Ухвала суду № 45357613, 17.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 876/5178/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Гінди О.М.., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

представника відповідача- Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

05 березня 2014 року позивач - ТОВ "Вояві" звернулося в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м.Львова, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року №0002292211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 256547,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002292211 від 23 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), що свідчить про одночасне припинення строку позовної давності за відсутністю позивача або відповідача, а також п.3 ст.205 ГК України згідно з яким господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Таким чином, оскільки ПП «Контракти Груп» ліквідовано ухвалою господарського суду Львівської області у справі про його банкрутство та від дня його вилучення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців сума заборгованості не була списана з балансу підприємства, то суму безнадійної кредиторської заборгованості, виходячи з приписів ПК України, ТОВ «Вояві» зобов'язане було віднести до складу доходів. Разом з тим, відповідно до поданої податкової декларації з податку на прибуток від 28 лютого 2014 року №9090875893 за 2013 рік дані суми не включено до складу інших доходів. Апелянт також покликається на норми п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, яка передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодуванняю. Враховуючи вищенаведене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами позивача відсутнє. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Карпин Я.С. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 по 25 вересня 2013 року ДПІ в Залізничному районі м.Львова провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вояві" з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року, якою встановлено порушення п.п.198.1-198.3, 198.6, 200.1-200.4, 200.6, 200.14 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях у сумі 406709,00 грн., в т.ч. за квітень 2010 року в сумі 406709,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на суму 291161,00 грн., а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2013 року на суму 66452,00 грн.

Висновки податковго органу про порушення ТОВ "Вояві" грунтуються на тому, що позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суми ПДВ в загальному розмірі 406709,00 грн. з господарських операцій з ПП "Констракшн Груп", предметом яких було виконання будівельно-ремонтних робіт. ДПІ у Залізничному районі м.Львова встановлено, що такі операції є безтоварними, оскільки ПП "Констракшн Груп" не мало кваліфікованого персоналу для виконання робіт та послуг такого виду та обсягу, не мало достатньої кількості працівників, виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, транспортних засобів. Таким чином, у результаті проведення таких безтоварних операцій позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту в квітні 2010 року ПДВ на суму 406709,00 грн. Позивач не оплатив ПП "Констракшн Груп" згадані вище виконані роботи. У 2012 році ПП "Констракшн Груп" ліквідовано за рішенням господарського суду Львівської області (запис до про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25 липня 2012 року №14151170018021125). Однак позивач при визначенні від'ємного значення сум ПДВ за липень 2013 року врахував суму податкового кредиту по операціях з ПП "Констракшн Груп" за квітень 2010 року. Таким чином, вказана заборгованість, відповідно до п.п."а" п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, на думку податкового органу, є безнадійною, у зв'язку зі спливом трирічного строку позовної давності.

За результатами перевірки складено Акт №816/22-11/33462155 від 02 жовтня 2013 року.

23 жовтня 2013 року на підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова винесла податкове повідомлення-рішення №0002292211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 256547,00 грн.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору шляхом адміністаривного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Вояві» правомірно відобразило у податковій декларації з ПДВ вартість залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року. Хоча позивач не здійснив оплату за виконані роботи та така оплата є неможливою, чинне податкове законодавство не пов'язує з цим необхідность здійснення коригування податкового кредиту чи від'ємного значення ПДВ, а також неможливість врахування сум ПДВ з такою заборгованістю при визначенні кредиту або від'ємного значення ПДВ. Крім того, закінчення строку позовної давності також не дає підстав для висновку про безоплатно отримані роботи і не впливає на визначення податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство передбачає наслідки у вигляді включення таких коштів до доходів при обчисленні податку на прибуток. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків ДПІ у Залізничному районі м. Львова про порушення ТОВ "Вояві" податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі №2а-10941/10/1370 за позовом ТОВ «Вояві» до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року і набрала законної сили, підтверджено обставини реальності виконання господарських операцій між позивачем та ПП "Констракшн Груп" за згаданими договорами.

