Постанова № 45361659, 12.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 року Справа № 813/8146/14

12 год. 49 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.;

секретар судового засідання Небесна М.В.;

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача 1 Майорчак В.М.,

від відповідача 2 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової прокуратури Західного регіону України, Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону про визнання протиправними бездіяльності, дій та рішення, зобов'язання вчинити дії, прийняти рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової прокуратури Західного регіону України (далі - відповідач 1), Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність, дії та рішення посадових осіб військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та Військової прокуратури Західного регіону України при розгляді звернень позивача про надання повідомлення за формою, що встановлена Додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 08-203026 постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 від 23 серпня 2011 року та про винесення постанови про визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 шкоди - сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ст. 422 КК України;

- визнати протиправною і скасувати постанову виконувача обов'язків військового прокурора Івано-Франківського гарнізону В.Федорука від 15.10.2014 року про відмову у задоволенні звернення про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового слідства;

- зобов'язати посадових осіб військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України надіслати на адресу позивача повідомлення за формою, що встановлена Додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 08-203026 постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 від 23.08.2011 року;

- зобов'язати посадових осіб військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України винести постанову про визначення розміру відшкодування позивачу шкоди - сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ст. 422 КК України, яка була закрита постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 за недоведеністю участі ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року у цій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015 року провадження в частині про визнання протиправною та скасування постанови виконувача обов'язків військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Федорука В.М. від 15.10.2014 року про відмову у задоволенні звернення про відшкодування шкоди, заданої громадянину незаконними діями органом досудового слідства - закрито.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 кримінальну справу № 08-203026 відносно позивача закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 213 Кримінального кодексу України у зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині. При цьому слідчим і прокурором, в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ОСОБА_3 не було роз'яснено порядок поновлення його порушеного права та відшкодування завданої шкоди. На думку позивача, розмір матеріальної шкоди завданий йому повинен визначити орган досудового розслідування, який закрив кримінальну справу, своєю постановою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1, військової прокуратури Західного регіону України, проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Зазначив, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі № 2/1318/84/2012, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позов ОСОБА_3 до військової прокуратури Західного регіону України та державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задоволено частково, стягнено на користь позивача моральну шкоду в сумі 39000,00 грн. та матеріальну шкоду в сумі 3255,00 грн. У той же час судом відмовлено ОСОБА_3 у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката у сумі 149000,00 грн., оскільки ОСОБА_3 не представив суду розрахунків. Таким чином, ОСОБА_3 просить зобов'язати військову прокуратуру зробити те, що уже розглянуто Самбірським міськрайонним судом та відмовлено у компенсації витрат на правову допомогу. Крім того зауважив, що позивач пропустив строк подання звернення про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства. Також вважає, що суд не вправі перебирати на себе повноваження прокуратури та зобов'язувати відповідачів винести постанову про визначення розміру шкоди, оскільки суд вийде за межі своєї компетенції та в порушення вимоги ст. 17 КАС України вирішить питання, яке до неї не віднесено. Просив у задоволенні позову відмовити /Т.І а.с.41-44/.

Крім того, у письмовому клопотанні просив залишити адміністративний позов без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду /Т.І а.с.36-39/, однак у судовому засіданні відкликав дане клопотання та просив суд його не розглядати /а.с.77/.

Відповідач 2, військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про повну підтримку позиції військової прокуратури Західного регіону України при розгляді вказаної справи та просить розглядати справу за відсутності представника військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Вдовитченко В.О. від 27.11.2013 року, у провадженні військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону перебувала кримінальна справа № 08-203026 по обвинуваченню заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Самбірського ОМВК майора ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 422 Кримінального кодексу України. 23.08.2011 року постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Рижого В.С. кримінальна справа відносно ОСОБА_3 закрита на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (в редакції Закону 1960 року) - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину /Т.І а.с.14/.

Повідомлення за формою, що встановлена Додатком до Положення «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року (далі - Положення), направляється одночасно з повідомленням про закриття кримінальної справи, в якому роз'яснюється порядок відшкодування шкоди, що старшим лейтенантом ОСОБА_4 виконано не було /Т.І а.с.14-15/.

