Рішення № 45357300, 29.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2015Справа №910/9177/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"провідшкодування шкоди у розмірі 44 183,60 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Курочкін О.О. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (надалі - ТОВ "СК "Індіго") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі - ВАТ НАСК "ОРАНТА") про відшкодування шкоди у розмірі 44 183,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "СК "Індіго" на підставі Договору страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) - виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статтей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "ОРАНТА" на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АС №5822672), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. порушено провадження по справі №910/9177/15, розгляд справи призначено на 15.05.2015 р.

08.05.2015 р. представником позивача було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує вказуючи на те, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на підставі рахунку СТО, а не експортної оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для виплати страхового відшкодування. Крім того, відповідач з посиланням на ст. 29 вказаного Закону зазначає, що страхове відшкодування було виплачено позивачем без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Також відповідач стверджує, що надані позивачем до позовної заяви докази не підтверджують страхування ТОВ "СК "Індіго" транспортного засобу "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9072 ІХ, власником якого є Заскока Олена Петрівна, оскільки згідно Договору страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р. застраховано автомобіль "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, власником якого є Федусенко Максим Михайлович.

Представник позивача в судове засідання 15.05.2015 р. з'явився, надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.05.2015 р. не з'явився, при цьому 08.05.2015 р. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2015 р. у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 29.05.2015 р.

25.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких зазначає, що під час підготовки позовної заяви представником позивача було допущено описку, а саме невірно вказано застрахований транспортний засіб, замість "Opel Movano" вказано "Mitsubishi". Крім того, представник відповідача заперечує проти тверджень відповідача викладених ним у відзиві на позовну заяву, оскільки правовідносини позивача і страхувальника, Федусенка Максима Михайловича, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Представник позивача в судове засідання 29.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.05.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про страхування", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що страхувальником за договором страхування може бути будь-яка особа не в залежності від того чи є вона власником транспортного засобу чи ні.

07.06.2013 р. між ТОВ "СК "Індіго" (страховик) та Федусенком Максимом Михайловичем (страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту №206-00522-13 (надалі - "Договір"), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, 2006 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.

Строк дії договору встановлено з 09.06.2013 р. по 08.06.2014 р.

26.12.2013 р. о 09 год. 00 хв. по вул. Шахтарська, 4-а в м. Києві сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля марки "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ та автомобіля "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН, а саме: Федоров Юрій Костянтинович, керуючи автомобілем марки "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН, не переконавшись в безпеці маневру допустив зіткнення з автомобілем марки "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, завдавши йому технічних пошкоджень.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Федоровим Юрієм Костянтиновичем вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №9326341.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.02.2014 р. у справі №756/263/14-п (№3/756/381/2014 р.) встановлено порушення Федоровим Юрієм Костянтиновичем вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, Федорова Юрія Костянтиновича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

При цьому, твердження відповідача про те, що реєстраційний номер автомобіля "Opel Movano", вказаний в довідці УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №9326341 та постанові Оболонського районного суду м. Києва від 06.02.2014 р. у справі №756/263/14-п (№3/756/381/2014 р.) не збігається з реєстраційним номером зазначеним в Договорі страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р., заяві про настання страхового випадку, розрахунку страхового відшкодування та страховому акті спростовуються тією ж довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №9326341, оскільки як вбачається з її змісту номер кузова автомобіля "Opel Movano", а саме №406538 співпадає з номером кузова вказаним, як в Договорі страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р. так і в заяві про настання страхового випадку, а тому суд приходить до висновку про допущену технічну описку під час виготовлення довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9326341 та як наслідок допущення технічної описки в постанові суду, і виходить з того, що реєстраційним номером автомобіля "Opel Movano", є АА 9027 ІХ. До того ж, вказаний номер кузова №406538 підтверджується наявною Інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

26.12.2013 р. володілець застрахованого автомобіля "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р. на рахунок СТО для здійснення ремонту.

Згідно рахунку №00965 від 24.02.2014 р., виставленого власнику застрахованого транспортного засобу СТО - ТОВ "Автоальянс Київ", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ складає 44 629,90 грн.

29.09.2014 р. позивачем був складений та підписаний страховий акт №17189/206, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 44 183,60 грн. на рахунок СТО - ТОВ "Автоальянс Київ"

На підставі складеного страхового акту №17189/206 від 29.09.2014 р. ТОВ "СК "Індіго", виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р., сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 44 183,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученнями №206 від 29.09.2014 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТОВ "СК "Індіго", перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із наявної в матеріалах справи довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №9326341, вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, належить Федорову Юрію Костянтиновичу та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Федорова Юрія Костянтиновича встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН відшкодовується Федоровим Юрієм Костянтиновичем як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність Федорова Юрія Костянтиновича, як власника автомобіля "KIA", реєстраційний номер АА 5327 ІН, застрахована ВАТ НАСК "ОРАНТА" згідно із полісом АС №5822672 строк дії якого з 12.11.2013 р. до 11.11.2014 р., що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АС №5822672) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Втім, відповідач не скористався своїм правом проведення оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого ДТП, яке відбулася 26.12.2013 р., після отримання від позивача вимоги про здійснення відповідної виплати.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 44 183,60 грн. (на підставі рахунку особи, яка здійснювала ремонт) на користь страхувальника не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування наземного транспорту №206-00522-13 від 07.06.2013 р., а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Відтак, оскільки з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту), дії якого не регулюються цим Законом, у суду відсутні підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До того ж, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №206 від 29.09.2014 р., а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі №5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 р. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 р. у справі №5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі №910/3655/13 та інших.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Opel Movano", реєстраційний номер АА 9027 ІХ, складає 44 629,90 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АС №5822672 розміри лімітів відповідальності (50 000,00 грн.) та франшизи (510,00,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 43 673,60 грн. (44 183,60 грн. (сума страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 43 673,60 грн.)

При цьому, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №23/279 від 28.08.2012 р., №910/17223/13 від 04.11.2014 р. та інших.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; ідентифікаційний код 33831166) суму страхового відшкодування у розмірі 43 673 (сорок три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1 805 (одна тисяча вісімсот п'ять) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.06.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко