Постанова № 45352580, 16.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 926/1687-б/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Плотніцький Б.Д.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецькій області

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 27.03.2015р.

у справі № 926/1687-б/14

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях та ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецькій області, м.Чернівці

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Чернівецький комбінат хлібопродуктів», м.Чернівці

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Ніщук І.В.

від боржника - Паланійчук В.П.

арбітражний керуючий - Руденко О.В.

У відповідності до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. судове засідання 16.06.2015р. проводилось в режимі відеоконференції.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.03.2015р. у справі № 926/1687-б/14 (суддя Ковальчук Т.І.) про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Чернівецький комбінат хлібопродуктів», м.Чернівці визнано конкурсні вимоги кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, в тому числі вимоги ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецькій області на суму 3764848,83 грн. та відхилено вимоги на суму 2381238,60 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою в частині відхилення заявлених конкурсних вимог скаржник - ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецькій області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки, як вбачається з облікових карток боржника наявних в матеріалах справи, нарахування пені відбулось 31.12.2014р. під час проведення ДПІ у м.Чернівцях по програмним комплексам ухвали господарського суду Чернівецької області від 16.12.2014р.. Тобто, нарахування пені, як вказує скаржник, відбулось 31.12.2014р. за період з моменту виникнення податкового боргу по 16.12.2014р. а відтак не вбачається порушень вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Окрім відхилення вказаної пені судом першої інстанції, на думку скаржника, безпідставно не визнано грошові вимоги та пеню по єдиному соціальному внеску, а саме: штрафні санкції у розмірі 15856,45 грн. та 1229,65 грн. та нарахованої за несплату штрафних санкцій пені на загальну суму 2956,98 грн., оскільки дані суми підтверджені постановою Чернівецького окружного адміністративного сужу від 18.07.2012р. по справі № 2а/2470/1539/12.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.12.2014 р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях та Державної податкової інспекції у місті Чернівцях порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Чернівецький комбінат хлібопродуктів", визнано безспірні вимоги ініціюючих кредиторів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Руденко Ольгу Василівну, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 24.02.2015 р.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Чернівецький комбінат хлібопродуктів" оприлюднене на веб-сайті Вищого господарського суду України 17.12.2014 р., № оголошення 12546.

Після оприлюднення оголошення з грошовими вимогами до боржника звернулась Державна податкова інспекція у місті Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на загальну суму 6 146 087,43 грн.

Боржник надав суду першої інстанції відзив від 04.02.2015 р. № 25, в якому визнав вимоги ДПІ у місті Чернівцях частково на суму 2221994,84 грн., у тому числі 2123832,23 грн. основного платежу, 95950,25 грн. штрафних санкцій і 2212,36 грн., решту вимог відхилив з посиланням на те, що частина штрафних санкцій і пені нараховано в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі № 10/85/б про банкрутство ДП "Чернівецький КХП" (т.с. 3, а.с. 37-39).

Розпорядник майна Руденко О.В. надала кілька відзивів.

У відзиві від 10.03.2015 р. розпорядник майна визнала вимоги податкової інспекції на загальну суму 3357298,84 грн., у тому числі 3025849,04 грн. основного боргу, 96203,25 грн. штрафних санкцій і 235246,55 грн., решту відхилила, мотивуючи тим, що до конкурсних вимог кредитором повторно включено окремі суми недоїмки по податку на додану вартість, платі за землю та з єдиного соціального внеску, які вже були визнані господарським судом в ухвалі від 16.12.2014 р., частина штрафних санкцій і пені нараховані в період дії мораторії у справі № 10/85/б, що суперечить Закону (т.с. 3, а.с. 133-135).

На заяву ДПІ у місті Чернівцях надійшли також заперечення від ДАК "Хліб України" щодо вимог з пені і штрафних санкцій, нарахованих в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/85/б про банкрутство ДП "Чернівецький КХП"(т.с. 3, а.с. 151-152).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р. (чинної в період процедури розпорядження майном боржника у справі № 10/85/б) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Передбачена абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону загальна заборона на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не обмежується припиненням заходів забезпечення конкурсних вимог, а отже, неустойка за невиконання поточних грошових зобов'язань упродовж дії мораторію не нараховується, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 12 березня 2013 р. у справі № 3-71 гс 12).

Аналогічне роз'яснення надано в абзацах 3, 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство", де зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, саме за період мораторію є неможливим як безпосередньо протягом періоду мораторію, так і після його закінчення (тобто "заднім числом").

З огляду на викладене вимоги ДПІ у місті Чернівцях на суму 2 381 238,60 грн. щодо пені, яка нарахована боржнику за той період, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/85/б, обгрунтовано відхилені.

З урахуванням наведених міркувань судом першої інстанції також підставно відхилено вимоги податкової інспекції щодо штрафних санкцій у розмірі 15856,45 грн. та 1229,65 грн. з єдиного внеску і нарахованої за несплату цих штрафних санкцій пені на загальну суму 2956,98 грн. (2744,17 грн. + 212,81 грн.).

Як випливає з постанови Чернівецького адміністративного окружного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/2470/1539/12, штрафна санкція в розмірі 15856,45 грн. застосована до боржника рішенням № 578 від 04.05.2012 р. за несвоєчасну сплату суми єдиного внеску протягом періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/85/б (т.с. 2, а.с. 251-252).

Згідно з рішенням № 3867 від 29 липня 2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 1229,65 грн. застосовано за несплату єдиного внеску за період з 21.02.2011 р. до 11.07.2013 р., тобто в період, коли щодо боржника було введено режим мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/85/б (т.с. 4, а.с. 200). У зв'язку з відхиленням зазначених вимог відсутні також підстави для визнання пені, нарахованої за несплату вказаного штрафу.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, ухвала господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Чернівецької області від 27.03.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 27.03.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,91,99,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецькій області - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 27.03.2015р. (п.п.2.5 п.2) у справі № 926/1687-б/14 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м.Чернівцях ГУМ у Чернівецький області до боржника на суму 2 381 238,60 грн. - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.

6. Повний текст постанови складено « 17» червня 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Плотніцький Б.Д.

суддя Мельник Г.І.