Постановою Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Вдовитченко В.О. від 27.11.2013 року ОСОБА_3 відмовлено у винесенні постанови про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду /Т.І а.с.14-15/.

Постановою заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Матяшука В.К. від 23.01.2014 року скасовано постанову Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Вдовитченко В.О. від 27.11.2013 року як таку, що не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» /Т.І а.с.203-205/.

Надалі ОСОБА_3 кілька разів звертався зі скаргами на дії, бездіяльність, рішення військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону до військової прокуратури Західного регіону України, а також зі скаргами на бездіяльність обох військових прокуратур до Генеральної прокуратури України /Т.І а.с.96 - Т.ІІ а.с.98/.

Однак, незважаючи на те, що у відповідях військових прокурорів (зокрема й у вищезгаданій постанові від 27.11.2013 року) визнано той факт, що позивачу в порушення законодавства не надіслано повідомлення з роз'ясненням порядку відшкодування шкоди та на вимогу позивача надіслати таке повідомлення, станом на час розгляду цієї справи у суді, відповідачами не виконано вимоги законодавства в частині надсилання відповідного повідомлення з причин зазначених у відповідях на скарги. Зокрема, відповідачі покликаються на те, що ОСОБА_3 пропустив 6-місячний строк на звернення до військової прокуратури з вимогою про визначення розміру завданої йому майнової шкоди, а також на те, що частково майнова шкода позивачу відшкодована рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.05.2012 року у справі № 2/1318/84/2012, а у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з використанням юридичної допомоги адвоката - відмовлено /Т.І а.с.47-49/.

Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують права позивача, ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 266/94-ВР) та розробленим на виконання вимог цього закону Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року (далі - Положення).

Відповідно до положень ст. 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

За правилами ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

За приписами ст. 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Відповідно до п. 2 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, поновлення порушених у зв'язку з цим трудових, службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав, а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів.

Згідно з п. 4 Положення завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

За правилами передбаченими п. 6 Положення громадянинові, а у разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у п. 11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється їм не пізніше п'яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У п. 7 Положення зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягають:

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відповідно до п. 10 Положення крім відшкодування заробітку та інших грошових доходів, громадянинові згідно з п. 3 ст. 3 Закону підлягають поверненню суми штрафу, стягнуті на виконання вироку суду як міри покарання, судові витрати та інші витрати.

До інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:

1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;

2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення (п. 11 Положення).

Згідно з п. 12 Положення у місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст. 12 Закону постанову (ухвалу).

В прийнятій постанові (ухвалі) вказаного органу, зокрема, зазначається:

- найменування органу (службової особи), що виніс таку постанову (ухвалу), і дата її винесення;

- дата засудження громадянина, притягнення до кримінальної відповідальності, застосування як запобіжного заходу взяття під варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- дата і підстави винесення виправдувального вироку, скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, закриття кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у скоєнні злочину) або закриття справи про адміністративне правопорушення;

- зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги тощо);

- докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як запобіжного заходу, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку);

- розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) у зв'язку з незаконними діями;

- розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу;

- загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати;

- порядок і термін оскарження і опротестування постанови (ухвали).

Згідно з частиною 2 ст. 12 Закону у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора.

У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не бере до уваги покликання сторони відповідача на п. 11 Положення, у якому зазначено, що для визначення розміру шкоди громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися, зокрема, при закритті провадження в справі, до органів Генеральної прокуратури України, оскільки встановлений громадянину у цьому випадку строк на звернення починає перебіг після направлення йому повідомлення за формою, що встановлена в додатку до цього положення. Проте, у судовому засіданні з матеріалів справи встановлено, та не заперечувалося представником відповідача, що одночасно з винесенням постанови про закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину /Т.І а.с.14/ військовим прокурором не направлено повідомлення з роз'ясненням позивачу порядку відшкодування шкоди, як не направлено таке повідомлення на момент розгляду цієї справи в суді, чим порушено п. 6 Положення. Оскільки ж повідомлення не направлено, то й перебіг 6-місячного строку, встановленого п. 11 Положення для звернення громадянина до органів прокуратури, ще не розпочався.

Також, суд не бере до уваги покликання сторони відповідача на те, що питання компенсації витрат на правову допомогу уже розглядалося Самбірським міськрайонним судом та відмовлено позивачу у цьому, оскільки як свідчать докази у справі, станом на час розгляду справи у Самбірському міськрайонному суді органом прокуратури, в порушення Положення, позивачу не направлено повідомлення з роз'ясненням, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, та відповідно, не визначено розмір шкоди завданої позивачу, зокрема в частині витрат на правову допомогу. З врахуванням цих обставин, та того, що в законодавстві вказано вичерпний перелік органів, до компетенції яких віднесено визначення розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, на переконання суду, порушення стороною відповідача встановленого законодавством порядку визначення розміру майнової шкоди не повинно бути підставою для позбавлення позивача права на відшкодування такої шкоди.

Щодо надіслання документів для визначення розміру завданої шкоди позивач ствердив, а відповідач не заперечив, що на вимогу військового прокурора надав усі оригінали документів з копіями таких ще у 2013 році, однак отримавши їх прокурор не виніс постанову про визначення розміру шкоди, а відмовив у цьому.

Частиною 3 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки сторони у справі визнають вищевказані обставини, достовірність цих обставин та добровільність їх визнання сумнівів не викликає, суд звільняє сторін від їх доказування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідних положень відповідачами не дотримано, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

В той же час суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що позовні вимоги в частині зобов'язання надіслати на адресу ОСОБА_3 повідомлення із роз'ясненням куди і протягом якого терміну слід звернутися за відшкодуванням шкоди та в частині зобов'язання винести постанову про визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 шкоди, - сум сплачених у зв'язку з користуванням юридичною допомогою адвоката, адресовано одразу обом відповідачам. Задоволення позовних вимог у такій редакції може призвести до певної невизначеності на стадії виконання рішення.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону не є юридичною особою, на відміну від військової прокуратури Західного регіону України, що змусило його звернути відповідні позовні вимоги до обох військових прокуратур. Просив суд на власний розсуд визначити боржника за відповідними позовними вимогами.

Суд зважає на таку позицію представника позивача та враховує, що відповідачі у відповідях на звернення та скарги ОСОБА_3 зазначали про помилку допущену прокурором військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону. Також, кримінальна справа відносно ОСОБА_3 закрита на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (в редакції Закону 1960 року) - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Рижого В.С.

Тому, з врахуванням вищевикладеного та п. 11 Положення, відповідні позовні вимоги слід задовольнити саме до військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону.

За правилами ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням правомочностей суду передбачених з ст. 162 КАС України, покликань представника відповідача на дискреційні повноваження прокуратури, у співставленні з позовними вимогами, на переконання суду належним та допустимим способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача винести постанову щодо визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 сум, сплачених ним у зв'язку з користуванням юридичною допомогою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а саме: про визнання протиправними бездіяльності, дій та рішень посадових осіб обох військових прокуратур при розгляді звернень позивача; про зобов'язання військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону надіслати на адресу ОСОБА_3 повідомлення із роз'ясненням куди і протягом якого терміну слід звернутися за відшкодуванням шкоди та винести постанову щодо визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 шкоди, - сум сплачених у зв'язку з користуванням юридичною допомогою.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін у цій справі стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними бездіяльність, дії та рішення посадових осіб військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та Військової прокуратури Західного регіону України при розгляді звернень ОСОБА_3 про надання повідомлення за формою, що встановлена Додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 08-203026 постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 від 23 серпня 2011 року та звернень про винесення постанови про визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 шкоди - сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ст. 422 КК України.

3. Зобов'язати військову прокуратуру Івано-Франківського гарнізону надіслати на адресу ОСОБА_3 повідомлення за формою, що встановлена Додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 08-203026 постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 від 23.08.2011 року;

4. Зобов'язати військову прокуратуру Івано-Франківського гарнізону винести постанову щодо визначення розміру відшкодування ОСОБА_3 шкоди - сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ст. 422 КК України, яка була закрита постановою помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_4 за недоведеністю участі ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.