Рішення № 45351066, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/8638/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті Фінанс"

3-тя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні відповідача Тихоневич Валерій Леонідович

Про захист виключного авторського права на самостійні частини

аудіовізуального твору, стягнення 36 540,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Григоренко А.О. - представник (дов. № б/н від 23.12.2014 р.)

від відповідача Павленко А.О. - представник (дов. № б/н від 17.05.2015 р.)

від 3-ої особи Сергійчик А.О. - представник (дов. № 708від 10.06.2015 р.)

Ігнатенко А.Ю. - представник (дов. № 708 від 10.06.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті Фінанс" про захист виключного авторського права на самостійні частини аудіовізуального твору, стягнення 36 540,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем на одному з моніторів платіжного терміналу « 24 non stop» за адресою просп. Глушкова 36, зупинка Одеський ринок без наявності відповідного дозволу публічного показу аудіовізуального твору «Маша і Мєдвєдь», виключні права на використання якого належать позивачу, у зв'язку із чим останній просить суд на підставі п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 36 540,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8638/15-г та призначено справу до розгляду на 19.05.2015 р.

15.05.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог та просить суд залучити належного відповідача - ФОП Тихоневича В.Л.

Разом з тим, у судовому засіданні 19.05.2015 р. представник відповідача подав суду клопотання, в якому просить суд не розглядати клопотання про залучення належного відповідача, викладене у відзиві, та просить суд залучити Фізичну особу-підприємця Тихоневича В.Л. як третю особу без самостійних вимог у справі. Також вказаним клопотанням відповідач просить суд продовжити строк вирішення спору.

Суд, розглянувши дане клопотання у судовому засіданні 19.05.2015 р., задовольняє його з огляду на таке.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, між відповідачем та ФОП Тихоневичем В.Л. було укладено договір оренди рухомого майна (обладнання) № 27/08/13, за яким останній передає належні йому термінали у строкове платне користування відповідачеві, в тому числі термінал 14164 за адресою просп. Глушкова 36, зупинка Одеський ринок.

Таким чином, з метою з'ясування в повному обсязі всіх обставин справи, оскільки рішення у справі №910/8638/15-г може вплинути на права та обов'язки Фізичної особи-підприємця Тихоневича В.Л., який, як вказує відповідач, є власником спірного терміналу, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне залучити дану особу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Також щодо продовження строків розгляду спору, то дане клопотання підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 15.06.2015 р. о 10 год. 10 хв., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник 3-ої особи у судовому засіданні 15.06.2015 р. подав суду відзив на позов із6 викладеними запереченнями проти позову.

У судовому засіданні 15.06.2015 р. оголошено перерву до 15.06.2015 р. о 12 год. 15 хв.

Після оголошеної перерви, суд здійснив огляд речового доказу - диску з відеозаписом факту порушення.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав суду клопотання про залучення іншого відповідача - ФОП Тихоневича В.Л.

Розглянувши вказане клопотання, у судовому засіданні 15.06.2015 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Дійсно, за змістом ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Усно обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач вказує на те, що власником терміналу на якому, за твердженням позивача, було здійснено публічний показ аудіовізуального твору «Маша і Мєдвєдь», є ФОП Тихоневич В.Л., а отже оскільки відповідач є орендарем такого терміналу, то просить суд залучити до участі у справі в якості іншого відповідача ФОП Тихоневича В.Л.

Разом з тим, подаючи даний позов, позивач серед підстав позову вказує на здійснення публічного показу аудіовізуального твору «Маша і Мєдвєдь» на моніторі терміналу, що використовується у своїй господарській діяльності саме відповідачем як фінансовою установою із відповідною ліцензією на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

За таких обставин, вказаний термінал фактично перебуває у володінні та користуванні відповідача, як особи, що використовує його для здійснення своєї господарської діяльності, у зв'язку з чим підстав для залучення власника (орендодавця) терміналу немає, отже в задоволенні клопотання про залучення іншого відповідача відмовлено.

Після повернення з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

В свою чергу відповідач повинен довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

З наданих позивачем документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» та гр. Кузовковим О. Г. був укладений авторський договір замовлення № АД-6/2009 від 01.07.2009 р., умовами якого передбачено, що автор-виконавець (гр. Кузовков О.Г.) зобов'язується створити та передати замовнику сценарій чотирьох серій дитячого телевізійного серіалу «Маша і Мєдвєдь» (твір) терміном до 04.02.2010 р., а замовник - прийняти його та оплатити.

За змістом п. 1.3. укладеного авторського договору замовлення № АД-6/2009 від 01.07.2009 р., автор-виконавець зобов'язується передати замовнику відповідно до умов даного договору та керуючись положеннями ч. 4 ЦК РФ виключне право на твір в повному обсязі, а замовник зобов'язується виплатити автору-виконавцю винагороду.

