Постанова № 45361079, 26.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 травня 2015 року (10 год. 40 хв.) Справа № 808/1946/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Шибенка Д.В.,

представника відповідача - Бедрик А.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

06.04.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000092201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2949626,25 грн. (2359701,00 грн. - за основним платежем, 589925,25 грн. - за штрафними санкціями), винесене відповідачем.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої було складено Акт від 03.12.2014 №1785/08-28-22-61/31540042 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2013 (далі - Акт перевірки). За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 №0000092201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2949626,25 грн., в тому числі: 2359701,00 грн. - за основним платежем, 589925,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 07.04.2015 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 22.04.2015.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою судді від 23.04.2015 було відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 12.05.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.05.2015 та до 26.05.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що на момент здійснення господарських операцій із контрагентами, всі контрагенти були зареєстровані у відповідності до чинного законодавства, включені до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платника ПДВ, знаходилися за юридичною адресою, декларували свої зобов'язання, мали необхідні для здійснення господарських операцій штат працівників, офісні приміщення. Зазначив, що реальність постачання товарів підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Зазначив, що придбаний товар в подальшому реалізовувався контрагентам покупцям. Зазначив, що наявної у товарно-транспортних накладних інформації цілком достатньо для ідентифікування обставин, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Зазначив, що обставини, зазначені у Акті перевірки та рішенні не є обгрунтованими, оскільки: пояснення, надані директорами контрагентів підтверджують факт здійснення господарських операцій; відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом, зокрема, відомості, надані співробітниками ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та пояснення директорів контрагентів; податковим органом не дотримано процедури збору податкової інформації; відомості ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, якщо, на думку останніх, такі відомості містять ознаки правопорушення, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку діючого законодавства України. Наголосив, що ж одним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з застосуванням відповідних правових наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції. Зазначив, що первинні документи надані відповідачу при проведенні планової перевірки в повному обсязі, відповідають вимогам Податкового кодексу України та підтверджують реальність здійснення господарських операцій. З навчених підстав складене податкове-повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що виписані ТТН на постачання товару не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню. Зазначив, що пояснення директорів контрагентів позивача, отримані в законний спосіб та відповідають вимогам ст.ст.72, 83 ПКУ. В ході проведення аналізу податкової звітності, податкової інформації згідно комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи, реєстру виданих податкових накладних та ЄРПН встановлено, що податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Наголосив, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товарів, а отже - для отримання платником податку права на віднесення витрат, нарахованих у зв'язку з придбанням таких товарів, до складу валових витрат. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.05.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 06.11.2014 №907, 925, 908, 910, 909, наказу відповідача від 27.10.2014 №905, у період з 06.11.2014 по 19.11.2014, була проведена планова виїзна документальна перевірка

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки, відповідно до якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2082916,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 2082916,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану на загальну суму 2462914,00 грн. у т.ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 138491,00 грн.; лютий 2013 року у сумі 323955,00 грн.; березень 2013 року у сумі 278043,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 142216,00 грн.; травень 2013 року у сумі 244190,00 грн.; червень 2013 року у сумі 190183,00 грн.; липень 2013 року у сумі 193921,00 грн. серпень 2013 року у сумі 180706,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 228068,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 265220,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 157886,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 120035,00 грн.

- п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, подання підприємством не у повному обсязі податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 1 кв. 2013 року.

Позивачем на зазначений Акт перевірки було подано заперечення від 30.12.2014 №282, проте згідно рішення про результати розгляду заперечень від 13.01.2015 №327/10/08-28-22-01 висновки Акту перевірки було визнано правомірними а заперечення позивача не обґрунтованими.

16.01.2015, у зв'язку з виявленням технічних помилок в Акті перевірки та відповіді на заперечення, відповідачем було внесено зміни до Акту перевірки та викладено висновки Акту перевірки в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2359701,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 2359701,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану на загальну суму 2462914,00 грн. у т.ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 138491,00 грн.; лютий 2013 року у сумі 323955,00 грн.; березень 2013 року у сумі 278043,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 142216,00 грн.; травень 2013 року у сумі 244190,00 грн.; червень 2013 року у сумі 190183,00 грн.; липень 2013 року у сумі 193921,00 грн. серпень 2013 року у сумі 180706,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 228068,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 265220,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 157886,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 120035,00 грн.

- п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, подання підприємством не у повному обсязі податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 1 кв. 2013 року.

На підставі Акту перевірки 16.01.2015 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000102201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3694371,00 грн., в тому числі: 2462914,00 грн. - за основним платежем, 1231457,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000092201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2949626,25 грн., в тому числі: 2359701,00 грн. - за основним платежем, 589925,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28.01.2015 на зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до ГУ ДФС у Запорізькій області, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.03.2015 №2077/7/0801-1004-13 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

27.03.2015 позивачем було подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2015 №0000092201 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Судом встановлено, що позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 12419481,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком».

