-242, 245, 247, 250-252).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, обумовлені вказаним договором, а саме відсутні докази щодо надання позивачу звітів щодо здійсненого контролю за наявністю товару замовника в торговій мережі виконавця, обсягів продажу і наявності залишків; відсутні докази щодо надання інформації замовнику про рух товару в електронному вигляді з використанням програми «Електронні вікна»; та відсутні додаткові угод до даного Договору щодо розміщення товару замовника у відповідності до побажань замовника.

Відтак, судом не встановлено факту виконання умов даного договору та оплати виконаних послуг.

01.04.2013 року між ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" як замовником та ПП «Таврія Плюс» як виконавцем укладено договір про надання послуг № 950, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець приймає на себе зобов'язання надавати згідно заявки Замовника послуги, визначені в цьому Договорі, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується належним чином приймати та оплачувати надані Виконавцем послуги.

Послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, направлені на реалізацію та просування продукції Замовника в торговій мережі супермаркетів «Таврия В».

Послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, складають комплекс маркетингових заходів, які забезпечують належне функціонування діяльності Замовника у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту його продукції, організації та управління руху продукції до споживача.

Виконавець надає Замовнику наступні послуги:

послуги з викладення та розміщення продукції Замовника в місцях роздрібного продажу;

внесення продукції Замовника до інформаційних баз продажу;

послуги з передпродажної підготовки товарів (продукції Замовника);

інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару (продукції Замовника);

інші послуги, які можуть бути надані Виконавцем Замовнику за цим Договором (т.2 а.с.1-4)

За вказаним договором сторонами складено акти виконаних робіт щодо просування товару замовника (т.2 а.с.5-10), які в свою чергу не відображають зміст виконаних послуг: чи то надання реклама, чи персонального продажу,

чи стимулювання збуту.

Крім того, з жодних інших документів не вбачається, які саме послуги було здійснено контрагентом позивача та яким чином відзвітовано про це замовнику до суду не надано.

При цьому, варто зазначити, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Положеннями ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.15 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що првинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Проте, матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Так, надані до суду акти виконаних робіт не містять ані конкретизації наданих послуг, ані адреси, за якою такі послуги надавались.

Позивачем - ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" не надано до суду доказів оплати за надані контрагентами послуги. При цьому, представник ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс" вказала, що розрахункові документи на оплату наданих послуг відсутні, можливо, було здійснено взаємозалік. Проте, на пропозицію суду надати докази на підтвердження взаємозаліку, представник позивача вказала, що будь-які інші документи на підприємстві відсутні.

Також, суд акцентує увагу на тому, що надані позивачем додатки до договорів поставки - «протокол узгодження розбіжностей» не містять ідентифікуючої інформації щодо того, до якого саме договору поставки він відноситься.

Відтак, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 160-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютор Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0003822202 про збільшення суми грошового зобов'язання (податок на прибуток) та штрафними санкціями у розмірі 120 674,00 та зобов'язання зарахувати сплачену суму грошового зобов'язання та штрафні санкції у розмірі 120 674,00 грн. у рахунок податку на прибуток - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19.06.2015 року.

Суддя Вовченко O.A.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютор Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0003822202 про збільшення суми грошового зобов'язання (податок на прибуток) та штрафними санкціями у розмірі 120 674,00 та зобов'язання зарахувати сплачену суму грошового зобов'язання та штрафні санкції у розмірі 120 674,00 грн. у рахунок податку на прибуток - відмовити.

19 червня 2015 року.