Актом здачі-приймання робіт від 04.02.2010 р. до авторського договору замовлення № АД-6/2009 від 01.07.2009 р., автор-виконавець передав замовнику сценарій чотирьох серій «Маша і Мєдвєдь»: «День варенья», «Праздник на льду, «Первый раз в первуй класс», «Граница на замке». Автор-виконаець передав виключні права на сценарій вказаних восьми серій дитячого телевізійного серіалу «Маша і Мєдвєдь» в повному обсязі замовнику.

Службовим завданням № 12/МиМ-С12 від 05.02.2010 р. на створення аудіовізуального твору з режисером-постановником, ТОВ Студія «АНИМАККОРД» доручила режисеру-постановнику Нефедовій М.Г. створити авторською працею творчого колективу службовий аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь» під робочою назвою «Граница на замке». Згідно з п. 4 службового завдання, виключне право після створення фільму належатиме ТОВ Студія «АНИМАККОРД», а право авторства - режисеру-постановнику.

Згідно - актом приймання виключних прав на фільм від 14.10.2010 р., режисер-постановник Нефедова М.Г. передав, а студія прийняла виключні права в повному обсязі на серію «Граница на замке» анімаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь».

12.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (набувач, позивач) був укладений договір № 1007/19 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша і Мєдвєдь») від 12.11.2010 року, відповідно до умов якого правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша і Мєдвєдь» (чотири серії аудіовізуального твору: «День варенья», «Праздник на льду, «Первый раз в первуй класс», «Граница на замке»).

Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником позивачу в повному обсязі для використання його будь-яким способом та формі (п. 1.4 договору).

Згідно п. 6.1. договору № 1007/19, останній діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позивач, набув виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та його складові частини, у зв'язку з чим має необхідний обсяг прав на звернення до суду з даним позовом про стягнення компенсації.

За таких обставин, обсяг прав позивача щодо спірного об'єкта судом встановлено.

Як зазначає позивач, 27.12.2013 р. та 11.01.2014 р. на належному ТОВ «Ай Ті Фінанс» платіжному терміналі « 24 non stop» за адресою м. Київ, просп. Глушкова, зупинка «Одеський ринок» здійснювався публічний показ аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», а саме серії «Граница на замке». Факт здійснення показу серії підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме диском із відповідним відеозаписом, з якого вбачається, що на одному з моніторів платіжного терміналу « 24 non stop» за адресою м. Київ, просп. Глушкова, зупинка «Одеський ринок», із використанням якого відповідач здійснює свою господарську діяльність з надання послуг на переказ коштів, було здійснено показ частини серії «Граница на замке» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкт інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», а саме серію «Граница на замке», а тому просить стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 36 540, 00 грн. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує понесенням ним збитків через неотримання від відповідача ліцензійного платежу, розмір якого, враховуючи доданий висновок експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності № 4804, на думку позивача, складає 36 540, 00 грн. .

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що останній є орендарем спірного терміналу за договором оренди рухомого майна (обладнання) № 27/08/13, а отже відтворення спірного аудіовізуального твору здійснювалось ФОП Тихоневичем В.Л. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

3-тя особа проти позову заперечує з тих підстав, що 3-тя особа як власник спірного терміналу не мала наміру своїми діями завдати шкоди позивачу, а сам мультиплікаційний серіал було завантажено на спірний термінал продавцем терміналу, у зв'язку з чим жодних порушень 3-ою особою вчинено не було.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності);

У процесі розгляду даної справи судом здійснено дослідження наданих речових доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем прав позивача на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», з приводу чого суд встановив наступне.

З проведеного відеозапису вбачається, що такий запис проводився за адресою м. Київ, просп. Глушкова, зупинка «Одеський ринок», де знаходиться платіжний термінал « 24 non stop», із використанням якого здійснює свою господарську діяльність відповідач, на одному з моніторів якого було здійснено публічний показ частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», а саме серії «Граница на замке».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь» (серії «Граница на замке»), а саме дозволу від ТОВ «Маша і Мєдвєдь» як суб'єкта, що має виключне право на дозвіл та заборону використання цього твору іншими особами відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», вважається судом встановленим, так як відповідачем по справі не спростований шляхом подання суду доказів зворотного.

Таким чином, факт порушення прав позивача судом встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Так, позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав за використання спірного кадру без дозволу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат що складає 36 540, 00 грн.

Дійсно, позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, однак належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про понесення ним збитків у розмірі 35 540, 00 грн. з огляду на те, що такий розмір позивачем визначено з урахуванням висновку експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності № 4804, складеного експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого предметом дослідження є розмір збитків, завданий позивачеві внаслідок публічного показу серії аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь» в приміщенні площею понад 1000 кв.м., що в багато разів перевищує площу зупинки на вулиці, а отже враховуючи також незначний розмір монітору, на якому відбувався публічний показ серії аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», суд вважає правомірним та достатнім стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. на місяць.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ ФІНАНС» (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, оф. 314, код 36567210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН 7717673901) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева