Рішення № 45350865, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/89/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2025/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" (61082, м. Харків, пр. Московський, буд. 220, кв. 6)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ; тел. 062-6460262, 0626460132, 0626465567, 0626464582, факс. 0626465567, central@emss.dn.ua)

про стягнення суми 84732,04 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився (Короєд Т.А. (дов. № 2833 від 05.09.2014 р.) в судових засіданнях 27.04.2015 р., 14.05.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 76605,93 грн., із яких: 52896,40 грн. - сума основного боргу, 1249,37 грн. - сума пені, 3139,18 грн. - сума 3% річних, 19320,98 грн. - сума інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2025/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/89/15, справу призначено до розгляду на 27.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 14.05.2015 р. Ухвалою суду від 14.05.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 11.06.2015 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.06.2015 р.

10.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача 14.05.2015 р. через канцелярію суду надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача суму 84732,04 грн., у тому числі: 52896,40 грн. сума основного боргу, 1249,37 грн. сума пені, 3780,24 грн. сума 3% річних, 26806,03 грн. сума інфляційних збитків. Відповідно до фіскального чеку від 12.05.2015 р. та опису вкладення до цінного листа, зазначена заява направлена на адресу відповідача.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 10.06.2015 р., не з'явився. В письмовій заяві про продовження строку вирішення спору, яку представник позивача надав у судовому засіданні 14.05.2015 р., викладено також клопотання про проведення наступного судового засідання за відсутності позивача, зазначено, що позовну заяву підтримує з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги згідно з позовною заявою, з урахуванням письмового обґрунтування позовних вимог, яке надійшло до суду 27.04.2015 р., мотивовано наступними обставинами. Відповідно до умов договору поставки № 15/517 від 06.04.2012 р. та специфікацій №№ 1,2 до договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 102300,60 грн. за переліченими видатковими накладними. Продукція була поставлена на умовах DDP м. Краматорськ транспортною компанією «Нова пошта». Акти прийому-передачі були передані відповідачу разом із комплектом документів, та не повернуті позивачу. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 49404,20 грн. Згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача основний борг за договором поставки № 15/517 від 06.04.2012 р. в сумі 52896,40 грн., 1249,37 грн. суму пені, 3780,24 грн. суму 3% річних, 26806,03 грн. суму інфляційних збитків. Позов обґрунтовано ч. 2 ст. 193 ГК України, ст.ст. 536, 610, 612, 625 ЦК України.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Через канцелярію суду 03.06.2015 р. від відповідача до суду надійшов письмовий відзив вих. № 17/634-1103 від 28.05.2015 р., в якому зазначено, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не відповідають приписам діючого законодавства. В порушення п.п. 5.2, 6.1 договору № 15/517 акт приймання-передачі товару сторонами не оформлявся, оригінали рахунків на оплату поставленої продукції, оригінали сертифікатів позивачем на адресу відповідача не направлялись. Даний факт підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні докази направлення позивачем відповідачу таких рахунків, актів приймання-передачі та сертифікатів. Таким чином, не надані позивачем документи, зазначені в п.п. 5.2, 6.1 договору, свідчать про те, що строки оплати наданих за договором послуг для відповідача не наступили. Тобто, відповідно до ст. 613 ЦК України не наступило зобов'язання відповідача по оплаті даної продукції та процентів за час прострочення кредитора. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному об'ємі.

Причини неявки в судове засідання, призначене на 10.06.2015 р., відповідач не повідомив. Будь-яких документів, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

08.06.2015 р. на електронну адресу суду від позивача надійшло письмове заперечення на відзив (оригінал заперечення надійшов до суду поштою 09.06.2015 р.). Зазначено, що правовідносини сторін врегульовано договором поставки та предметом договору є поставка товару (продукції), а не послуга, як зазначено у відзиві відповідача. У відзиві відповідач отримання продукції не заперечив. Продукція була поставлена на умовах DDP м. Краматорськ транспортною компанією «Нова пошта». Документи (акти приймання-передачі, накладні, рахунки-фактури та сертифікати) були передані відповідачу, про що свідчать копії ТТН ТК «Нова пошта», які є в матеріалах справи. Відповідач будь-якого листування з позивачем з приводу ненадання останнім документів, визначених в п. 6.1 договору № 15/517, не надав. Продукція за договором прийнята відповідачем, видаткові накладні, які покладені в підставу позову, підписані сторонами, будь-яких зауважень щодо прийнятої продукції (якості, комплектності тощо) відповідачем не висловлено, отже відповідач безпідставно ухиляється від виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції. Зазначає, що фактично відповідач, здійснюючи часткову оплату вартості поставленої за договором № 15/517 продукції в період з 07.08.2012 р. по 05.03.2013 р., визнав суму заборгованості. Просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 52896,40 грн., 1249,37 грн. суму пені, 3780,24 грн. суму 3% річних, 26806,03 грн. суму інфляційних збитків.

Копія заперечення на відзив направлена відповідачу, що підтверджується копією експрес-накладної № 59000113688828 від 08.06.2015 р.

Враховуючи обмеженість строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представників сторін, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Газенергокомплект» (постачальник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець за договором, відповідач) було укладено договір поставки № 15/517, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати у власність покупця товар (продукцію), загальна кількість, одиниця вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна ціна, виробник, визначена сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався згідно з умовами даного договору прийняти цей товар та оплатити його (п. 1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтовно сума договору на момент укладення складає 1000000,00 грн. без урахування ПДВ, ПДВ - 200000,00 грн., всього з ПДВ - 12000000,00 грн. загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми всіх специфікацій, оформлених по даному договору.

У розділі 9 договору сторони узгодили умови оплати. Відповідно до п. 9.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. Умови оплати зазначаються в специфікаціях до даного договору (п. 9.3).

Строк та умови поставки товару зазначаються в специфікаціях (п. 5.1). Датою поставки товару вважається дата його вручення покупцю з додаванням пакету документів, обумовлених в п. 6.1 договору. Факт передачі товару та документів оформлюється актом приймання-передачі. В разі не підписання сторонами даного акту постачальник вважається таким, що не виконав свої зобов'язання по поставці продукції, а покупець має право не оплачувати поставлену постачальником продукцію до дати підписання акта приймання-передачі. При цьому санкції за прострочення оплати продукції, встановлені даним договором, в даний період до покупця не застосовуються (п.5.2).

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2013 р.

Сторонами до договору укладено (підписано) специфікацію № 1 від 06.04.2012 р. та додаткову угоду № 1 від 30.04.2012 р. про внесення змін в специфікацію № 1, та специфікацію № 2 від 05.06.2012 р., якими узгоджено найменування продукції, її кількість, одиницю вимірювання, вартість за одиницю, загальна сума, умови та строк поставки та умови оплати. У пункті 2 специфікацій визначено умови оплати: 100% оплата по факту поставки на протязі 10 банківських днів.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем за умовами договору № 15/517 від 06.04.2012 р. та умов специфікацій №№ 1, 2 до договору було поставлено відповідачеві товар (продукцію) за видатковими накладними:

- № ГЕ-0000655 від 27.04.2012 р. на суму 18400,20 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-000849 від 18.04.2012 р.);

- № ГЕ-0000868 від 28.05.2012 р. на суму 17286,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-000849 від 18.04.2012 р.);

- № ГЕ-0001254 від 17.07.2012 р. на суму 18450,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-000849 від 18.04.2012 р.);

- № ГЕ-0001691 від 17.09.2012 р. на суму 7560,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-0001640/1 від 17.09.2012 р.);

- № ГЕ-0002289 від 03.12.2012 р. на суму 14520,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-0001612 від 26.07.2013 р.);

- № ГЕ-0000402 від 18.03.2013 р. на суму 68040,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-0001640/2 від 18.03.2013 р.);

- № ГЕ-0001683 від 25.09.2013 р. на суму 17768,40 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-0001612/2 від 25.09.2013 р.);

- № ГЕ-0001684 від 25.09.2013 р. на суму 1512,00 грн. (рахунок-фактура № ГЕ-0001640 від 30.07.2012 р.).

Всього відповідачеві за переліченими видатковим накладними було поставлено продукцію на загальну суму 102300,60 грн.

Усі видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача на отримання продукції за відповідними довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата відповідачем була здійснено частково на загальну суму 49404,20 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

09.10.2013 р. та 16.04.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензії, згідно з якими вимагав погашення існуючої заборгованості яка виникла на підставі перелічених у претензії накладних. Отримання відповідачем претензій підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриману продукцію, у березні 2015 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ПАТ «Енергомашспецсталь» (відповідача) є м. Краматорськ Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ПАТ «Енергомашспецсталь» стосовно виконання договору поставки № 15/517 від 06.04.2012 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, справа за позовом ПАТ «Газенергокомплект» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості станом на день надходження позову та порушення провадження у справі підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Як було встановлено судом, позивач передав відповідачу продукцію за умовами договору № 15/517 на загальну суму 102300,60 грн. Відповідач отриману продукцію оплатив частково на суму 49404,20 грн. У письмовому відзиві відповідач отримання продукції за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, не заперечив. Як зазначалося вище, всі видаткові накладні підписані уповноваженою на підставі відповідних довіреностей особою відповідача.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Специфікаціями №№ 1, 2 до договору № 15/517, відповідно до яких була здійснена поставка продукції відповідачу, визначені умови оплати: 100% оплата по факту поставки на протязі 10 банківських днів.

Відповідно до п. 6.1 договору поставки № 15/517 постачальник зобов'язався надати покупцеві одночасно з продукцією слідуючі документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну; г) податкову накладну.

Якщо на момент передачі продукції які-небудь з документів відсутні, вони повинні бути надані на протязі двох календарних днів після передання продукції (п. 6.2).

У разі ненадання документів на протязі строку, зазначеного в п. 6.2, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, поставленого без зазначених документів (п. 6.3).

