Постанова № 45361003, 17.06.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2015 рокум. Ужгород№ 807/2906/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участі сторін:

позивача - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Марканича Василя Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 червня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Постанову складено у повному обсязі 22 червня 2015 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) з позовною заявою до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, якою просить суд: 1. Визнати протиправними та скасувати Наказ Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області № 07.2-25/47 від 05 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг; 2. Поновити ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в Управлінні Укртрансінспекції у Закарпатській області з 06 травня 2014 року; 3. Зобов'язати Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 серпня 2014 року по дату прийняття рішення у справі. 4. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 травня 2014 року наказом № 07.2-25/32, який був виданий начальником Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, позивача було звільнено із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі статті 40 частини 1 пункту 4 КЗпП України. В подальшому постановою Закарпатського окружного адміністративного суду цей наказ був визнаний протиправним та скасований, а позивач поновлений на роботі. На виконання вищевказаної постанови суду 04 серпня 2014 року було поновлено позивача на посаді. Однак, 05 серпня 2014 року наказом № 07.2-25/47 від 05 серпня 2014 року позивача було звільнено з посади згідно зі статтею 40 пунктом 4 КЗпП України. Як підстава для звільнення вказано: табель обліку робочого часу, акт про відмову від дачі пояснень від 05 серпня 2014 року та постанова суду від 03 липня 2014 року. Позивач вважає даний наказ протиправним, оскільки, на його думку, обставини відсутності на роботі 14 квітня 2014 року вже судом досліджувалися, повторне звільнення з тих самих причин не допускається, окрім цього, таке звільнення відбулося за межами строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав повністю, з підстав, що наведені у самій заяві. Просив суд задовольнити позовну заяву повністю.

Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення (а.с.а.с. 43-48). В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовної заяви повністю. Зокрема, надав суду такі пояснення. Стаття 40 пункт 4 КЗпП України передбачає можливість звільнення працівника у випадку прогулу (відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. 05 серпня 2014 року позивач був ознайомлений із наказом від 04 серпня 2014 року № 07.2-25/46 про поновлення на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг. У постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року вказано, що в матеріалах справи містяться листки непрацездатності, згідно яких позивач перебував тимчасово непрацездатним у період з 07 квітня 2014 року по 12 квітня 2014 року та із 15 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року. Згідно табелю виходу на роботу встановлено, що позивач був відсутній на роботі, зокрема 14 квітня 2014 року та 30 квітня 2014 року. Представником позивача в судовому засіданні (під час розгляду попередньої адміністративної справи про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 06 травня 2014 року) не було надано жодних доказів поважності причин невиходу на роботу позивачем 14 квітня 2014 року та 30 квітня 2014 року. Керівництвом Управління від позивача вимагали письмові пояснення про причини відсутній на роботі, зокрема 14 квітня 2014 року та 30 квітня 2014 року. Позивач щодо відсутності його на робочому місці 30 квітня 2014 року пояснив, що перебував на стаціонарному лікуванні на підтвердження даного надав фотокопію листка непрацездатності АГИ № 334166 виданий 05 травня 2014 року Закарпатською обласною клінічною лікарнею ім. Андрія Новака. Надати пояснення про відсутність на робочому місці 14 квітня 2014 року позивач відмовився, що зафіксовано Актом про відмову надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі. 05 серпня 2014 року заступником начальника Управління видано наказ № 07.2-25/47 про звільнення позивача з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг у зв'язку із відсутністю на робочому місці 14 квітня 2014 року без поважних причин протягом усього робочого дня. Відтак, представник відповідача зазначив, що факт прогулу зафіксований належним чином, а звільнення відбулося згідно норм КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 06 травня 2014 року наказом №07.2-25/32, виданого начальником Управління Укратранспіспекції у Закарпатській області, позивача було звільнено із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі статті 40 частини 1 пункту 4 КЗпП України (а.с. 49). Видачі даного наказу передував акт від 06 травня 2014 року про відсутність позивача на роботі в період із 11 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року та з 09.00 години по 18.00 годину 6 травня 2014 року. В подальшому, згідно постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року вищевказаний наказ було визнано протиправним та скасовано, поновлено позивача на раніше займаній посаді (а.с.а.с. 51-55, 103-107).

На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, відповідачем 04 серпня 2014 року було видано наказ № 07.2-254/46 про поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг (а.с.а.с. 56-59).

05 серпня 2014 року відповідачем було прийнято наказ № 07.2-25/47 про звільнення позивача з посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг у зв'язку із відсутністю на робочому місці 14 квітня 2014 року без поважних причин протягом усього робочого дня (а.с. 64).

Як вбачається із ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року по справі №876/7132/14, обставина відсутності позивача на роботі 14 квітня 2014 року досліджувалася та апеляційним судом зроблено висновок, що 14 квітня 2014 року позивач звертався до лікаря фтизіатра, що стало підставою для перебування на амбулаторному лікуванні з 15 квітня 2014 року, а відтак така відсутність позивача на роботі не може бути такою, що була без поважних причин (а.с. 108-112).

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім цього, згідно вимог статті 148 КЗпП України, дисциплiнарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi. Дисциплiнарне стягнення не може бути накладене пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема згідно постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, табелю обліку робочого часу за квітень 2014 року (а.с. 65), відповідачу було відомо про відсутність позивача на роботі 14 квітня 2014 року ще до звільнення такого 06 травня 2014 року, а відтак, навіть при відсутності позивача на роботі без поважних причин 14 квітня 2014 року відповідачем були пропущені строки протягом якого застосовуються дисциплінарні стягнення, що передбачені статтею 148 КЗпП України.

Згідно пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було дотримано порядку звільнення працівника, а саме застосовано дисциплінарне стягнення за межами строків, передбачених статтею 148 КЗпП України, до того ж за проступок, який не мав місця, як зазначено в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року.

Отже, наказ від 05 серпня 2014 року №07.2-25/47, виданий Управлінням Укртрансінспекції у Закарпатській області щодо звільнення позивача із посади заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг за прогул без поважних причин на підставі статті 40 частини 1 пункту 4 КЗпП України є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином позивача необхідно поновити на раніше займаній посаді - заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг, тобто на посаді, з якої позивач був звільнений (займав до звільнення).

Відповідно до статті 235 частини 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року за № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні: за серпень 2014 року складає 160 години; за вересень 2014 року складає 176 години; за жовтень 2014 року складає 184 години; за листопад 2014 року складає 160 години; за грудень 2014 року складає 183 години.

Відповідно до цього ж листа у серпні 2014 року кількість робочих днів становила 20 днів; у вересні 2014 року кількість робочих днів становила 22 днів; у жовтні 2014 року кількість робочих днів становила 23 днів; у листопаді 2014 року кількість робочих днів становила 20 днів; у грудні 2014 року кількість робочих днів становила 23 днів.

Відповідно до розрахунку середньої зарплати за два останні місяці позивача, що наданий представником відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 127,24 грн..

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: за серпень 2014 року - 2163,08 20 робочих днів - 3 робочі дні до звільнення); за вересень 2014 року - 2799,28 грн.; за жовтень 2014 року - 2926,52 грн.; за листопад 2014 року - 2544,80 грн. та за грудень 2014 року - 2926,52 грн..

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу починаючи з 06 серпня 2014 року до кінця 2014 року становить 13360,20 (2163,08+2799,28+2926,52+2544,80+2926,52) грн..

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року за № 10196/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні: за січень 2015 року складає 159 години; за лютий 2015 року складає 160 години; за березень 2015 року складає 168 години; за квітень 2015 року складає 167 години; за травень 2015 року складає 143 години та за червень 2015 року скошлає 160 годин.

Відповідно до цього ж листа у січні 2015 року кількість робочих днів становила 20 днів; у лютому 2015 року кількість робочих днів становила 20 днів; у березні 2015 року кількість робочих днів становила 21 днів; у квітні 2014 року кількість робочих днів становила 21 днів; у травні 2015 року кількість робочих днів становила 18 днів та у червні 2015 року кількість робочих днів становила 20 днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: за січень 2015 року - 2544,80; за лютий 2015 року - 2544,80 грн.; за березень 2015 року - 2672,04 грн.; за квітень 2015 року - 2672,04 грн. за травень 2015 року - 2290,32 та за червень 2015 року - 1526,88 (12 робочих дів до ухвалення судового рішення)грн..

Отже середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу починаючи з 01 січня 2015 року до 17 червня 2015 року становить 14250,88 (2544,80+2544,80+2672,04+2672,04+2290,32+1526,88) грн..

Таким чином середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу починаючи з 06 серпня 2014 року по 17 червня 2015 року становить 27611,08 (13360,20+14250,88) грн..

Відповідно до статті 256 частини 1 пунктів 2 та 3 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України відсутні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 7-12, 69-72, 86, 87, 94, 159, 160-163, 256, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

1. Визнати протиправними та скасувати Наказ Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області № 07.2-25/47 від 05 серпня 2014 року "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_3".

2. Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг з 06 серпня 2014 року.

3. Зобов'язати Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2014 року по 17 червня 2015 року у розмірі 27611,08 грн..

4. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на раніше займаній посаді - заступника начальника відділу ліцензування та адміністративних послуг та в частині стягнення з Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко