Постанова № 45352531, 15.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 927/271/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Рудченка С.Г.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мазуренко О.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р.

у справі №927/271/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності

до Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі відділення №16 філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення Ніжинської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про перерахування коштів від 29.01.2015р. №120 на суму 5 208,00 грн., від 02.02.2015р. №29 на суму 182,84 грн., від 02.02.2015р. №30 на суму 2 625,80 грн., від 02.02.2015р. №31 на суму 1 218,07 грн., від 02.02.2015р. №32 на суму 373,44 грн., від 02.02.2015р. №33 на суму 239,84 грн., від 02.02.2015р. №34 на суму 159,75 грн., від 02.02.2015р. №35 на суму 8 371,65 грн., від 02.02.2015р. №36 на суму 138,33 грн., від 02.02.2015р. №37 на суму 59,05 грн., від 02.02.2015р. №38 на суму 4,42 грн., від 02.02.2015р. №39 на суму 24,86 грн., від 02.02.2015р. №40 на суму 2,55 грн., від 03.02.2015р. №41 на суму 37 974,66 грн., від 03.02.2015р. №42 на суму 260,00 грн., від 02.02.2015р. №181496639 на суму 215,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2015р. було порушено провадження у справі №927/271/15 за позовом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання виконати платіжні доручення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015р. справу №9127/271/15 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015р. прийнято до провадження №927/271/15 та призначено ї до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. позовні вимоги задоволені, зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» виконати платіжні доручення Ніжинської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування коштів від 29.01.2015р. №120 на суму 5 208,00 грн., від 02.02.2015р. №29 на суму 182,84 грн., від 02.02.2015р. №30 на суму 2 625,80 грн., від 02.02.2015р. №31 на суму 1 218,07 грн., від 02.02.2015р. №32 на суму 373,44 грн., від 02.02.2015р. №33 на суму 239,84 грн., від 02.02.2015р. №34 на суму 159,75 грн., від 02.02.2015р. №35 на суму 8 371,65 грн., від 02.02.2015р. №36 на суму 138,33 грн., від 02.02.2015р. №37 на суму 59,05 грн., від 02.02.2015р. №38 на суму 4,42 грн., від 02.02.2015р. №39 на суму 24,86 грн., від 02.02.2015р. №40 на суму 2,55 грн., від 03.02.2015р. №41 на суму 37 974,66 грн., від 03.02.2015р. №42 на суму 260,00 грн., від 02.02.2015р. №181496639 на суму 215,79 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, за якою просить рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2015р. у справі №927/271/15 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що майнова вимога позивача з розпорядженням належними йому коштами відноситься саме до вимог інших кредиторів, на які розповсюджується обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на висновки Верховного суду України у справі №910/9232/14.

Позивач - Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, надав до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить рішення суду першої інстанції від 22.04.2015р. залишити без змін. Позивач вказує, що Господарським судом міста Києва надана належна оцінка доказам у справі, об'єктивно, всебічно та на підставі чинного законодавства розглянута справа з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» та призначено розгляд справи на 15.06.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 15.06.2015р., з огляду на перебування судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №927/271/15 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Рудченко С.Г. прийняла до свого провадження справу №927/271/15.

В судове засідання, призначене на 15.06.2015р., представник позивача не з'явився. У письмовому відзиву на апеляційну скаргу він просив розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

25 жовтня 2011р. між Ніжинською міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" в особі начальника відділення № 16 філії ПАТ КБ "Надра", як банком, було укладено Договір банківського рахунка №16/2011/16604/2560.

Відповідно до п. 1.1. Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні для господарської діяльності, транзитний накопичувальний рахунок та рахунок зворотнього фінансування для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1.1. Договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право на безперешкодне розпоряджатися цими коштами

У п. 2.2.1 Договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним Договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з п. 8.1 Договору цей Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» виконати платіжні доручення Ніжинської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування коштів згідно платіжних доручень грн., від 02.02.2015р. №30 на суму 2 625,80 грн., від 02.02.2015р. № 31 на суму 1 218,07 грн., від 02.02.2015р. №32 на суму 373,44 грн., від 02.02.2015р. № 33 на суму 239,84 грн., від 02.02.2015р. №34 на суму 159,75 грн., від 02.02.2015р. №35 на суму 8 371,65 грн., від 02.02.2015р. №36 на суму 138,33 грн., від 02.02.2015р. №37 на суму 59,05 грн., від 02.02.2015р. №38 на суму 4,42 грн., від 02.02.2015р. №39 на суму 24,86 грн., від 02.02.2015р. №40 на суму 2,55 грн., від 03.02.2015р. №41 на суму 37 974,66 грн., від 03.02.2015р. №42 на суму 260,00 грн., від 02.02.2015р. №181496639 на суму 215,79 грн.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.01.2015р. по 03.02.2015р. позивачем було надано відповідачеві для виконання платіжні доручення на загальну суму 57 059,05 грн, а саме: від 29.01.2015р. №120 на суму 5 208,00 грн., від 02.02.2015р. №29 на суму 182,84 грн., від 02.02.2015р. №30 на суму 2 625,80 грн., від 02.02.2015р. № 31 на суму 1 218,07 грн., від 02.02.2015р. №32 на суму 373,44 грн., від 02.02.2015р. № 33 на суму 239,84 грн., від 02.02.2015р. №34 на суму 159,75 грн., від 02.02.2015р. №35 на суму 8 371,65 грн., від 02.02.2015р. №36 на суму 138,33 грн., від 02.02.2015р. №37 на суму 59,05 грн., від 02.02.2015р. №38 на суму 4,42 грн., від 02.02.2015р. №39 на суму 24,86 грн., від 02.02.2015р. №40 на суму 2,55 грн., від 03.02.2015р. №41 на суму 37 974,66 грн., від 03.02.2015р. №42 на суму 260,00 грн., від 02.02.2015р. №181496639 на суму 215,79 грн.

Апеляційним судом встановлено, що ці доручення виконані відповідачем не були.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за №377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 вказаної Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Разом з тим при розгляді даної справи судовою колегією встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015р. №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015р. прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015р. по 06.05.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав про те, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). В даних правовідносинах позивач не є ані вкладником банку в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані кредитором банку відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Жодна норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами банківського обслуговування тощо. Законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які обліковують на рахунках клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку. Також суд зазначив, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ Надра» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку.

Судова колегія не погоджується з висновками господарського суду та вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмолено, виходячи з наступного.

Так, як зазначено вище, в п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказано про те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Апеляційний суд відмічає, що на підставі Договору банківського рахунка між позивачем та відповідачем склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, а, відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14.

За таких обставин, враховуючи те, що на момент розгляду даної справи у відповідача діяла тимчасова адміністрація, з огляду на положення п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягають задоволенню вимоги позивача, як кредитора відповідача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. у справі №927/271/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності.

4 Справу №927/271/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

С.Г. Рудченко