Ухвала суду № 45348816, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/43928/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі 819/1533/13-а

за позовом Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської

області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Козівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» про стягнення заборгованості.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів позивачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Кагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, за наслідками якої був складений акт від 06.02.2013 № 2/13-08-22/34653674.

Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від № 0000112200 від 04.03.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 15095565 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кагро» з ТОВ "Козівський цукровий завод", та ТОВ "Збараський цукровий завод" укладено договори поставки цукрового буряка (договори № КзК 30/08/10-1 від 30.08.2010 року, № ЗбК від 30.08.2010року, № 23/08/11 від 23.08.2011року).

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів ціна на продукцію, що поставляється, здійснюються згідно з умовами цих договорів, встановлюється в національній валюті України і визначається в додатках до цих договорів. Ціна продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватися сторонами, в залежності від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, тощо.

Відповідно до даних договорів ТОВ «Кагро» реалізовувало цукровий буряк по ціні 1104,00 грн. за 1 т. в тому числі ПДВ 184,00 грн. як вбачається з акту перевірки в 2010 році ТОВ «Кагро» на суму 60064996,80 грн. в тому числі ПДВ 10010832,80 грн.

Приймаючи спірне рішення фіскальний орган виходив з того, що відповідно до даних Статистичного збірника «Індекси цін виробників за 2011 рік» середня ціна реалізації цукрового буряка по Україні за 2011 рік становила 516,00 гривень за тонну, що на думку податкового органу, є звичайною ціною.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що фіскальним органом не надано переконливих доказів щодо обґрунтованості висновків про рівень цін, які він застосував при розрахунку заниження доходу відповідачем. Зокрема, позивачем не представлено фактичних даних та доказів, які б вказували на наявність співставних умов господарських операцій з поставки цукрового буряку та інших підприємств, також податковим органом не досліджено кількість (обсяг) товарів за співставними правочинами, строки виконання зобов'язань, умови платежу та інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну товару.

Крім того, відповідач обґрунтував ціну реалізації ним цукрового буряку, оскільки згідно з даними управління статистики у Тернопільській області «Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції у 2011 році» середня вартість цукрового буряку без ПДВ, транспортних, експедиційних та накладних витрат становить у 2010 році - 783,80 грн. за тону, тобто відповідач реалізовував цукровий буряк на рівні ринкових цін у Тернопільській області, оскільки ціна реалізації ТОВ «Кагро» продукції без ПДВ складає 920 грн. за тону з урахуванням затрат.

Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність податковим органом у встановленому законом порядку того факту, що договірна ціна реалізованого цукрового буряка є більшою за звичайну ціну, є правильним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі 819/1533/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі 819/1533/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко