Рішення № 45352186, 15.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р.Справа № 922/2960/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Орджонікідзевського р-ну, м. Харків до відповідача-1: Харківська міська рада, м. Харків , та до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Східний", м. Харків; про визнання незаконним та скасування рішення за участю :

прокурор - Кріцина Н.Г., посвідчення № 006801 від 28.09.2012 р., Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014 р.;

представника відповідача 1 - Струкова Л.В., довіреність № 08-11/2054/2-15 від 13.05.2015 р.;

представник відповідача 2 - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015р. Заступник прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1 Харківської міської ради та до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу "Східний" про визнання незаконним та скасування п. 6 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 323/09 від 23.12.2009 "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів".

В обґрунтування позову вказує на те, що оспорюване рішення прийнято всупереч вимог ст. 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що в свою чергу є підставою для визнання незаконним та скасування цього рішення згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві, звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи поданих письмових пояснень (вх. № 24345 від 15.06.2015 р.) та доказів (заява вх. № 24347 від 15.06.2015 р.), у тому числі заяву про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечує з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву (в порядку ст. 59 ГПК України) від 15.06.2015 р. вх.№ 24348, де зокрема вказує на те, що спірне рішення не виконано та вичерпало свою дію, зміни до нього щодо продовження строків не внесено, а відтак провадження у справі має бути припинено з підстав п.1.1. ст. 80 ГПК України. Також відповідач-1 зазначає про те, що прокурором не надано доказів того, що внаслідок прийняття спірного рішення було порушено цивільні права або інтереси, і стверджує, що норми, на які прокурор посилається у своєму позові, не відповідають фактичним обставинам даного спору, у тому числі із тих підстав, що процедура організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів у порядку передбаченому ст. 137 ЖК УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу неможлива, в зв"язку із відсутністю відповідних органів державної влади та громадських організацій за часів СРСР, на які покладені питання організації та узгодження процедури створення житлово-будівельних кооперативів. Крім того, відповідач-1 заявив клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності прокурором та просить суд відмовити в позові.

Також представник відповідача-1 підтримує заяву від 04.06.2015 р. про припинення провадження у справі (в порядку ст. 80 ГПК України), за відсутністю предмету спору та в судовому засіданні 15.06.2015 р. звернувся із заявою про залишення позову без розгляду (в порядку ст. 81 ГПК України), у якій просить залишити позов без розгляду з підстав п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідач-2 свого повноважного представника у судове засідання не направив, доказів на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, причини неявки свого представника у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова під час перевірки законності передачі земель житлової та громадської забудови у приватну власність, розташованих на території району, встановлено, що рішенням 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 23.12.2009 №323/09 (т. І а.с. 16) надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Східний" дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 31 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Ростовській (мікрорайон "Горизонт") (п. 6 додатку до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 23.12.2009 №323/09 , т. І зворотна сторона а.с. 16).

Підставою звернення із даним позовом прокурор вказує те, що вказане рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність відповідача-2 на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст.94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ст.137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.б ст.137 ЖК та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз.2 п.5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Відповідно до п.5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абз.2 п.7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

Відповідно до абз.1 п.45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Відповідно до абз.1 п.74 Примірного статуту контроль за діяльністю житлово- будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів.

Вирішуючи питання про те, яким нормативно-правовим актом слідує керуватися при створенні ЖБК: ст.7 Закону України "Про кооперацію" або Примірним статутом, необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Східний" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, відповідач-2 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив "Східний"» згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК "ЖБК "Східний" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Стаття ж 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Як вбачається зі статуту відповідача-2 ОК "ЖБК "Східний" та протоколу установчих зборів засновників від 17.12.2009р. даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.

Також всупереч ч. 6 ст.137 та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення про створення ОК "ЖБК "Східний" (протокол №1 установчих зборів засновників від 17.12.2009, т. І а.с. 17) та список членів кооперативу від 17.12.2009 не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час як статут кооперативу зареєстровано (т. І а.с. 18-24).

