Рішення № 45351368, 15.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 р. Справа№ 914/1036/15

За позовом: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова

До відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Вільхівці-Лази

Про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Безушко О.І.- представник

від відповідача: ОСОБА_3- представник

Суть спору: Подано позов Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та стягнення судових витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог посилається на закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна та неповернення його відповідачем після закінчення терміну дії договору оренди.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що у встановлений договором термін він не отримав повідомлення від орендодавця про його припинення, а відтак вважає договір продовженим на тих самих умовах на новий термін. З огляду на викладене просить відмовити в позові.

15.06.2015 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25.12.2004 року між Військовою частиною А-4324 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2, відповідно до якого Орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування приміщення площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 терміном на 10 років до 25.12.2014 року .

01.01.2007 року відповідно до Додаткового договору №7-1/2007/КЕВ було змінено орендодавця на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

З метою продовження терміну дії договору оренди ФОП ОСОБА_1 звертався до КЕВ м.Львова із заявою про продовження терміну дії договору на новий строк. КЕВ м.Львова було направлено пакет документів до Головного КЕУ ЗС України, як органу управління військовим майном, що надає дозвіл на укладення та продовження дії договорів оренди нерухомого військового майна.

Листом Головного КЕУ ЗС України №303/1/6/36 від 09.01.2015 року відмовлено у продовженні договору оренди нерухомого військового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

19.01.2015 року листом №304 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна , який залишений без відповіді.

13.03.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повторно був повідомлений про необхідність звільнення приміщення та повернення його орендодавцю по Акту здачі-приймання. Зазначена вимога також залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна ", одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до п.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна ", одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Як вже зазначалося раніше, 25.12.2004 року між Військовою частиною А-4324 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2, відповідно до якого Орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування приміщення площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з терміном його дії до 25.12.2014 року.

01.01.2007 року відповідно до Додаткового договору №7-1/2007/КЕВ було змінено орендодавця на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова.

Відповідно до 8.6 Договору, у разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін при припиненні або зміні цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на такий самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Згідно п.8.7 Договору передбачено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку на який було укладено.

У матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача про припинення договірних відносин в зв'язку із непогодженням органом управління військовим майном продовження строку дії договору ( а.с.18-19).

Доказів повернення об'єкта оренди після припинення терміну дії договору Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 суду не надав.

Є необґрунтованими доводи відповідача про те, що договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, оскільки повідомлення про припинення дії договору він отримав лише 13.03.2015 року, а перед тим звертався до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про припинення дії договору оренди та необхідність звільнення орендованих приміщень надсилалось відповідачу за юридичною адресою19.01.2015 року та отримане 24.01.2015 року в межах місячного строку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із відтиском поштового штемпеля ( а.с.18-19).

Що стосується доводів відповідача про те, що він подавав заяву про продовження строку дії договору оренди, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Нормами ст..7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» визначено, що порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України; передача військового майна в оренду юридичним та фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі. Умови та порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Подання заяви про продовження строку дії договору оренди не є доказом автоматичного продовження строку дії договору, а відтак вимоги позивача обґрунтовані належними і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач жодними належними і допустимими доказами не підтвердив правомірність перебування в спірних приміщеннях, не надав доказів продовження дії договору оренди чи укладення нового договору у встановленому Законом порядку.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34, 43,49,69,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Зобов'язати Фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 Інд. № НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - приміщеннями загальною площею 99,5 кв.м., розташованих на території в/м №6 в будівлі АДРЕСА_2 шляхом виселення та повернути зазначене майно за актом приймання-передачі Квартирно-експлуатаційному відділу м.Львова ( 79016 м.Львів, вул.. Шевченка,3 а код ЄДРПОУ 07638027).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 Інд. НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова ( 79016 м.Львів, вул.. Шевченка,3 а код ЄДРПОУ 07638027) 1218,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.06.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.