Ухвала суду № 45348840, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/60530/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітум II" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 2а-8501/09/2270/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітум II"

до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бітум II" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001022301/3 від 26.05.2009.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення - рішення №0001022301/3 від 26.05.2009.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2008 та складено акт № 1315/23/33233508 від 01.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001022301/3 від 26.05.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 452986 грн.: основний платіж 368600 грн., штрафні (фінансові) санкції 84386 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу в сумі 368600 грн., пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовано (штрафні) фінансові санкції в сумі 84386 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таке ж положення наведено в ст. 13 Закону України „Про господарські товариства".

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За приписами п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Згідно з пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Відповідно до п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, на порушення якого позивачем вказував податковий орган, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Рішення підприємства про зміну розміру статутного фонду набрало чинності 28.11.2008 року, а внески в статутний фонд на суму 1944500,00 грн. зроблено з 2-го кварталу 2007 року по 2-й квартал 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про господарські товариства", збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції на розрахунковий рахунок товариства від фізичних осіб, було внесено в статутний фонд кошти в сумі 1944500 грн., які були прийняті з призначенням платежу "поповнення статутного фонду".

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Як встановлено в судовому порядку на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення учасників товариства, прийнятного в межах наданих їм законом повноважень, а також у відповідності до положень статуту позивача, з компенсацією за здійснені внески у вигляді корпоративних прав.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів, отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правил, передбачених пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок про те, що здійснене учасниками ТОВ „Бітум II" перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітум II" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 2а-8501/09/2270/15 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2009 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітум II" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 2а-8501/09/2270/15 скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2009 у справі № 2а-8501/09/2270/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко