Постанова № 45361459, 16.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року справа №810/2027/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентпромпостач"

до державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області

про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами про визнання дій податкового органу по викладенню в акті перевірки висновків протиправними. Своє звернення мотивує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для встановлення факту неможливості здійснення господарських операцій актом камеральної перевірки.

В призначений для розгляду справи час у судове засідання прибув представник позивача, уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У письмових запереченнях, представлених до суду зазначив, що відповідно до облікової справи та за даними інформаційно-аналітичних систем ДПІ м.Славутича було встановлено, що звіт про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням через які проводиться діяльність, за формою 20- ОП, передбаченою наказом Мінфіну України №1588 від 09.01.2011 р. з початку перебування на податковому обліку ТОВ «Укрвентпромпостач» не подавало.

З огляду на це та наявну інформацію щодо діяльності ТОВ «Укрвентпромпостач» було вжито заходи ОУ Броварської ОДПІ в результаті яких складено висновок від 19.12.2014 р. за №3811/7/10-06-07-04. Підставою висновку стало відсутність інформації щодо місця зберігання товару, надання на запит платіжних доручень або виписок банку, які б підтверджували факт отримання придбаних товарів, тому була поставлена під сумнів реальність господарської діяльності позивача.

Відповідно до положень ч.6 ст.128 КАСУ, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи та обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, надавши відповідної правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

на підставі інформації про можливі порушення податкового законодавства, отриманої податковим органом від ГУ Міндоходів у Київській області та за результатами аналізу податкової інформації, згідно наказу ДФС України від 05.09.2014 р. №110 «Про організацію комплексного відпрацювання ризиків з ПДВ" до позивача, на підставі п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ, з метою з?ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операції по господарським відносинам з іншими підприємствами за серпень 2014 р. був направлений запит від 30.09.2014 р. за №820/10/22-052. За змістом запиту вимагалось надання відповідачу з дня одержання запиту письмових пояснень та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних бухгалтерських документів та інших документів, які б свідчили про фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися по взаємовідносинах з ТОВ «Укрмедпромпостач» за серпень 2014 р. У запиті було вказано перелік документів, які необхідно надати.

Інформація про господарські відносини ТОВ «Укрвентпромпостач» з ТОВ «Укрмедпромпостач» за серпень 2014 р. підлягала перевірці у зв?язку з укладанням між вказаними юридичними особами договору поставки №04/08/14 від 04.08.2014 р. за умовами якого ТОВ «Укрмедпромпостач» передавало, а ТОВ «Укрвентпромпостач» придбало вентиляційне обладнання на суму 2196131,42 грн., в тому числі ПДВ 366021,90 грн. та формуванням податкового кредиту позивачем на вказану суму майже одразу після реєстрації платником вказаного податку.

У відповідь на запит ВАТ «Укрвентпромпостач», супровідним листом від 09.10.2014 р. №3/10-2014, надало наступні документи: копію договору поставки від 04.08.2014 р. 04/08/14 з додатком; копію видаткової накладної №РН-0000010 від 20.08.2014 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 р.

Платіжних доручень або виписок із банку, які б підтверджували факт отримання придбаних товарів позивачем надано не було, хоча відповідно до представлених документів, розрахунки між сторонами були проведені в готівковій формі.

В грудні 2014 р., податковим органом в порядку ст.76 ПКУ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Укрветпромпостач», за наслідком якої 29.12.2014 р., складено акт №29/15/39101642, яким зроблено висновок про наявність даних, що свідчать про неможливість підтвердити реальність господарських операцій з іншими платниками податків у зв?язку з відсутністю складських, офісних приміщень та первинних документів, які б підтверджували реальність операцій з придбання товарів, що свідчило про завищення сум, які підлягали зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) у розмірі 364524 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив до суду дії податкового органу, щодо формування таких висновків, тобто фактично оскаржив висновки перевірки.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне:

відносини у сфері справляння податків і зборів, порядок визначення податків та зборів, що справляються в Україні, їх адміністрування, платники податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до 20.1. ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право (серед іншого): запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 75.1 статті 75 ПКУ передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Право органу державної податкової служби направляти платнику податків письмові запити про надання інформації, або надання копій первинних документів передбачене ст.73 ПКУ. За приписами п. 73.3. ст. 73 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, направлення письмового запиту платнику податків про надання інформації чи копій первинних документів є правом податкового органу.

