Рішення № 45351389, 15.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 р. Справа№ 914/21/15

За первісним позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова

До відповідача: Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України, м.Львів

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Міністерство оборони України, м.Київ

Про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлових приміщень

За зустрічним позовом: Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України, м.Львів

До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство оборони України, м.Київ

Про визнання права власності на нежитловий двоповерховий будинок площею 205,6 кв.м. та на нежитлове приміщення гаражів площею 133,3 кв.м. та 57,1 кв.м.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від прокуратури : Коциба В.Р. -прокурор

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Безушко О.І.- представник

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) : Петруняк І.В..- представник

від третьої особи : Гудима В.О.-представник

Суть спору: Подано позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України про усунення перешкод в користуванні нерухомими приміщеннями у м. Львові по вул. Коперника,27, а саме: будівля №1 - управління, №13 - сховище для техніки та земельною ділянкою площею 0,5 га за цією ж адресою, що перебувають у власності Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу КЕВ м.Львова шляхом звільнення нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 12.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.01.2015 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін 27.01.2015 року ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 10.02.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України.

10.02.2015 року Товариством військових мисливців і рибалок Західного регіону України було подано зустрічний позов до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Коперника,27 у м. Львові.

23.02.2015 року ухвалою суду повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву в зв'язку з несплатою позивачем судового збору.

Ухвалою суду від 23.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 04.03.2015 року. В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 11.03.2015 року.

11.03.2015 року Товариством військових мисливців і рибалок Західного регіону України було повторно подано зустрічний позов до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна по вул.. Коперника,27 у м.Львові, який прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 11.03.2015 року.

В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козак І.Б., згідно розпорядження керівника апарату №321 від 12.05.2015 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/21/15 та передано справу до розгляду судді Березяк Н.Є.

В судових засіданнях прокурор та позивач за первісним позовом свої позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях та матеріалах справи. Свої позовні вимоги мотивували тим, що на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна громадських організацій колишнього Союзу РСР покладено повноваження органу управління спірним майном, яке перебуває в оперативному управлінні КЕВ м.Львова, і без належних на це підстав використовується Товариством військових мисливців і рибалок Західного регіону України. З огляду на викладене, просить усунути перешкоди в користуванні спірним нерухомим майном та земельною ділянкою у м.Львові по вул.. Коперника,27, наданою в користування КЕЧ району ПрикВО ( на даний час КЕВ м.Львова) згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.1985 року № З-С.

Представник Міністерство оборони України в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з тих підстав, що спірне майно віднесене до управління Міністерства Постановою Кабінету Мінгістрів України від 13 січня 1995 року №18. Рішенням господарського суду м.Києва від 05.12.2002 року у господарській справі №18/375, що набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариство військових мисливців і рибалок Збройних Сил України (до складу якого ввійшло Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України) яким зобов'язано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України в тому числі 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки…. Військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу. Як стверджує представник Міністерства, відповідач продовжує користуватися зазначеним майном, чим чинить перешкоди балансоутримувачу в його користуванні.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з тих підстав, що спірне майно було передане на баланс Ради військово-мисливського товариства ПрикВо ( як стверджує правонаступником якої є Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України) згідно Акту від 01.02.1980 року, він відкрито користується ним впродовж більше десяти років, а відтак за набувальною давністю набув право власності на це майно і просить визнати за ним право власності на спірні об'єкти.

15.06.2015 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 лютого 1985 року №3-С «Об установлении границ земельных городков на территории г. Львова» квартирно-експлуатаційній частині району ПрикВО (Прикарпатського військового округу) - на даний час КЕВ м. Львова надано у користування земельну ділянку загальною площею 0,5 га у м. Львові по вул. Коперника, 27.

Відповідно до акту від 26 лютого 1996 року «прийомки і експлуатації будинків і споруд військового містечка № 67 і військового містечка № 367/1,2,3 по вул. Коперника, 27 і стрільбища на «Картумовій горі» в районі вул. Варшавської за товариством військових мисливців Прикарпатського військового округу», а також опису №1 «Будинків і споруд, переданих товариству в/мисливців по в/м 67 в м. Львові по вул. Коперника, 27 та в/м 368 по вул. Варшавській ур-ще Кортумова гора» і опису № 2 «Закріплення за товариством в/мисливців земельних ділянок в/м 76-0,3 га, в/м 368 - 17,3 га в м. Львові», Львівська квартирно-експлуатаційна частина району (на даний час КЕВ м. Львова) передала товариству військових мисливців ПрикВО земельну ділянку загальною площею 0,3 га військового містечка №67 разом із будинками та спорудами, що були розташовані на даній земельній ділянці. Зокрема, товариству військових мисливців було передано 2 будівлі, розташованих на території військового містечка № 67.

Оскільки, у 1992 році, ради Всеармійського військово-мисливського товариства (ВМТ) військових округів вийшли із складу Всеармійського військово-мисливського товариства колишнього СРСР, яке в своїй діяльності керувалося наказом МО СРСР № 230 від 21 серпня 1981 року "Про введення в дію статуту Військово-мисливського товариства Міністерства оборони" (надалі-Наказ), в порушення п. 58 Наказу, грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства оборони не перейшли, а протизаконно перейшли в користування створеного в березні того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, до складу якого увійшло військово-мисливське товариство ПрикВО.

У 1994 році відповідно до наказу №1 Ради Військово-мисливського товариства Західного регіону України, військово-мисливське товариство ПрикВО перейменовано на товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України.

Після набуття самостійності Українською державою в 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України, відповідно до ст. 1 Закону України від 10.09.91 за № 1540-XII «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

13 січня 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 18 «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР», згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Згідно з вищезазначеною постановою до управління Міністерства оборони України передані нижче наведені підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР:

- виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу;

- 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу;

- 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року (залишеним в силі. Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року) по господарській справі № 18/375 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і передати Міністерству оборони України, та зобов'язано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Як стверджує прокурор, з моменту ліквідації Ради всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, та по теперішній час, будинки і споруди військового містечка № 67 і військового містечка № 367/1,2,3 по вул. Коперника, 27 у м.Львові повинні перебувати у державній власності.

Будь-які договори на використання Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України земельної ділянки військового містечка №67 площею 0,5 га на вул.. Коперника,27 у м.Львові не укладались, дозволи на її використання відповідними посадовими особами не надавались.

З огляду на викладене, Заступником військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова подано позов до Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлових приміщень.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

При набутті самостійності Українською державою в 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України, відповідно до ст. 1 Закону України від 10.09.91 за № 1540-XII «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

До управління Міністерства оборони України передані нижче наведені підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР- виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Це підтверджується і постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року та рішенням господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року по господарській справі №18/375 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави у особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і передати позивачу. Наведеною постановою Верховного Суду України наголошено, що згідно чинного законодавства на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу СРСР, покладено повноваження управління спірним державним майном.

Відповідно до п. 23 наказу Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року «Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» і «Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України» відповідальність за цільове використання земель, наданих для потреб Збройних Сил України, покладається на безпосереднього землекористувача і органи квартирно-експлуатаційної служби.

Згідно п. 24 вищевказаного наказу відповідальність за охорону земель покладається на безпосереднього землекористувача.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води та інші природні ресурси, а також майно закріплене за військовими частинами і військовими навчальними закладами, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління, а згідно ст. ст. 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», як орган державного управління у Збройних Силах України, Міністерство оборони України несе відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями державної власності належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцем земельних ділянок можуть виступати лише особи, у власності яких перебувають ці земельні ділянки.

Міністерство оборони України (як орган, який уповноважений управляти військовим майном) чи Фонд Державного майна України, не надавали погодження стосовно передачі спірних земель (угідь) в оренду чи у комунальну власність, як і не було затвердженого постановою Кабінету Міністрів України переліку щодо передачі їх з державної власності у власність недержавних органів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони», військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства.

Відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є органом військового управління Збройних Сил України і призначений для реалізації у військових частинах, дислокованих у межах відповідальності КЕВ м. Львова, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військових частин у високій бойовій та мобілізаційній готовності.

КЕВ м. Львова є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримуються за окремим штатом, має гербову печатку із своїм найменуванням. Начальник КЕВ м. Львова несе повну відповідальність перед органом управління майном - Міністерством оборони України за стан та діяльність переданих йому споруд і територій військових містечок, де дислокувались частини (установи, підприємства, організації), їх схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна, здійснює контроль за правильним використанням земельних ділянок, які перебувають на обліку КЕВ м.Львова.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави, прокурор просить усунути перешкоди в користуванні спірним майном, що є державною власністю і перебуває в управлінні Міністерства оборони України в особі КЕВ м.Львова. Зазначені вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Є необґрунтованими доводи Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України ,що як правонаступник Ради військово-мисливського товариства ПрикВО, отримавши спірне майно на баланс згідно Акту від 01 лютого 1980 року, добросовісно заволоділо спірним нерухомим майном, і як добросовісний набувач на підставі ч.1 ст.344 ЦК України набуває право власності на це майно.