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що строк оплати ним продукції за договором не наступив, оскільки позивач не передав йому документи, визначені п. 6.1 договору, а саме: оригінали рахунків та оригінали сертифікатів, також в порушення п. 5.2 договору акт приймання-передачі не оформлювався. При цьому отримання продукції відповідач не заперечив.

Згідно з усними поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, письмовому обґрунтуванні позовних вимог та запереченні на відзив, відповідач отримав документи, визначені п. 6.1 договору, та акти прийому-передачі продукції разом із продукцією, яка поставлялася транспортною компанією «Нова пошта». В матеріалах справи маються підписані між позивачем та ТОВ «Нова пошта» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких останнім надавалися транспортно-експедиторські послуги з доставки продукції та документів за відповідними експрес-накладними. Копії товарно-транспортних накладних також містяться в матеріалах справи.

Згідно з умов договору, відповідні документи надаються постачальником покупцю одночасно з продукцією, чи протягом двох календарних днів після передачі продукції. Видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень щодо ненадання одночасно із продукцією відповідних документів. Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою надати відповідні документи чи сплатити пеню, відповідно до умов п. 6.3 договору, відповідачем також не надано.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки будь-які претензії щодо не передання документів на отриманий товар відповідач позивачу не заявляв, товар не повернув - суд розцінює заперечення відповідача як спробу ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача майже три роки назад.

Слід зазначити, що згідно із розділом 8 договору поставки, сторони дали згоду на застосування в процесі приймання продукції по фактичній кількості Інструкцію про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6.

Приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства України, у разі відсутності повного комплекту товаросупровідних документів, саме відповідач повинен скласти акт про їх відсутність при прийманні товару і направити його позивачу.

Доказів складення актів про відсутність документів при прийнятті продукції, передбачених вищезазначеною Інструкцією, чи звернення до позивача із вимогою про надання відсутніх документів відповідачем не надано.

При цьому, суд також враховує, що позивач звертався до відповідача із претензіями про погашення спірної заборгованості за поставлений товар. При цьому, відповідачем доказів вимоги від позивача виконання умов п.п. 5.2, 6.1 договору та надання відповідних документів, у відповідь на претензії позивача не надано.

Крім того, оформлення акта приймання-передачі передбачено у розділі 5 договору, що встановлює умови поставки і транспортування, а умови оплати встановлені у розділі 9 договору та специфікаціях, а саме: протягом 10 банківських днів по факту поставки.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. №31-34000-20/23-4579/4800 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Отже, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за прийняту ним продукцію.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5.2 договору № 15/517 не визначено обов'язок саме позивача (постачальника) скласти та передати для підписання відповідачу акт приймання-передачі. Відповідно, відповідач не був позбавлений можливості сам скласти акт на підтвердження факту передачі товару, оскільки отримання товару відповідачем не заперечується.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми 52896,40 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у сумі 3780,24 грн., нарахованих за період із 15.05.2012 р. по 17.03.2015 р., та інфляційних збитків у сумі 26806,03 грн. за період із травня 2012 р. по березень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків заявлено обґрунтовано.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем вірно, до стягнення з відповідача належить сума 3780,24 грн. - 3% річних, нарахованих за заявлений позивачем період.

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивач допустив помилки при визначенні інфляційних за видатковими накладними № ГЕ-0001683 від 25.09.2013 р. на суму 17768,40 грн. та № ГЕ-0001684 від 25.09.2013 р. на суму 1512,00 грн. (строк оплати 09.10.2013 р.), нарахувавши інфляційні за жовтень 2013 - березень 2015 р. У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено (п. 3.2), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши перерахунок, суд вважає, що інфляційні втрати за цими накладними за період з листопада 2013 р. по березень 2015 р. включно становлять суму 9882,67 грн. (9107,66 + 775,01), а в цілому із відповідача стягується сума 26 689,89 грн. інфляційних за заявлений позивачем період.

Позивач просить також на підставі п.10.6 договору стягнути з відповідача суму 1249,37 грн. пені, нарахованої за період з 10.10.2013 р. по 07.04.2014 р. (180 прострочених дні) за видатковими накладними № ГЕ-0001683 від 25.09.2013 р. на суму 17768,40 грн. та № ГЕ-0001684 від 25.09.2013 р. на суму 1512,00 грн. (строк оплати 09.10.2013 р.)

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 10.6 договору поставки № 15/517 сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявив до стягнення пеню з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" . Однак, здійснивши перерахунок пені, застосовуючи при її вирахуванні розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (13%), судом встановлено, що за заявлений позивачем період із відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 1236,06 грн. ((17768,40 грн.+ 1512,00 грн.)х13% :365 днів :100% х 180 днів).

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ч.2 ст. 49 ГПК України, користуючись своїм правом, суд вважає за необхідне судовий збір покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного акціонерного товариства «Газенергокомплект» (61082, м. Харків, просп. Московський, буд. 220, кв. 6, код ЄДРПОУ 30589092) суму 52896 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 40 коп. основного боргу, суму 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 06 коп. пені, суму 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 24 коп. - 3% річних, суму 26 689 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 89 коп. інфляційних збитків, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 18 червня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.