09.09.2011 між позивачем та ТОВ «Промпоставка» було укладено договір поставки №136-11П, за яким ТОВ «Промпоставка» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Промпоставка» на загальну суму поставки 6554226,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1092371,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Промпоставка», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Промпоставка».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.04.2013 між позивачем та ТОВ «Трейдспецпром» було укладено договір поставки №0104/13П, за яким ТОВ «Трейдспецпром» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Трейдспецпром» на загальну суму поставки 7715929,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1285988,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Трейдспецпром», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Трейдспецпром».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач мав господарські відносини щодо поставки продукції без укладення договору з ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ».

ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» на загальну суму поставки 89887,55 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14981,26 грн. виписало податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується експрес-накладними, відповідно до яких ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», користуючись послугами служби доставки «Нова Пошта», поставляв продукцію на адресу позивача.

19.06.2013 між позивачем та ТОВ «Ластіком» було укладено договір №1906/13-1, за яким ТОВ «Ластіком» зобов'язався виконати роботи з передпродажної підготовки уплотнюючих елементів, а також роботи з упакування та маркування уплотнюючих елементів та іншої продукції позивача, а позивач прийняти та сплатити виконані роботи.

За наслідками виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Ластіком» було складено Акти надання послуг та Акти виконаних робіт. Відповідно до Актів приймання-передачі товарів на передпродажну підготовку позивачем було передано товари ТОВ «Ластіком» для виконання робіт за договором. Згідно Актів повернення товарів, ТОВ «Ластіком» повернуло товари позивачу, за наслідками виконання робіт.

ТОВ «Ластіком» на загальну суму виконаних робіт 541157,81 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90192,96 грн. виписало податкові накладні.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Ластіком», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, Акти виконаних робіт, Акти надання послуг, Актів приймання-передачі товарів, Акти повернення товарів, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ластіком».

01.10.2013 між позивачем та ТОВ «Ластіком» було укладено договір поставки №0110/13-П, за яким ТОВ «Ластіком» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із рахунками-фактурами, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Ластіком» на загальну суму поставки 18582,14 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3097,02 грн. виписало податкову та видаткову накладну.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Ластіком», що підтверджується банківською випискою, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що видані податкова та видаткова накладна, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ластіком».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалось власними силами позивача, орендованим автотранспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АртА Інвест» було укладено договір від 01.08.2011 №10/11, відповідно до якого ТОВ «АртА Інвест» передав позивачу у тимчасове користування легкові автомобілі, що належать на праві власності ТОВ «АртА Інвест». Передача транспортних засобів у користування здійснювалась за Актами приймання-передачі транспортних засобів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином та містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

Також, судом встановлено, що придбаний у зазначених вище контрагентів товар в подальшому позивачем був реалізований контрагентам-покупцям, шляхом продажу, з метою отримання доходу.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач в Акті перевірки посилається на Акт №1462/22-01/22143831 від 13.12.2013 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Промпоставка», відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 по 28.11.2013, в частині оподаткування податком на прибуток безтоварних операцій по ланцюгу постачання робіт/послуг від ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» до підприємств-вигодонабувачів.

Також, встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) у за період з 01.10.2010 по 28.11.2013 в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання робіт/послуг від ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» до підприємств-вигодонабувачів, які наведено в розділі 3.2.1 акту перевірки. Актом перевірки встановлено, що відсутність поставок ТМЦ, яка свідчить про проведення господарської операції без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні ПДВ та податку на прибуток.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014№4953/7/08- 26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» в рамках вказаних заходів було опитано директора ТОВ «Промпоставка» ОСОБА_1 Крім того, відповідач посилається на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014№4953/7/08-26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна». В рамках вказаних заходів було опитано директора ТОВ «Трейдспецпром» ОСОБА_2

Відповідач, серед іншого, посилається на акт ДПІ у Лучаківському районі м. Львова №172/22-40/33562712 від 27.11.2013 про результати перевірки, якою встановлено, що господарські операції з ПП «Один два три», ТОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Ейс констракшн менеджмент», ТОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд», не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, відповідно не підтверджується факт передачі ТМЦ фактичним замовникам.

Також, відповідач робить посилання на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014 №4953/7/08- 26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна».

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком».

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком» у перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цими підприємствами. Крім того, зазначені підприємства декларували свої зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком» господарських операцій.

Посилання відповідача на письмові пояснення третіх осіб, суд не приймає до уваги, оскільки такі пояснення не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України.

Так само суд не приймає посилання відповідача на відсутність факту реєстрації податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Трейдспецпром», оскільки матеріалами справи спростовується даний довід відповідача.

Посилання відповідача на неможливість контрагентом позивача ТОВ «Ластіком» поставити позивачу товару за іншими УКТ ЗЕД, ніж ті, що були отримані цим підприємством за імпортним контрактом, суд так само не приймає, оскільки таке посилання є припущенням відповідача не обґрунтованим належними та допустимими доказами.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення №0000092201 від 16.01.2015, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №55 від 01.04.2015 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092201 від 16.01.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2949626,25 грн., з яких 2359701 грн. - за основним платежем, 589925,25 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль