Ухвала суду № 45348953, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/35920/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф.,Зайцева М.П., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача Бойко Н.О., представників відповідача Мосунова Ю.А., Огнарьова Є.А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 рокуу справі№826/1759/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» (далі - ТОВ «Сервіс-Технобуд», позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000036152 від 30 вересня 2013 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9945144,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2014 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000036152 від 30 вересня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача, результати якої оформлено актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Сервіс-Технобуд» (податковий номер 33744388) залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2013 року у розмірі 14923200,00 грн., яка виникла за період: лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року та червень 2013 року №21/26-55-15-02/33744388 від 13 вересня 2013 року.

Згідно висновків названого акта перевірки позивачем в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за травень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 213 грн.; а також в порушення пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу: за травень 2013 року на суму 5078121,00 грн., за червень 2013 року на суму 2371560,00 грн., за липень 2013 року на суму 2495463,00 грн.

Висновки про заниження позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ґрунтуються на тому, що позивачем - отримувачем товарів/послуг фактично було сплачено у попередніх та звітних податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг суму ПДВ в частині від'ємного значення, задекларованого за відповідні звітні періоди, внаслідок чого, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, підлягає бюджетному відшкодуванню.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В2» від 30 вересня 2013 року №0000036152, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9945144,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (реєстраційний № 9052023427 від 20 серпня 2013 року), де задекларовано в рядку 19: «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового поточного звітного (податкового) періоду» суму 1827187,00 грн., в рядку 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» суму 2539168,00 грн., в рядку 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» суму 12384032,00 грн., в рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суму 14923200,00 гривень.

Згідно з додатком 2 (реєстраційний № 9052024807 від 20 серпня 2013 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 22 декларації) виник у січні 2013 року - 2364953,00 грн., у березні 2013 року - 2356765,00 грн., у квітні 2013 року - 5084328,00 грн., у травні 2013 року - 2577986,00 грн. та у червні 2013 року - 2539168,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) їх отримувачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (робіт, послуг) або до Державного бюджету України, разом з тим встановлює 1095 денний строк для заявлення суми податку на додану вартість до відшкодування з моменту виникнення такого права.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відтак, враховуючи вимоги вищенаведених норм, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленого законодавцем застереження про те, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

По-друге, від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді.

Податковий кодекс України не встановлює жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується деклараціями з ПДВ за відповідні періоди, у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати позивачу суму бюджетного відшкодування, позбавляти його права в подальшому, протягом передбаченого чинним законодавством строку, заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 9945144,00 грн. та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев