Ухвала суду № 45352553, 19.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"19" червня 2015 р. Справа №910/2034/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

від позивача: Нагорна А.В. - представник, дов. № 01-22/6-98 від 17.01.2015;

від відповідача: Мухін М.М. - представник, дов. № 3-131100/9777 від 15.05.2015;

Конопка І.І. - представник, дов. № 3-131100/7213 від 21.04.2015;

Косик С.І. - представник, дов. № 1-132000/1751 від 11.02.2015;

Кирич С.О. - представник, дов. № 3-131100/9922 від 20.05.2015;

від прокуратури: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про забезпечення позову

подану під час розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015

у справі № 910/2034/15-г (суддя Нечай О. В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

за участю Бориспільської міжрайонної прокуратури

про стягнення 170 697 523,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 10.06.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф. заяву позивача про забезпечення позову прийнято до розгляду, розгляд заяви призначений на 19.06.2015.

У письмових запереченнях та додаткових запереченнях відповідач, зокрема, вказує на те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не відповідає критерію адекватності; що відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку, блокування кореспондентських рахунків має ряд негативних наслідків для банку, які наведені відповідачем; що суд першої інстанції у рішенні від 01.04.2015 навів мотиви відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову і позивач не обгрунтував належними доказами того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав, представники відповідача проти її задоволення заперечували.

Дослідивши матеріали поданої позивачем заяви, матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи письмові заперечення, додаткові заперечення, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з рахунку позивача № 26000013010101, відкритого у відповідача за договором на розрахунково-касове обслуговування № 038-14/АН від 21.10.2014 грошових коштів в сумі 161 798 600,00 грн. та перерахування вказаних коштів на рахунок позивача, відкритий в АТ "Укрексімбанк", а також про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання платіжного доручення в сумі 8 898 923,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2034/15-г позов задоволено.

09.06.2015 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів до забезпечення позову, а саме: накласти решт на кошти в розмірі 161 798 600,00 грн., не списаних за платіжним дорученням, та пені в сумі 8 898 923,00 грн., що належать відповідачу та знаходяться на кореспондентському рахунку в Національному банку України або на будь-яких інших рахунках, виявлених державним виконавцем.

В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на те, що відповідач тривалий час не виконує спірне платіжне доручення позивача та, як наслідок, не виконує умови договору на розрахунково-касове обслуговування № 038-14/АН від 21.10.2014, тим самим позбавляючи позивача можливості розпоряджатися власними коштами і вказана бездіяльність відповідача, на думку позивача, підтверджує незадовільний фінансовий стан останнього та може свідчити про утруднення виконання рішення суду.

Також позивач зазначив про те, що на даний час в країні склалось скрутне економічне становище, яке спричинено економічною кризою і така ситуація поставила під сумнів банківську систему України, оскільки на даний час значна кількість банків не виконує своїх договірних зобов'язань, відмовляється повертати кошти та сплачувати проценти вкладникам а потім, як наслідок, оголошується банкрутом.

Крім того, позивач наголосив на тому, що невиконання відповідачем платіжного доручення № 6 від 25.12.2014 позбавляє можливості позивача виконувати свої зобов'язання по договорах з іншими контрагентами та сплати передбачених чинним законодавством України внесків до бюджету України.

З огляду на викладені вище обставини та враховуючи суму позову, позивач вважає, що за час розгляду справи в суді, майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитися за кількістю у порівнянні з майном, наявним на момент виконання рішення, а, враховуючи той факт, що позивач є державним підприємством, яке здійснює значні щомісячні грошові відрахування в бюджет України та на якому працює більше 4 000 висококваліфікованих працівників в галузі авіації, в разі задоволення позову та неможливістю при цьому виконати рішення суду, збитки може отримати не лише позивач та його працівники, а й державний бюджет України.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно з ч. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову; про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо); саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантії реального виконання рішення, а адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Частиною 1 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" встановлено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що утруднення або неможливість виконання рішення суду у цій справі без вжиття заходів до забезпечення позову, позивач обґрунтовує економічною кризою в Україні, наслідком якої є невиконання значною кількістю банків своїх договірних зобов'язань, проте невиконання деякими банківськими установами своїх договірних зобов'язань не може свідчити про те, що відповідач, який також є банківською установою, не буде взмозі виконати рішення суду у цій справі.

Також колегія суддів зазначає про те, що невиконання відповідачем договірних відносин само по собі не свідчить як про перебування його у скрутному матеріальному становищі, так і про неможливість виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Судові витрати на подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 66-68, 86 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про забезпечення позову.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай