Рішення № 45351382, 15.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 р. Справа№ 914/1272/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА», м.Дніпропетровськ

До відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «УКРМЕТАЛЦЕНТР», м.Львів

Про стягнення 18 704, 67 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» до Приватного виробничо-комерційного підприємства «УКРМЕТАЛЦЕНТР» про стягнення 18 704, 67 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 15.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 серпень 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» (надалі Продавець) та ЧПКП «Укрметалцентр» (надалі Покупець) укладено договір № 74/11.

Відповідно до умов договору Продавець зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти і сплатити трубну продукцію, надалі іменовану Товар, найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані в специфікації, оформлених у вигляді додатків до цього Договору, які є не від’ємною його частиною.

Згідно п. 2.1 Договору, ціна на товар визначається на базових умовах поставки «FCA. Склад продавця/завод-виробник» (Інкотермс 2000).

Продавцем в період з 30.01.2013 р. по 16.04.2013 р. здійснено поставку трубної продукції на загальну суму 98 087,63 грн. Передача товару здійснювалась згідно товарусупроводжувальним документам, які містять відмітку покупця про прийом Товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар у розмірі 100 % попередньої оплати вартості партії Товару на протязі 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку.

Однак, Покупець провів часткову оплату за поставлений товар у розмірі 84 828,17 грн., що призвело до утворення заборгованості в сумі 13 259,46 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, який долучається, вбачається що заборгованість Покупця станом на 28.02.2015 року складає 13 259,46 грн. та не заперечується ним, про що свідчать печатки та підписи уповноважених представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 736,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 878,43 грн. Крім цього, відповідно до п.7.2 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 830,70 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 74/11 від 01 серпень 2011 року, в період з 30.01.2013 р. по 16.04.2013 р. позивачем здійснено відповідачу поставку трубної продукції на загальну суму 98 087,63 грн. Передача товару здійснювалась згідно товарусупроводжувальним документам, які містять відмітку покупця про прийом Товару

Відповідно до п. 4.1 Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар у розмірі 100 % попередньої оплати вартості партії Товару на протязі 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку.

Однак, Відповідачем виконано свої договірні зобов’язання частково та оплачено за поставлений товар у розмірі 84 828,17 грн., що призвело до утворення заборгованості в сумі 13 259,46 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, долученого до матеріалів справи, заборгованість Відповідача станом на 28.02.2015 року складає 13 259,46 грн. та не заперечується ним, про що свідчать печатки та підписи уповноважених представників сторін.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем нараховані три відсотки річних за період 22.04.2013 року по 28.02.2015 року в сумі 736,08 грн. та інфляційні втрати за період 22.04.2013 року по 28.02.2015 року, що складають 3 878,43 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір трьох відсотків річних складає 738,90 грн., а інфляційні втрати складають 4 786,74 грн., проте до стягнення підлягають суми в межах заявлених позовних вимог.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми неоплати (недоплати) за кожен день прострочення. Пеня нараховується за період весь період прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період 22.04.2013 р. по 18.10.2013 року в розмірі 830,70 грн., Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір пені складає 908,91 грн., проте до стягнення підлягають пеня в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного виробничо-комерціного підприємства «УКРМЕТАЛЦЕНТР» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 273/52, ідентифікаційний код 31442184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-а, ідентифікаційний код 33668606) – 13 259,46 грн. – основного боргу, 830,70 грн. – пені, 3 878,43 грн. – інфляційних збитків, 736,08 грн. – трьох відсотків річних та 1 827,00 грн. – судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.06.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.