В обґрунтування своїх доводів відповідачем за первісним і позивачем за зустрічним позовом подано до матеріалів справи копію статуту ( а.с.32-42) , копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.43), копії технічних паспортів на спірні будівлі (а.с.109-112), довідку про перебування спірних будівель на балансі товариства ( а.с.113), Акт приймання-передачі квартири по вул.. Коперника,27 на баланс Ради військово-мисливське товариство ПрикВО ( а.с.114).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариство Військових мисливців та Рибалок Західного регіону України, зареєстрованого зі змінами та доповненнями Головним Управлінням Юстиції у Львівській області наказом №29 від 05.02.2010 року, вказане Товариство є добровільною неприбутковою громадською організацією.

Пунктом 1.4 Статуту Товариства Військових Мисливців та Рибалок Збройних Сил України визначено, що Товариство є правонаступником майна та фінансових ресурсів (прав і обов'язків) Товариства Військових Мисливців та Рибалок Збройних Сил України ( а.с.33).

Таким чином, наданими положеннями Статут спростовуються доводи відповідача про його правонаступництво Ради військово-мисливського товариства ПрикВО .

Інших доказів правонаступництва Ради військово-мисливського товариства ПрикВО відповідач суду не надав.

Не подано належних доказів перебування спірних будівель на балансі Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України, оскільки із тексту поданої відповідачем за первісним позовом Довідки (а.с.113) вбачається були прийняті та поставлені на баланс Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України в лютому 1980 року Радою військово-мисливського товариства ПрикВО. Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.43) товариство зареєстроване 21.10.1993 року, а відповідно не могло прийняти в лютому 1980 року спірне майно на баланс. Доказів передачі спірного майна на баланс саме Товариству військових мисливців і рибалок Західного регіону України відповідач суду не надав.

Як на одну із підстав для задоволення позову прокурор посилається на постанову Верховного Суду України від 18.11.2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року по господарській справі № 18/375 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави у особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і передати позивачу.

Згаданою Постановою Верховного суду України Постанову Вищого господарського суду України від 22 липня 2003 року 18/375 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2003 року і рішення господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року залишено в силі.

При цьому, господарський суд м. Києва розглядав позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна, оцінити його та передати позивачу.

Зазначеним рішенням господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Відповідно до положень ст..35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори), … під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.

Суд вважає таким фактом ту обставину, що згідно цього рішення суду майно, яке потрапило в зазначений порядок і перебуває в користуванні товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України підлягає поверненню та користь Міністерства оборони України.

Питання правонаступництва майном та фінансовими ресурсами Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України - Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України досліджувалось Вищими судовими інстанціями при розгляді справ :

№ 18/375 (Постанова Верховного Суду України від 18.11.2003 року а.с.134-137) за позовом заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі МОУ до Товариства ЗСУ про зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна, оцінити його та передати позивачу, якою встановлено , що « розподільчий акт від 3 лютого 1994 р. про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства ЗСУ, котрий є правонаступником, не може бути доказом того, що відповідач є власником цього майна, оскільки акт затверджений головою Центральної ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними КМУ».;

№ 5/31 ( Постанова Вищого господарського суду України від 28.01.2011 року (а.с. 195-197), в аналогічній справі за позовом Військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу до Рівненської гарнізонної організації товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та Мисливсько-рибальського господарства "Костопільське" про витребування майна із чужого незаконного володіння, якою встановлено, що пункт 1.4 Статуту Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, згідно з яким товариство є правонаступником майна та фінансових ресурсів Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України є недійсним в силу Закону (нікчемним), оскільки дане положення Статуту суперечить вищенаведеним приписам чинного на час його прийняття законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірне майно є державною власністю. Повноваження власника в даному випадку виконує Міністерство Оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, а Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України користується спірним майном за відсутності щодо нього правових підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач жодними належними і допустимими доказами не підтвердив правомірність використання спірного майна, не надав доказів передачі йому спірного майна та земельної ділянки у встановленому Законом порядку.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34, 35,43,49,69,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задоволити.

2.Зобов'язати Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 27, код ЄДРПОУ 20788912) усунути перешкоди в користуванні нерухомими приміщеннями у м.Львові по вул. Коперника, 27, а саме: будівля №1 - управління, №13 - сховище для техніки та земельною ділянкою площею 0,5 га за цією ж адресою, що перебувають у власності Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу КЕВ м. Львова (79000, м. Львів, вул. Шевченка, 3 а, код ЄДРПОУ 07638027) шляхом звільнення нежитлових приміщень.

3.Стягнути з Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 27, код ЄДРПОУ 20788912) в дохід державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.06.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.