В порушення вимог ст.135 ЖК України та абз.1 п.8 Примірного статуту члени кооперативу, а саме: Луковий Валерій Володимирович, Каднов Андрій В"ячеславович, Лейка Олег Миколайович на момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували. Доказів про те що вказані особи перебували на такому обліку в матеріалах справи не міститься та сторонами до суду не надано.

Крім цього, в порушення п.5 примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. У даному разі, відповідно до переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом установчих зборів засновників від 17.12.2009, число його членів - три.

Згідно з п.3.1 статуту ОК "ЖБК "Східний" формально метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва житлових будинків. Однак, ця мета не відповідає діяльності, адже протягом понад 5 років ОК "ЖБК "Східний" не оформлено державний акт на право власності земельної ділянки та не побудовано житловий будинок.

Поряд з цим у статуті ОК "ЖБК "Східний" не визначено кількість квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті кооперативу.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про те, що спірне рішення (п.6 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" №323/09 від 23.12.2009) є незаконним.

При цьому суд враховує, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, мала переконатись у додержанні відповідачем-2 порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що розгулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Цього відповідачем-1 Харківської міською радою зроблено не було.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов суд враховує також, що до такого ж висновку прийшла колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.04.2014 №21-195а 14.

Відповідно до ч.І ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

До аналогічних висновків неодноразово приходила колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішень від 15.07.2014 у справі №922/291/13-г, від 15.10.2013 у справі №901/1432/13, від 14.03.2013 у справі №5002-22/1870-2012, від 19.04.2012 у справі №5002-4/3060-2011 та багатьох інших.

Вирішуючи заяву відповідача-1 про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд керується наступним.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ч. 2 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 судам роз"яснено про необхідність мати на увазі, те що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положення" Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Зазначений Закон набрав чинності 15.01.2012 р., отже строк позовної давності для звернення із даним позовом закінчився 15.01.2015 р.

Разом з тим, прокурор звернувся із заявою про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Обставини вказані прокурором у відповідній заяві та обставини, на які прокурор посилається в судовому засіданні, а саме зміни у законодавстві, котрі регулюють спірні відносини; законодавстві котре визначає строки позовної давності за позовами про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування (на момент прийняття оскаржуваного рішення в 2010 році згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Відповідно до п. 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 р., що набрав чинності 15.01.2012 р., п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено. В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи) великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню; складнощі пов'язані із створенням відповідачами прокурору штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки; велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням відповідачем-1 аналогічних рішень на користь інших кооперативів відмінних, але пов'язаних між собою тощо, заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк. Враховуючи вищевказане, суд задовольняє заяву прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

Стосовно клопотань відповідача-1 про залишення позову без розгляду та припинення провадження у справі, суд зазначає, що вказані питання вирішуються не за клопотанням учасників судового процесу, а у відповідності до норм ст. ст. 80, 81 ГПК України, що містять вичерпний перелік обставин за яких суд може залишити позов без розгляду, припинити провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення у визначений строк дійсно виконане не було, проте станом на даний час рішення не скасоване ні відповідачем, ні в судовому порядку, а відтак залишається чинним. Тому підстав для тверджень про відсутність предмету спору наразі немає. Відтак, немає і підстав для припинення провадження у справі чи залишення позову без розгляду, у відповідності до норм ст. ст. 80, 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 1.218,00грн. судового збору, покладаються на відповідачів у розмірі 609,00 грн. з кожного, та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 13, 14, 19, Конституції України, ст. ст. 21, 256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 41, 116 Земельного кодексу України, ст. 94 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України "Про кооперацію", ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, ст.ст.1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п 6 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 5 скликання №323/09 від 23.12.2009 "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів".

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Східний" (61004, м. Харків, вул. Рибасівська, буд. 12, кв. 7, код ЄДРПОУ 36818373) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

Справа № 922/2960/15/