Відповідно до п.78.1.1 ст. 78 ПКУ однією із підстав здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є виявлення податковим органом фактів за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право призначення певного виду перевірки належить виключно податковому органу.

Направлення позивачу запиту про надання документальних підтверджень та пояснень не є обов’язковою умовою призначення документальної позапланової виїзної перевірки та податковий орган не обмежений у праві проведення камеральної перевірки або взагалі не проведенні за наслідками направленого такого запиту перевірки.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 ПКУ за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано також Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України 22.12.2010 №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (надалі – Порядок). Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків- п. 86.8 ст. 86 ПКУ .

В ході розгляду даної справи було встановлено, що податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення суб’єктом владних повноважень за наслідками камеральної перевірки відносно позивача не приймалося.

Ухвалюючи дане рішення, суд виходив із того, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота яких перевірялася. Акт, як уже зазначалось, є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Можливі негативні наслідки акту перевірки- це зроблені висновки щодо встановлення порушень з боку платника податків. Вказані висновки можуть бути використані в межах перевірок контрагентів платника податків або стати джерелом інформації в рамках кримінального процесу.

Способи оскарження висновків актів перевірок, це подання зауважень на акт перевірки до контролюючого органу із зазначенням бажання взяти участь у розгляді даного заперечення,- (ст. 86.7. ст.86 ПКУ).

Згідно п. 13 листа ВАСУ від 30.11.2009 № 1619/10/13-09: акти перевірки не є рішеннями суб‘єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов‘язків осіб чи суб‘єктів владних повноважень, а отже не породжують відносин, які можуть бути предметом судового спору.

В свою чергу ДПА України у листі від 19.10.2012 року № 1915/0/141-12/О/22- 1214 надала офіційні роз?яснення з приводу оскарження висновків актів перевірок, в яких вказала, що: «платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин».

Ухвалою ВАСУ від 13.02.2013 року, судова справа № К/9991/74156/12, було зазначено, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.).

Ухвалою ВАСУ від 12 червня 2013 року, судова справа № К/9991/72319/12, роз'яснено, що коригування облікових даних суб’єкта господарювання в електронних базах даних, ведення яких покладено на контролюючий орган на підставі акта перевірки без винесення відповідного рішення про визначення податкових зобов’язань (ППР) не допускається. Такі дії, на думку судів, фактично позбавляють права платника податків на самостійний розрахунок своїх податкових зобов’язань та їх коригування. Внесення до облікових карток платника податків змін, які не пов’язані зі зміною податкового навантаження. Такі дії, як на думку судів порушують права та інтереси платника податків, оскільки останній має право розраховувати на те, що задекларований ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності .

У постанові ВАСУ від 04 лютого 2014 року у справі № 1570/1858/2012 зазначається, що діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах.

Постановою ВАСУ від 27 березня 2014 р у справі № К/9991/67409/11 передбачено, що дії контролюючого органу щодо викладення в акті перевірки певних висновків, а також щодо використання складеного за результатами проведеної перевірки акту в службовій діяльності, зокрема, при проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд зважає на те, що висновками акту камеральної перевірки позивача від 29.12.2014 р. №29/15/39101642 його права та охоронювани законом інтереси порушені не були, вказані висновки не послугували підставою для вилучення з електронної бази даних задекларованих позивачем показників, не позбавило його права на самостійний розрахунок своїх податкових зобов?язань, такий висновок в будь-який інший спосіб негативно не вплинув на становище позивача або діяльність.

Як зазначено в постанові ВАСУ у справі № К/9991/67409/11, навіть, якщо допустити можливість використання висновків складеного акту перевірки у службовій діяльності суб?єкта владних повноважень, то це все одно не порушує права та інтереси платника податків.

Отже, право на оскарження за правилами адміністративного судочинства дій податкового органу виникає у платника податків у випадку наявності від таких дій юридично значимих негативних наслідків, тобто такі дії мають впливати на коло прав, свобод чи законних інтересів позивача та його обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Оскільки судом не встановлені негативні наслідки від дій податкового органу, що виявилися у складанні акту перевірки та формуванні висновків в такому акті, з урахуванням того, що дії відповідача по проведенню перевірки були вчинені у спосіб, межах повноважень на підставі, що передбачені законом, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.