Таким чином, вказана постанова має преюдиціальне значення у спірних правовідносинах в силу вимог ч.1 ст.72 КАС України, встановлені у ній обставини доведенню не підлягають.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання робіт ПП "Констракшн Груп" на користь позивача згідно з договорами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та ПП "Констракшн Груп" мають реальний грошовий характер та підтвердженні відповідними первинними документами, зокрема: актами здачі- приймання робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними, банківськими виписками. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ПП "Констракшн Груп", то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування ТОВ "Вояві" податкового кредиту з операцій з ПП "Констракшн Груп" у квітні 2010 року.

Судом встановлено, що позивач не оплатив ПП «Констракшн Груп» виконані роботи, а відповідно, й не сплатив на користь даного підприємства суми ПДВ, які в подальшому були включені до складу податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ.

Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 18 липня 2012 року у справі №5015/1783/12 ПП «Констракшн Груп» ліквідовано, про що 25 липня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №14151170018021125 про припинення державної реєстрації я юридичної особи.

При поданні податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року позивач відобразив суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 291161,00 грн., з яких 256547,00 грн. за квітень 2010 року. Вказану суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2010 року в складі ПДВ по господарських операціях із ПП «Констракшн Груп» (виконання робіт за договорами підряду) у загальному розмірі кредиту - 406709,00 грн.

Разом з тим, податковий орган вважає задекларовану суму безнадійною кредиторською заборгованістю, що унеможлює віднесення ПДВ з цієї заборгованості до складу податкового кредиту.

Такий висновок податкового органу є помилковим, як і доводи апелянта в цій частині є безпідставними, виходячи з таких підстав.

Згідно з п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України заборгованість за роботи, виконані ПП "Констракшн Груп" у квітні 2010 року, можна віднести до безнадійної у разі спливу строку позовної давності.

Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Податковий орган при обґрунтуванні висновків щодо спливу такого строку станом на липень 2013 року не дослідив питання початку перебігу позовної давності та її закінчення, а тому не встановлено достовірно, коли строк позовної давності сплив.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не визначає наслідком визнання заборгованості безнадійною неможливість віднесення ПДВ з цієї заборгованості до складу податкового кредиту та, відповідно, визначення від'ємного значення суми ПДВ з врахуванням ПДВ з такої заборгованості.

Одним з податкових наслідків визнання кредиторської заборгованості безнадійною, в силу приписів п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, є лише включення суми такої безнадійної заборгованості до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому, закон не передбачає необхідності здійснення коригування податкового кредиту чи неможливості включення сум ПДВ по такій безнадійній заборгованості до складу податкового кредиту.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України є безповоротною фінансовою допомогою.

Разом з тим, це не має своїм наслідком здійснення коригування податкового кредиту чи неможливості включення сум ПДВ з такої заборгованості до складу податкового кредиту, оскільки визнання заборгованості по оплаті за товарів/робіт/послуг безнадійною не обумовлює визнання товарів/робіт/послуг такими, що надані безоплатно.

У спірних правовідносинах податковий орган не довів існування обставин, передбачених п.п.14.1.13 ПК України, які би дозволяли стверджувати про те, що роботи, виконані ПП "Констракшн Груп" у квітні 2010 року, є безоплатно виконаними (наданими), що спростовує висновки податкового органу про відсутність права на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на приписи п.102.5 ст.102 ПК України, оскільки застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати ПДВ з бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до органу доходів і зборів з заявою в порядку, встановленому ПК України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не подавав заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а саме лише відображення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність застосування приписів п.102.5 ПК України та неправомірність зменшення позивачу від'ємного значення сум ПДВ через пропущення вказаних строків.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Вояві» правомірно відобразило у податковій декларації з ПДВ вартість залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року№0002292211 прийняте неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 813/1993/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді О.М. Гінда

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2015 року.