Постанова № 45352589, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 911/1653/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від заявника (боржника) - не з'явився;

від Банк «Чеська експортні банк, а.с.»: Мисник Н.В., Манойленко К.В., Сурник В.М. (дов. від 23.03.2015);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"

на ухвалу господарського суду Київської області від 29.04.2015

у справі № 911/1653/15 (суддя - Лопатін А.В.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/1653/15 відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод".

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції представник ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/1653/15 повністю та прийняти нове рішення, яким порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 17.06.2015.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

16.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 17.06.2015, у зв'язку з прийняттям ним участі у іншому судовому засіданні при розгляді справи № 5011-44/18931-2012.

В судове засідання 17.06.2015 апелянт не з'явився, обґрунтувавши нез'явлення вищевказаним клопотанням.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що від апелянта не надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, обставини, викладені у вказаному клопотанні документально не підтверджені, зазначені апелянтом обставини не можуть вважатись поважними в даному випадку підставами для відкладення розгляду апеляційної скарги, а тому клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою Юринцем А.В в якості ліквідатора ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" 16.04.2015 подано до суду заяву про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 95 Закону, у зв'язку з недостатністю активів у боржника для погашення заборгованості перед кредиторами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 прийнято до розгляду заяву про банкрутство та її розгляд у підготовчому засіданні суду призначено на 29.04.2015.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд відмовив в порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" та вирішив інші процесуальні питання.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2015 були проведені збори учасників ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", на яких були присутні Орлов М.Є. - представник Онуфрика Т.Р. учасника боржника, частка якого у статутному капіталі боржника складає 80%, директор боржника - Сивань Т.О., Юринець А.В. та допущені на збори без права голосу: адвокат Мартинюк А.П. за довіреністю від ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" та адвокат Васильєва М.О. за довіреністю від Пархоменка І.В., частка якого у статутному капіталі боржника складає 20%. На вказаних зборах, з оформленням протоколу від 15.01.2015, було прийнято рішення про припинення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" шляхом ліквідації в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Таким чином, рішення щодо припинення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" шляхом ліквідації в порядку, визначеному чинним законодавством України, було прийнято учасником боржника - Онуфриком Т.Р., частка якого у статутному капіталі складає 80%, тоді як, представнику іншого учасника боржника - Пархоменка І.В., частка якого у статутному капіталі складає 20%, не було надано право голосу.

Відповідно до приписів п. 17 Статуту ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" ліквідація товариства проводиться в наступних випадках:

- за рішенням Зборів Учасників;

- на підставі рішення суду або господарського суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

- у випадку визнання товариства банкрутом;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Учасниками боржника відповідно до Статуту ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", зареєстрованого Кагарлицькою районною державною адміністрацією від 13.02.2008 р., є Онуфрик Т.Р., частка якого у статутному капіталі складає 80% та Пархоменко І.В., частка якого у статутному капіталі складає 20%.

Таким чином, саме за участі двох учасників боржника не приймалося рішення про припинення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", шляхом ліквідації в порядку, визначеному чинним законодавством України, в той час як, ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а Статутом боржника, в свою чергу, встановлено, що ліквідація товариства проводиться, зокрема, за рішенням зборів учасників.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на вищевикладене всі дії, які були здійснені ліквідатором, призначеним вищезазначеними зборами учасників в особі лише одного з учасників Товариства - Онуфрика Т.Р., частка якого у статутному капіталі складає 80%, є передчасними, так як, учасниками боржника спільно не було прийнято рішення щодо припинення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", призначення ліквідатором боржника Юринця А.В. та уповноваження останнього на здійснення всіх дій, передбачених законодавством для припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо:

- заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство;

- вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника;

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

- відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону;

- за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено.

Враховуючи, що рішення, за яким було призначено ліквідатором ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" Юринця А.В. з покладанням на нього обов'язків з припинення юридичної особи - боржника та наданням йому права управління справами боржника, було прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, так як, не було надано права голосу одному з учасників боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що збори учасників, якими було прийнято відповідне рішення не є повноважними, а тому, Юринець А.В. не є особою, уповноваженою на підписання та подання до суду заяви про банкрутство ТОВ "Кузьминецький цегляний завод".

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, в даному випадку не дотримано вимог ст. 111 Цивільного кодексу України, так як, були направлені повідомлення про припинення ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" організаціям, у яких наявний борг перед боржником, в той же час, не було здійснено жодних дій по стягненню вказаної заборгованості на користь ТОВ "Кузьминецький цегляний завод". Відповідних доказів не надано в суд, вказаного не спростовано в суді апеляційної інстанції.

Частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи містяться банківські довідки про закриття рахунків, відкритих боржником у фінансових установах

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи відсутні відомості щодо всіх рахунків, які було відкрито ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" у фінансових установах та виписки про наявність коштів на відкритих рахунках, так як не долучено до матеріалів справи довідку ДПІ, яка надала б повну та точну інформацію щодо всіх відкритих боржником рахунків, а вимогу ухвали суду від 20.04.2015 щодо надання довідки Державної податкової інспекції за місцезнаходженням боржника про відкриті ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" у банкових установах рахунки, ліквідатором не було виконано. Зазначеної ж довідки не подано і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону до заяви боржника додаються також відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що відсутність довідки ДПІ щодо відкритих боржником у фінансово-кредитних установах рахунків та відомостей про наявність на всіх відкритих рахунках коштів, позбавляє можливості достоменно встановити наявність підстав вважати, що ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції наявність підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" за даних обставин.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість оскаржуваної ухвали та унеможливлює задоволення апеляційної скарги. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції ч.2 ст. 95 Закону при винесенні оскаржуваної ухвали, є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Кузьминецький цегляний завод", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 29.04.2015 у справі № 911/1653/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/1653/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1653/15 повернути до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 19.06.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко