Ухвала суду № 45348823, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/57860/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013

у справі № 825/775/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства „Ніжинський механічний завод"

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської

області Державної податкової служби

третя особа: Ніжинська міська рада Чернігівської області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Ніжинський механічний завод" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000442200 від 05.11.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення №0000442200 від 05.11.2012.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 та складено акт №1077/22-14312565 від 22.10.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000442200 від 05.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 627595, 23 грн.: 418396, 82 грн. основний платіж, 209198,41 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 288.5.1 п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, в податковій декларації по платі на 2011 рік та 2012 рік суму платежу орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності визначило менше трикратного розміру земельного податку та обраховано згідно ст. 274 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 418396, 82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно збільшено позивачу грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб у зв'язку із прийнятим оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято із порушенням норм матеріального права.

Однак, з такими висновками судів колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначена база оподаткування, якою є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2003 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 234, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІV скликання від 24.12.2003 із земель державної власності надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,9485 га, яка знаходиться в м. Ніжині, вул. Курилівська, 58.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірах на рівні ставки земельного податку.

Враховуючи викладене, річна сума орендної плати за земельну ділянку становить менше трикратного розміру земельного податку, чим занижено податкові зобов'язання по сплаті орендної плати.

Таким чином, розмір орендної плати за укладеними договорами оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, якими встановлено мінімальний розмір орендної плати, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, оскільки він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством.

Отже, мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, призначені для несільськогосподарської діяльності складає трикратний розмір земельного податку, встановленого кодексом, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельні ділянки у вищевказаному розмірі.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 у справі № 825/775/13-а задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 у справі № 825/775/13-а скасувати.

Справу № 825/775/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко