Рішення № 45350526, 19.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.15р. Справа № 904/2603/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії - суддя: Татарчук В.О.

Члени колегії - судді: Кармазіна Л.П., Кеся Н.Б.

Секретар судового засідання Білан О.В.

Представники:

від позивача: Чигарева О.В., дов. №б/н від 23.12.14;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» про стягнення з відповідача 103700грн - заборгованості, 65803,05грн - пені, 14346,85грн - інфляційних втрат, 1081,70грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором експедирування №140/2013-337 від 11.03.2013 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Також, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України накласти арешт на поточний рахунок відповідача у межах суми 184932,05грн до вирішення спору по суті.

Крім того, позивачем подано клопотання про розгляд справи саме господарським судом Дніпропетровської області, без урахування положень п.п. 8.4 та 8.5 договору експедирування №140/2013-337 від 11.03.2013.

Відповідач відзив на позов не надав, явку представника у судові засідання не забезпечив. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20279288 від 18.03.2015 відповідач зареєстрований за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, буд. 5, кім. 28.

Саме за вказаною адресою надсилалися ухвали суду від 30.03.2015, 14.04.2015, 28.04.2015 і 26.05.2015. Доказом отримання відповідачем копії ухвали суду від 26.05.2015 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.06.2015.

У судовому засіданні 16.06.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

11.03.2013 між ТОВ «Карго-Експрес» (Експедитор) та ТОВ з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» (Клієнт) укладений договір №140/2013-337 транспортного експедирування.

По даному договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати чи організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору вартість послуг експедитора (плата експедитора) узгоджується сторонами в протоколах, що є невід'ємною частиною договору; орієнтований розмір витрат, розмір плати за послуги надання рухомого складу, інших платежів, які необхідно зробити експедиторові для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджується сторонами в протоколах до договору. Додаткові (непередбачені протоколами до даного договору) витрати можуть узгоджуватись шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними і електронними повідомленнями з подальшим наданням оригіналів цих документів.

Протоколом №1 від 18.03.2013 сторони встановили вартість послуг експедитора за організацію перевезення вантажів в розмірі 14400грн.

В протоколі №2 від 18.03.2013 сторони встановили вартість послуг експедитора за організацію перевезення вантажів в сумі 94530грн.

Згідно з додатком №9 від 25.06.2014 вартість послуг експедитора визначена в сумі 35000грн.

Клієнт здійснює оплату на банківський рахунок експедитора, зазначений у рахунку, або за вказівкою експедитора на рахунки залучених осіб, що надають конкретні послуги (роботи) (п.4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5 договору всі грошові кошти, які надійшли на банківський рахунок експедитора від клієнта, не є власністю експедитора і призначені для оплати експедитором послуг залучених осіб (перевізників, третіх осіб), необхідних для виконання експедитором доручень клієнта, до моменту підписання між клієнтом і експедитором акту наданих послуг.

Після підписання акту наданих послуг експедитор набуває право власності на погоджений розмір плати експедитора за відповідно надані послуги. Надлишок коштів вважається оплатою витрат експедитора на майбутнє або підлягає поверненню після отримання експедитором відповідної письмової вимоги. У випадку недостатності коштів експедитор виставляє рахунок на відповідну суму витрат і плату експедитора, що підлягає оплаті клієнтом у строки, вказані в рахунку або додатках до даного договору (п.4.6 договору).

Згідно з п. 4.7 договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок експедитора.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 103700грн - основного боргу, 12037,12грн - пені, 14346,85грн - інфляційних втрат, 1081,70грн - 3% річних з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вказано вище, між сторонами по справі було укладено договір №140/2013-337 від 11.03.2013 транспортного експедирування.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором та надав відповідачу послуги на загальну суму 185250грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000295 від 31.10.2014 на суму 85500грн та №ОУ-0000318 від 30.11.2014 - 99750грн.

Відповідно до п. 4.1 договору для виконання замовлених послуг клієнт забезпечує експедитора грошовими коштами на умовах 2-тижневої відстрочки платежу від дати подачі вагону на станцію відправлення, якщо інше не передбачено у додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки, обумовлені в рахунку, рахунку - фактурі, інвойсі тощо, виставленому експедитором, якщо інший строк не вказано у додатках до цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, ТОВ з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» здійснило оплату частково, в розмірі 81550грн. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 103700грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з серпня по жовтень 2014 року складає 14346,85грн, 3% річних за період з 02.07.2014 по 01.12.2014 - 1081,70грн.

За умовами п. 6.8 договору за прострочку оплати рахунків експедитора, клієнт сплачує пеню у розмірі 0,5% (не менше 0,3%) від несплаченої суми або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Обов'язок оплати пені настає у клієнта у випадку відправки експедитором відповідної письмової претензії. Нарахування пені є правом експедитора.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував пеню за період з 01.11.2014 по 16.03.2015 у розмірі 65803,05грн.

Суд вважає правомірним нарахування пені із застосування подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.11.2014 по 16.03.2015 в сумі 12037,12грн.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, 103700грн - основної заборгованості, 12037,12грн - пені, 14346,85грн - інфляційних втрат, 1081,70грн - 3% річних.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 53765,93грн.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, при нарахуванні пені позивач керувався п. 6.8 договору №140/2013-337 від 11.03.2013 транспортного експедирування.

Однак, передбачений вказаним пунктом договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений наведеними положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Викладене є підставою для відмови в позові в частині стягнення пені в сумі 53765,93грн.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточний рахунок відповідача у межах суми 184932,05грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не надано доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Неповернення відповідачем коштів та складний фінансовий стан в країні не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову.

З приводу положень п.п. 8.4, 8.5 договору №140/2013-337 від 11.03.2013 транспортного експедирування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 договору усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі - Арбітражний суд) відповідно до його Регламентом.

Правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одноособового арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду місто Київ (Україна). Мова арбітражного розгляду - російська (п. 8.5 договору).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів.

Наявність третейської угоди не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Виходячи із зазначеного, позивач наділений виключно правовою можливістю, а не обов'язком на звернення до третейського суду.

Таким чином, за наявності третейської угоди суб'єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України при перегляді в касаційному порядку спорів, що випливають із аналогічних правовідносин (постанова Вищого господарського суду України від 25.12.2013 у справі №914/338/13-г, постанова Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/6007/12.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю іноземними інвестиціями «Кольорові метали» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, буд. 5, кімн. 28, ідентифікаційний код 32495368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 36050407) 103700грн - основного боргу, 12037,12грн - пені, 14346,85грн - інфляційних втрат, 1081,70грн - 3% річних, 2623,31грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю іноземними інвестиціями «Кольорові метали» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» 53765,93грн - пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 19.06.2015.

Головуючий колегії - суддя: В.О. Татарчук

Суддя Л.П. Кармазіна

Суддя Н.Б. Кеся