Рішення № 45351741, 18.06.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.2015 Справа № 920/562/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Сорока Л.М., розглянувши матеріали справи № 920/562/15:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь», м.Суми

про стягнення 338495,23 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Харченко В.В.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 228936,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу устаткування № 89-ВТ/2013 від 21.10.2013року, 18699,53 грн. пені, 81501,22 грн. інфляційних втрат,8674,48 грн. 3 % річних , 684,00 грн. боргу зі сплати окремого рахунку, а також судові витрати у розмірі 6769,90 грн.

Відповідач подав відзив від 28.05.2015р. № 73 на позов, в якому повідомляє, що позивачем при розрахунку 3% річних не були враховані часткові оплати відповідачем заборгованості, посилаючись на ст.ст. 530, 536, 625 Цивільного кодексу України заперечує нарахування неустойки та 3% річних.

18.06.2015р. відповідач подав заяву , в якій заперечує стосовно нарахування штрафних санкцій , посилаючись на ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки через пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності в один рік. Крім того, відповідач просить суд відстрочити чи розстрочити виконання рішення суду , оскільки він не в змозі погасити суму заборгованості одноразово, але при цьому не зазначає, яким саме чином зможе погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі, тому суд вважає зазначене клопотання безпідставним , необґрунтованим та до уваги не приймає.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився, проте направив факсимільним зв'язком письмові пояснення від 17.06.2015р. з обґрунтуванням своєї позиції стосовно заперечень відповідача проти позову, а також , в зв'язку з зайнятістю 18.06.2015р. в судовому засіданні Вищого господарського суду України , просить суд визнати причини неявки його 18.06.2015р. в судове засідання господарського суду Сумської області поважними.

Надані представниками сторін документи розглянуто у судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

21.10.2013р. року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу устаткування № 89-ВТ/2013 , відповідно до умов якого позивач (постачальник) поставив, а відповідач прийняв устаткування ( телекомунікаційне обладнання) , зазначене в Специфікації № 1 ( Додаток № 1 до договору), загальною вартістю з урахуванням ПДВ 243936,00 грн.

Факт приймання - передачі товару від позивача ( постачальника) до відповідача підтверджується видатковою накладною № ВТ-00000329 від 06.11.2013р., підписаною представником відповідача (покупця) Бережним О.І.

Згідно п.3.1 договору, відповідач протягом 60 календарних днів після отримання товару (підписаної видаткової накладної) оплачує його шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок позивача (постачальника) грошових коштів у сумі вартості товару згідно зі специфікацією ( додаток № 1 до договору), але не пізніше як 25 грудня 2013 р.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за даним договором позивач виконав своєчасно та у повному обсязі, претензії щодо кількості, якості чи асортименту поставленого товару з боку відповідача не надходило.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем за договором купівлі - продажу устаткування. Відповідачем перераховано позивачу лише 15000,00 грн. платежами від 30.01.2015р. та від 05.03.2015р. у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 228936,00 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором купівлі - продажу устаткування № 89-ВТ/2013 від 21.10.2013р. у сумі 228936,00грн. , факт та розмір боргу в зазначеному розмірі визнав повністю, тому позовні вимоги в частині стягнення цієї суми підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 18699,53 грн. відповідно до п.7.4 договору, за яким у випадку невчасної сплати виставленого рахунку, відповідно до п.3.1 цього Договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня від невчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, частиною 1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлено позовну давність для стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. Позивач нарахував пеню з 26.12.2013р. по 14.04.2014р. та з 15.04.2014р. по 25.06.2014 р.

Таким чином, позивачу стало відомо про порушення його права на отримання коштів в грудні 2013 року, з цього часу і почався перебіг строку позовної давності до вимог стосовно стягнення пені.

Згідно вимог ст. 267 Цивільного кодексу України , особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги стосовно стягнення пені заявлені позивачем з порушенням приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, тому суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною №ВТ-00000256 від 30.08.2013р. В день отримання зазначеного товару позивачем було оформлено рахунок № ВТ-0000553 на суму 684,00 грн. з урахуванням ПДВ, та виписано податкову накладну № 66. Станом на день подання позову рахунок не сплачено.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу, а відповідач 29.01.2015р. отримав претензію № 17 від 23.01.2015р. з вимогою сплатити за вказаним рахунком , тобто строк виконання грошового зобов'язання зі сплати рахунку настав 05.02.2015р. , оскільки на час розгляду справи по суті відповдачем не подано доказів сплати боргу за товари отримані по рахунку № ВТ-0000553, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 684 грн. боргу зі сплати окремого рахунку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, і за своєю правовою природою самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань та полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими штами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно д вини боржника.

Таким чином, відповідач прострочив виконання свого обов'язку щодо сплати позивачу боргу в сумі 228936,00 грн., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 81501,22 грн. інфляційних втрат та 8674,48 грн. 3% річних суд вважає правомірними , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача 6395,91 грн. судового збору відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь» ( 40021, м.Суми, вул. Кірова,127, корп.2, оф.5, код 21124982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» ( 02152, м.Київ, вул. Березняківська,8, код 31304435) 228936,00 грн. боргу по договору купівлі-продажу устаткування № 89-ВТ/2013 від 21.10.2013р., 81501,22 грн. інфляційних втрат, 8674,48 грн. 3% річних, 684,00 грн. боргу за товари, отримані по рахунку № ВТ-000053, 6395,91 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимог стосовно стягнення 18699,53 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко